Я не знаю, що сталось в кулуарах компанії Square Enix і чому було погоджено перезапуск франшизи Valkyrie Profile в якості нової гри, ніяк не пов'язаної із оригінальною трилогією. Але це відбулось і нам залишається лише оцінювати даний факт. Однак постає питання — а чи взагалі є, що оцінювати? Враховуючи, що перші дві Valkyrie Profile були дуже вдалими іграми, вартими уваги навіть сьогодні, мені не хотілось оминати увагою Valkyrie Elysium.
На жаль. І зараз поясню чому...
Отримавши в свої руки франшизу з понад як 25-річною історією, студія Soleil не змогла реалізувати її потенціал належним чином. Ще у демоверсії сюжет наочно демонстрував свою поверхневість, але в мене залишалась надія, що бодай історії ейнгеріїв зможуть чимось здивувати. Адже саме вони були вельми потужною частиною лору попередніх ігор серії. Хто грав у Valkyrie Profile: Lenneth чи Valkyrie Profile 2: Silmeria мусять пам'ятати, що кожна з ігор пропонувала десятки ейнгеріїв і майже всі вони були людьми з унікальними характерами, мотивами та життєвими історіями.
Про Valkyrie Profile: Lenneth ми однозначно поговоримо десь у грудні, коли компанія Square Enix випустить перевидання проекту у версії для PlayStation Portable, на сучасних ігрових системах. Оскільки я придбав максимальне видання Elysium, ця гра з'явиться у моїй бібліотеці автоматично.
Місцевий Одін мені нагадує якийсь low-cost cosplay на Данте з Devil May Cry...
Деякі з них відігравали більш важливі ролі у основному сюжеті, ніж інші. Когось можна було знайти і покликати лише у певних умовах, та не всіх вдавалось відправити до чертогів Асгарду. Ба більше, відправка ейнгерія до Асгарду була тим ще важким рішенням — адже персонаж покидав команду Валькірії, і гравцеві доводилось звикати до нової конфігурації бойової групи. Не кажучи вже про те, що доводилось відсилати потужних і розвинених ейнгеріїв, ослаблюючи команду в Мідгарді.
Що ж по ейнгеріям у Valkyrie Elysium? Приблизно те саме, що в нашій реальності по русні, пробачте. Повна-повнісінька. Розробники настільки вирішили не запарюватись, що створили лише 4-х болванчиків — воїна Ейгона, лучника Сайпера, паладинку Крістоффер та відьму Тайку. Об'єднані нікчемними уривками нецікавих флешбеків, лінню сценаристів і повною відсутністю адекватної мотивації, вони долучаються до Валькірії, щоб спробувати знайти якийсь зміст для свого існування. Марно. Сценаристи команди Soleil або зовсім не грали у минулі випуски франшизи, або виявились максимально безсоромними творцями.
Назва Soleil досі викликає у мене вкрай позитивні емоції, тому що так називається чудова Zelda-подібна гра на SEGA Mega Drive, яка дивом потрапила колись мені в руки, та заново відкрила світ пригодницьких ролівок. Заново, тому що перед нею це зробила велична Story of Thor (Beyond Oasis).
Історії всіх чотирьох ейнгеріїв подаються нам через текстові уривки їх спогадів, які чує Валькірія в певних локаціях та взнає коли знаходить якусь давню річ, пов'язану з цим персонажем. Ніяких вам довготривалих анімованих заставок з подіями, діалогами та ін. Все максимально бюджетно. Щоб воїни долучились до групи Валькірії, спочатку потрібно перемогти їх у формі «наґльфарів» — велетенських чудовиськ, що захопили душі у полон. Чому обране саме це слово, назва міфічного корабля із нігтів мерців, я і гадки не маю. Чом було не назвати драуґрами? Таке.
Основна історія Валькірії теж написана на колінці та більше нагадує стисло переказану п'ятикласником книжку, яка йому дуже не сподобалась і була прочитана діагонально з пропуском щонайменше двох сторінок через кожну одну. Сценаристи нам пояснюють: Валькірія повинна підкорятись командам Одіна і зробити все, щоб допомогти йому врятувати світ. Те, що на шляху Діви Війни трапляються ейнгерії — скоріше випадкові знахідки героїні, аніж цілеспрямований пошук. З іншої сторони, всі дев'ять ігрових глав, події яких розгортаються на п'яти локаціях, настільки лінійні, що називати якісь зустрічі випадковими тут — знущання над цим терміном. Але що ж поробиш, коли виникають саме такі враження.
І насправді дуже прикро, що вступ будь-якої гри з основної трилогії Valkyrie Profile, лише вступ, прописаний краще за всю Valkyrie Elysium. Тут немає жодної оригінальної сценарної ідеї, суцільні кліше та безтолкові балачки.
So as I pray... Untimited Blade Works!
Дещо краща ситуація у ігроладі проекту, а особливо у бойовій системі. Тут розробники доклали більше зусиль, ніж до всіх інших аспектів Valkyrie Elysium, тому бити той ледь десяток видів ворогів, які налічує гра, доволі цікаво. Особливо якщо ви полюбляєте екшни з реакційною боївкою — чутливими до таймінгів ухиленням, контратаками та видовищними серіями ударів. Фанам Bayonetta, God Hand, Astral Chain і Devil May Cry варто проходити повз, тут вам ловити нічого. Боївка не настільки реакційна і динамічна, заскучаєте. Чекайте на реліз Stellar Blade (Project EVE) та Bayonetta 3.
Проте хороша боївка у Valkyrie Elysium лише на рівні механіки, в плані розмаїття ситуацій та можливостей тут все доволі прикро. Чому? Завдяки гріху лінності, що від сценаристів передався всій команді Soleil. Розробники створили 6 видів зброї (+2 мечі бонусом чи то за делюкс-версію, чи то за передзамовлення гри, але качати їх для платини не потрібно!), але всі вони мають абсолютно ідентичні характеристики у фіналі прокачки. Різниця лише у серіях ударів та швидкості, наприклад — Валькірія найшвидше б'ється зі шпагою, а от замах важким списом займає дещо більше часу.
Покращення зброї відбувається за рахунок отриманих в боях та знайдених у скриньках кристалів, плюс існує таке явище — збройний досвід. Чим більше Валькірія б'ється якимось мечем чи списом, тим вищим стає його ранг. За принципом The Elder Scrolls. З тою лиш різницею, що у Сувоях відбувається зріст реальних характеристик, впливаючих на здібності персонажа, тоді як у Valkyrie Elysium змінюється тільки літера біля назви зброї. Та й дідько б із цим збройним досвідом, але якщо ви хочете отримати 100% трофеїв — 6 базових одиниць зброї доведеться прокачати до SSS. В такому випадку раджу не викликати ейнгеріїв та не використовувати спеціальні навички.
Про останні дві категорії, задіяні у бою, теж варто поговорити окремо. Навички — це фактично магія різних стихії, книги з якою можна знайти під час дослідження рівнів та виконання завдань. Лише два прийоми вважаються «валькірійськими», тобто повністю унікальними для героїні та недоступними ейнгеріям — класика серії, Nibelung Valesti. У двох варіантах. Для використання прийомів, залежно від їх рівня, потрібна відповідна кількість енергії, що вимірюється помаранчевими ромбами внизу екрана. А от синя шкала — це енергія призову ейнгеріїв. Одночасно можна покликати лише двох. Бійці викликаються на обмежений час, який можна окремо налаштувати (в опціях кожного ейнгерія), і відчутно допомагають в бою, особливо якщо правильно підібрати їх стихію відповідно до слабкостей ворогів.
Але от момент — ейнгеріїв всього четверо, а стихій у грі п'ять. Що? Кажете, що п'ята стихія у Валькірії? Гм. Я теж так думав. Але ні, вже третій ейнгерій, паладинка Крістофер, має валькірійську стихію. А от темна нікому недоступна. І щоб викликати ще більше питань, Валькірія знаходить магію земної стихії, відповідних якій ворогів у основній грі немає. Написав саме так, тому що готується якесь сюжетне доповнення з додатковою героїнею, темною Валькірією Гільде, може там з'являться саме такі вороги. Ну, якщо розробники взагалі згадають про свої помилки, щодо чого маю відверті сумніви.
До речі, спробували розробники додати і елементи секретів до своєї гри, але вийшло якось... та ніяк не вийшло. Зі здібностями всіх ейнгеріїв пов'язані декілька блокаторів на рівнях: Ейгон вміє розбивати крижані стіни, Сайфер створювати крижані ж платформи, Крістоффер може розбивати примарні заслони, а Тайка — спалювати сухі кущі. І аж в одному місці першої локації є хитро прихована стіна, яку може розбити виключно Ейгон — на верхньому рівні кімнати зі спіральними сходами. Там прихована одна з необхідних для платинового кубка рун. Словом, задумка ніби і непогана, на гривню тягне, але реалізована на копійку. Власне, так можна висловитись про всю гру.
Мисливцям за платиновими кубками: у Valkyrie Elysium доведеться вкласти чимало часу для досягнення 100% результату — два повних проходження гри на звичайному і важкому режимах важкості, відповідно, плюс близько 12-15 годин чистого фарму абсолютно безглуздого збройного досвіду.. Виконати всі завдання на S-ранг може здаватись непростою задачею спочатку, але насправді це дуже легко, а чотири різні завершення можна отримати перезавантажуючи Clear Data, оскільки на кінцівку гри впливає лише комбінація рішень в останній главі, за умови, що зібрані всі Verdant Blossoms (зелені квіти) у попередніх главах:
- Завершення 1 (звичайне): збираємо останній Verdant Blossom, біжимо по маркерах, не звертаємо увагу на Арманда (NPC), проходимо гру.
- Завершення 2 (швидке): топаємо до Арманда не піднімаючи останній Verdant Blossom, погоджуємось на його пропозицію.
- Завершення 3 (хороше): не збираємо останню зелену квітку, говоримо з Армандом, відмовляємось від пропозиції та проходимо гру по маркерах.
- Завершення 4 (істинне): збираємо останню зелену квітку і все як у попередньому завершенні.
Істинне і хороше завершення доволі непогані, принаймні у порівнянні з усією іншою роботою сценаристів гри. Але тут дали маху дизайнери і ніяк це не додумались пояснити. В обох кінцівках ми стикаємось із Одіном в бою. В хорошому варіанті бога перемогти відносно легко, але у істинному йому додали ультимативну бойову форму — Ragnarok Odin. Питання: що завадило наймогутнішому асу прийняти цю форму у хорошому завершенні? Крім забаганки геймдизайнера, який вирішив якось виділити істинного боса. Власне, напевно це і є відповідь.
I FAILED...
Чи можна, враховуючи все вищенаведене, ставити хрест на новій Валькірії? В її нинішньому стані — так. У Valkyrie Elysium добре виконана лише механічна частина бойової системи, а все навколо — недолугі та примітивні декорації, які мало б бути соромно виставляти на загальний розгляд. Особливо за, вибачте, 1999 гривень. Можливо, але це я дуже оптимістично допускаю, після минулорічного листопадового оновлення з новими режимами та сюжетною аркою за темну валькірію Гільде, гра стала більш вартою уваги. Гммм... ні, не так — можливо, вона просто стала хоч трохи вартою уваги, але я сам так і не змусив себе спробувати зануритись у доповнення, виснажився у платині.
Топ коментарі (0)