Враження від Skull and Bones

Компанія Ubisoft за останні 15+ років, як то кажуть, «собаку з’їла» на дослідженні у своїх відеоіграх різноманітних епох. І виходить це в неї доволі якісно, незважаючи на високу популярність культу смерті Ubi в мережі. В процесі дослідження і занурення гравців у різні відрізки світової історії, розробники Assassin’s Creed не оминули стороною і Карибський басейн початку XVIII століття, так званої «Золотої ери піратства» — коли вплив морських розбійників на розвиток колоній і торгівлі у Північній Атлантиці та Індійському океані був надзвичайно високим. Враховуючи, що Assassin’s Creed IV: Black Flag стала першою великою західною грою про морських піратів за ~10 років (від релізу ремейку Sid Meier’s Pirates), обрана тематика привернула до серії нову авдиторію. Зокрема і мене.

Я з дитинства полюбив ігри з піратською тематикою, щойно вперше побачив Pirates! на старенькому вже комп’ютері IBM286 на гуртку програмування, який знаходився поряд із відвідуваними мною гуртками моделювання та фехтування. Згодом мені купили SEGA Mega Drive і до рук потрапив картридж Pirates! Gold, який став одним з моїх улюблених на цій системі. Сотні годин були проведені разом з Інкоґніто в пошуках викрадених злобним іспанцем родичів, загублених скарбів цивілізації Інків, захоплення фортів й пограбування пересічних торговців. Сюжетної суті в грі майже не було, але ігровий процес затягував по самі вуха. Мене, принаймні. Багато моїх друзів не відчули магію цієї гри, наприклад.

Саме із цими спогадами й досвідом у мене асоціюються проведені в Skull and Bones 100+ годин. Різниця лише в тому, що ігровий процес новинки від Ubisoft різноманітніший та є можливість об’єднатись у невеличку флотилію з іншими гравцями, щоб полегшити боротьбу за скарби Індійського океану. Втім, на жаль, у гри є низка критичних проблем, через які бажана розробниками «золота доба піратства» вже за декілька місяців може перетворитись у «занепад піратської епохи». Про це і поговоримо.

В серці проєкту лежить чудова ідея онлайнової піратської гри для шанувальників тематики, які воліють разом із друзями та подругами підкоряти високорівневі форти, захоплювати мануфактури та з декількох бортів розносити потужні кораблі різноманітних піратів. І певною мірою розробникам вдалось досягти поставленої мети — ядро ігрового процесу Skull and Bones достатньо міцне, щоб втримати гравців за контролерами чи клавіатурами. Морські битви динамічні та вміють нагородити гравців, які не просто палять з усіх стволів у напрямку ворожої цілі, а докладають зусиль, щоб прикинути відстань й упередження з метою поцілити в уразливі елементи корабельної конструкції або вибухонебезпечні об’єкти на палубі.

Кожен з кораблів дозволяє розташувати на своїй верхній палубі різну кількість зброї — по обох бортах, на кормі та носі. На великих кораблях зростає кількість стволів на усіх згаданих позиціях та відкривається можливість установити додатковий вид зброї по центру. Окрім традиційних гармат, які представлені у декількох видах з різною дистанцією ураження, гравці можуть використовувати гарпуни, крупнокаліберні корабельні мортири і торпеди. Здається, що арсенал одночасно і класний, і різноманітний, проте щоб досягти хоч якоїсь ефективності гравцям доведеться подолати чимало морських миль, щоб знайти потрібні креслення для створення більш-менш ефективних зразків зброї та більших кораблів.

Що мене трохи здивувало, так це верф — кораблів доволі мало, а найбільш ефективний, з бойової точки зору, можна створити вже на другий-третій день гри, доклавши не надто багато зусиль. Після чого залишається лише полювання на якісний обвіс: зброю, броню та фурнітуру. Остання відіграє важливу роль, оскільки посилює корабель або його елементи додатковими бонусами, наприклад — збільшує швидкість польоту ядер довгоствольної гармати, покращує радіус ураження мортири, забезпечує додаткове прискорення тощо, тощо. Здобування найкращого, на даний момент, обвісу — це неминучий фарм спеціальної внутрішньої валюти, навіть двох: «монет восьми» й «суверенів». І з цього моменту кораблик під назвою Skull and Bones добряче так влітає на рифи.

Спершу здобування «монет восьми» може видатись пеклом, якщо гравець не почне розбиратись у важливій додатковій активності — «Гелм» (Helm). Ця активність являє собою підпільну контрабандну мережу і 100% варта щільної уваги всіх гравців, які хочуть спробувати отримати від цього проєкту максимум. Саме «Штурвал» забезпечує можливість отримувати спеціальні золоті «монети восьми» (Pieces of Eight), за які можна придбати покращений обвіс для корабля, заробляти більше срібла та розвивати мережу власних мануфактур. Здобуваючи або купуючи цукрову тростину і мак, гравці можуть переробляти їх у ром та опіум, які потім легко продати за хороші гроші або ж обміняти на цікаві товари у лідерів двох основних портів.

Окрема вкладка «Гелму» дозволяє прокачувати захоплені у спеціальних щопівгодинних активностях мануфактури — поселення на мапі світу, які будуть виробляти згадані веселі товари та автоматично продавати їх за монетки восьми. Чим вищий рівень такого поселення, тим більше монет в годину воно приносить, і тим більше зароблених коштів може зберігати, поки гравець припливе їх забрати. О так, кожну мануфактуру доведеться відвідати фізично, щоб зібрати кошти, а потім — привезти їх до одного з двох ключових портів. Інакше не зарахуються в бюджет і гравці не зможуть телепортуватись між портами. Ідея такого обмеження зрозуміла, оскільки час від часу гра пропонує PvP-випробування «все або нічого» — усі зібрані (після підтвердження участі в активності) монети восьми подвоюються при доставці в указаний порт, але гравець стає ласим шматочком для усіх бажаючих.

З іншої сторони, я б чесно проміняв можливість участі в такому випробуванні на можливість збирати монетки восьми без фізичного відвідування мануфактур. Це займає надто багато часу і швидко набридає. Дякую, що хоч із передостаннім оновленням розробники прибрали недолуге обмеження, яке не дозволяло взаємодіяти із мануфактурою під час активного бою або переслідування гравців якимось ворогом. Бо ситуації виникали надзвичайно ідіотські. Наприклад, я підпливав до мануфактури і не міг зібрати монети, тому що в декількох кілометрах до мене вже прямував «підчеплений» грою ворог, якого я побачу ще через півхвилини. І ти стирчиш на якорі біля того поселення, як такий собі розгублений капітан Траволта, чекаєш появи злодія. Бррр, флешбеки.

Добре, що перед публікацією цих вражень я завітав до гри та поглянув на останні зміни. Що ж, з одної сторони Ubisoft трохи покращили роботу з мануфактурами, тепер вони значно місткіші (було 150, стало 500, наприклад). З іншої —на їх утримання потрібно значно більше коштів і фундуються вони одразу на 12 годин. Без можливості обрати час. Останнє дуже дарма, тому що повне срібне забезпечення тільки усіх мануфактур Червоних островів, першої доступної у «Гелмі» території, потягне за собою… 19 х 9000 = 171000 монет. Це доволі чималенька сума, якщо гравець не плаває в команді та не нищить форт за фортом, дорогою грабуючи усі підряд кораблі. Непоганим джерелом доходу є продаж вартісної контрабанди: рому, джину, опіуму. Але виробіток цих речей також потребує часу, срібла та ресурсу. Словом, водночас подовживши мотузку «Гелму» на шиях гравців, розробники сплели її зі скловати.

На цьому скріншоті я зайшов у гру, продав майже все зі складу та вироблений ром... але отриманих коштів не вистарчило, щоб зафундувати всі мануфактури навіть мінімально. На 4 рівні вони вимагають 9000, на 5 — вже 14400 срібла ¯_(ツ)/¯ Психологічно це дратує, практично ж стало краще. Тепер достатньо 4-5 мануфактур забезпечувати, щоб мати притомний дохід у монетах восьми._

Найкращим способом пришвидшеного здобутку срібла залишається штурм, розвал і пограбування фортів, які зазвичай доволі міцні, з подальшим продажом всього здобутого. Або активне полювання на чумні флоти (Plaguebringer, Plaguehunter) зі збором голів їх капітанів, присутність яких у трюмі наче як провокує появу більш потужних кораблів фракції. Втім, з якої сторони не поглянь — все зводиться до цілеспрямованого і монотонного грінду, який втомить навіть за умов цілком захопливого геймплею.

В сухому залишку маємо наступну ситуацію: Skull and Bones пропонує цікавий геймплей з морськими битвами та вітрильниками, в чого зараз на глобальному ринку просто немає аналогів. Uncharted Waters Online зовсім про інше, а більше нічого й на думку не спадає. Втім, навіть через півтора місяці та декілька суттєвих оновлень, гра здатна запропонувати різноманіття й відчуття пригоди лише на декілька перших днів — отримавши потужний корабель і створивши хороше озброєння, гравець втратить подальше відчуття прогресу. Навіть сезонний абонемент з цікавими винагородами — сумнівна причина повертатись у гру, особливо для орієнтованих на сольний досвід гравців.

Розробникам варто добряче подумати над способами урізноманітнення ігрового процесу й пригод для авдиторії, особливо для гравців, які забігають побавитись годинку-дві ввечері. На превеликий жаль, Skull and Bones взагалі не пристосована до коротких сесій, а для утримання мореплавців годинами в ній занадто мало контенту після проходження усіх сюжетних завдань. Полювання за головами капітанів й одноманітні квести приїдаються, а розгадувати мапи скарбів просто не цікаво. Виняток — легендарні мапи, за які подекуди доводиться битись з іншими гравцями. Їх трохи складніше розгадати, потрібно вдивлятись у берегові лінії та архіпелаги островів. Саме такими, на мою думку, варто було зробити «старі» (old) мапи, а легендарні розбити на шматки за принципом Pirates! Gold.

Так виглядає легендарна карта, що з'являється посеред океану раз в деякий час, на ній мінімум підказок. Тоді як старі та нещодавні мапи розгадуються надзвичайно просто.

Я все ще маю щиру надію на покращення Skull and Bones і причина, гадаю, для вас вже очевидна — надто сильно люблю піратську тематику в іграх ще з дитинства. І мені відверто цікаво просто насолоджуватись плаванням між портами, облогами фортів та сутичками з іншими кораблями. Але я також чудово усвідомлюю, що багато людей на такому от ентузіазмі та любові до теми в грі довго утримувати не вийде. Потрібні зміни, кораблик йде по рифах і прямує на мілину, капітан перебрав рому, а команда починає забувати мету вояжу.

Можливо, наступний сезон через два місяці щось змінить на краще. Я збираюсь продовжувати грати та обов’язково напишу про оновлення, якщо воно буде варте уваги.

А, last but not least — я не купував Skull and Bones за власні кошти. Копії були надані компанією Ubisoft. Авжеж, це ніяк не впливає на судження і враження в тексті вище, ні до чого мене не зобов’язує. Просто я вважаю етично необхідним повідомляти такі речі людям, які мене читають і довіряють моїм словам. Або сприймають їх з дрібкою солі, це теж нормально.