Denys (Varyag_UA)

Додано лис 12, 19:13, 2023

Подібний самураю: Відгалуження серії Yakuza у періоді Едо

#ігри #огляд #лонґрід #yakuza #sega #playstation

Серія Ryu Ga Gotoku налічує вісім основних номерних ігор і сім відгалужень: Judgment, Lost Judgment, Yakuza: Dead Souls, Ryu Ga Gotoku Kenzan!, Ryu Ga Gotoku Ishin, Kurohyou: Ryu Ga Gotoku Shinsho та Kurohyou 2: Ryu Ga Gotoku Ashura-hen. Іноді відгалуженням ще називають гру Fist of the North Star: Lost Paradise, але це просто гра по франшизі «Кулак Полярної зірки», створена Ryu Ga Gotoku Studio на ґеймплейній основі Yakuza 0.

Про дві гри лінійки Judgment ми ще поговоримо у майбутньому, про зомбі-якудза теж. Текст про Judgment під робочою назвою «Крутий детектив Такаюкі» вже у роботі. Повільній, тому що перепроходження Lost Judgment, абсолютно необхідне для його завершення, поки на паузі.

А от сьогодні мені хочеться зосередитись на двох відгалуженнях, події яких відбуваються у часи самурайської Японії на різних відрізках періоду Едо. Адже остання з них, ISHIN (2014) нарешті вийшла на міжнародному ринку 21 лютого 2023 року. Її огляд очікуйте на сайті завтра в другій половині дня. А поки почитайте от Yakuza: Серія неймовірних контрастів

Про танці з назвою

Одразу зазначу, що починаючи з сьомої номерної частини — Ryu Ga Gotoku 7: Hikari To Yami No Yukue («Подібний дракону 7: Там, де світло і пітьма») компанія SEGA вирішила представити західним гравцям оригінальну назву франшизи, понад 15 років відомої на західному ринку під назвою Yakuza. Тенденція виглядає наступним чином: Yakuza: Like a Dragon поєднала у західній назві обидва свої офіційні імені — надане SEGA of America у 2006 році «Yakuza» і локалізоване оригінальне «Like a Dragon» (Ryu Ga Gotoku). А вже наступна гра виходить одразу під назвою LIKE A DRAGON: ISHIN.

Вийшов доволі вдалий та своєчасний ребрендинг з грамотним переходом. А своєчасний тому, що Ryu Ga Gotoku: Ishin видавати під назвою Yakuza просто недоречно. Нехай навіть у ті часи коріння сучасної якудза вже глибоко увійшло в японський соціум у вигляді різноманітних гендлярів, власників і завсідників кімнат з азартними іграми, ронінів (мандрівні самураї без сюзерена) та своєрідних добровільних дружинників; організації подібної якудза, яка б увібрала елементи усіх цих соціальних класів, не існувало.

Тому і випускати гру про другу половину XIX сторіччя під такою назвою не варто. Ба більше, головні герої ISHIN і Kenzan! — персони шановані у японському фольклорі та історії, Сакамото Рьома і Міямото Мусаші. В той же час до якудза ставлення, скажімо так, у японському соціумі далеко не найкраще. Саме слово ヤクザ означає «покидьок», «нікчема». Так само називається найгірша комбінація у традиційній японській картковій грі Ойчо-Кабу, яка дає в сумі нуль очок. Існує теорія, що так назва якудза і з'явилась.

Захоплююча історія Міямото Мусаші

У Ryu Ga Gotoku Kenzan! гравці беруть на себе роль легендарного майстра двох мечів Міямото Мусаші, який ховається під вигаданим ім'ям Кірю Кадзуманоске. Він проживає у містечку і займається дрібним наймитством — так званий «какемаварі». Тобто наймит для повсякденних задач широкого спектру, від зборів боргів і охорони куртизанок до участі у розбійних нападах. Приємна відмінність від основних ігор серії, окрім сеттингу Японії початку періоду Едо, полягає у відсутності «синдрому Бетмена» в головного героя — Кірю 1605 року спокійно вбиває своїх ворогів, як це робив Міямото Мусаші в реальності, та не вдає із себе зразок справедливості.

Взагалі фігура непереможного майстра двох мечів добряче так руйнує образ самурая, як «воїна високої честі та гідності», створений масовою культурою. З іншої сторони, масова культура і шінобі наділила ледь не магічними здібностями... Справжній Міямото Мусаші не переймався готовністю свого суперника до поєдинку, міг напасти несподівано і розтрощити ворогу череп до того, як той встигне підняти свою зброю. Перший двобій ще зовсім юний Мусаші саме так і виграв, причому в його підліткових руках був звичайний тренувальний боккен/бокуто — дерев'яний меч. Але не поспішайте сміятись, цією штукою можна легко проламати череп людини.

Власне, дві згадані відмінності і формують абсолютно унікальний ігровий досвід для фанів Ryu Ga Gotoku, які наважаться зануритись у Kenzan!, поборовши мовний бар'єр (про доступні варіанти я розкажу нижче). Загалом доволі цікава історія з візуально знайомими персонажами (Кірю, Харука, Маджіма і безліч інших одягнули хакама, кімоно, самурайські лати та кардинально змінили свої характери), сповнена драми, любові і боротьби. Для розваг тут є японські азартні та розважальні ігри, посиденьки із чарівними ґейшами, близько сотні додаткових завдань, створених у класичному для серії стилі — на межі реалізму та ідіотизму.

Розваги на будья-який смак

Про додаткові завдання багато не розкажу, пройшов усього з десяток і не певен, що навіть половину зрозумів правильно. А от декілька слів про міні-ігри — радо. У розважальному Ґіоні 1605 року (один з найвідоміших кварталів «червоних ліхтарів» Кіото тих часів, аналог сучасного Кабукічо) можна зіграти, наприклад, у боулінг. За стандартними правилами і зі звичним керуванням. Для поціновувачів ігор на уважність є орієнтальна цікавинка Конпіра Фунефуне — гра із ґейшею на руках. Правила дуже прості: на столику між дівчиною і клієнтом лежить дерев'яна коробочка, на яку треба по черзі класти долоню в такт музиці. Її створює одна чи декілька жінок із сямісенами. В будь-який момент один з гравців може забрати цю коробочку в кулак, тоді інший повинен вдарити своїм кулаком по пустому місцю. Фішка в тому, що дивитись треба на суперника і робити все швидко. Хто помилився і програв — випиває стопку саке. Більше програєш, п'янієш і граєш ще гірше, програєш, п'янієш ще більше... ви зрозуміли. Іноді програші в цій грі могли супроводжувались кумедними штуками на кшталт малювання вусів а-ля Сальвадор Далі за допомогою вугілля.

Гравцям у основні частини серії Yakuza, імовірно, добре відомі японські азартні ігри з Dragon Palace з колодою карт ханафуда. Вони доволі прості для опанування (легші за маджонг!) і не потребують додаткових знань. А от Kenzan! представляє карткову гру Іроха-Карута, в якій без опанування хіраґани не обійтись. Зміст гри наступний: між двома гравцями на підлозі, основними малюнками догори, розкидається 48 карт торіфуда (гральні карти), а ведучий бере в руки ще 48 карт йоміфуда (карти для читання). Всі ці карти пов'язані у пари так, що слова для читання ведучим обов'язково починаються з унікального складу, тобто хіраґани. Тобто карти торіфуда і йоміфуда формують 48 пар, що дорівнює кількості знаків хіраґани в ті часи (зараз їх 46). Ведучий читає випадкову карту зі своєї руки, а гравці повинні на швидкість знайти її пару на підлозі — ту, зі складу якої починається зачитане слово. Доволі складно.

У Іроха-Карута найчастіше грають малі діти, так вони краще вивчають хіраґану. А ще по грі проводяться турніри.

Ханафуда, до слова, тут теж є! Правила класичні — складаємо набори карт, намагаючись забрати потрібні зі столу раніше, ніж це зробить суперник. Представлені декілька ігор з кубиками, як то Чо-Хан і Чінчіронін. Перша — це класична гра кубиками зі ставкою на «парне» чи «непарне» випаде число. Друга трошки складніша, тут задача викинути три кубика так, щоб жоден не вилетів із салатниці і два випали на пару (однакові грані). Тоді третій кубик визначатиме кількість балів гравця. Якщо хоч один кубик вилітає, або формується «малий ряд» 1-2-3 — це автоматичний програш. А от «великий ряд» 4-5-6 — автоматична перемога. Обидві ці гри з кубиками були у деяких частинах основної серії Yakuza, зокрема у Yakuza 0. Чінчіронін переклали як Сі-ло (cee-lo).

Мало? Ну добре, а як вам черепашачі перегони? Класичні маджонґ і шоґі? Верхова їзда з луком і знищенням мішеней на ходу? А ще є перлина ігор з куртизанкою — запуск віяла так, щоб воно збило встановленого на п'єдесталі «метелика», цільову іграшку. Це справжня гра, не вигадка розробників, і називається вона Тосенкьо (буквально кидання віяла). З усього переліку вигадкою мені здається лише адаптація боулінгу з пляшками з-під саке. Принаймні я не зміг знайти яких-небудь доказів чи згадок цієї гри у Японії тих часів, хоча сам принцип боулінгу існує вже тисячоліття, з часів Давнього Єгипту.

Мовний бар'єр у 2023 році ламається значно легше...

На жаль, Kenzan! так і залишається недоступною масовому гравцю через відсутність локалізації навіть англійською мовою. На просторах інтернету можна знайти часткову модифікацію, яка перекладає базові меню та інформацію про різноманітні предмети. Але сюжетні сцени та усі діалоги залишаються японською. Ситуація була б приємнішою, якби розробники додали режим фурігани (запис китайських ієрогліфів каною, отак: 娼婦しょうふ), але таке щастя зустрічається лиш у обмеженій кількості японських ігор, переважно у візуальних новелах. Адже зазвичай фуріґана — це елемент дитячої та навчальної літератури, а не розважального контенту.

Це може бути цікаво:

_Є варіанти проходження гри за допомогою сучасних технологій у смартфоні — Google Translate або Deepl через камеру. Можна постійно наводити телефон руками і читати з екрану, купити спеціальний тримач і закріпити девайс так, щоб його камера була постійно направлена у потрібну зону телеекрану, або ж скористатись емуляторами. Так, у множині. Комбінація емуляторів PlayStation 3 і Android за наявності двох моніторів (ноутбука + телевізора в моєму випадку) дозволяє вивести майже чистий ґеймплей на один екран, а «Android» з перекладом на другий. Єдине, що кидається в очі — це тонка синя рамка перекладача, що окреслює зону захоплення екрану для перекладу.

За відсутності альтернатив і присутності непереборного бажання пройти гру власноруч, а не лишень прочитати підсумкову інформацію на Wiki чи подивитись проходження з коментарями на YouTube, цілком терпима незручність. Переклад Google Translate далекий від хорошого, а подекуди скоріше кумедний, особливо у випадку Kenzan!, проте зрозуміти базові речі дозволяє. Плюс в інтернеті є невеличка модифікація від фанатів з перекладом основних меню і локацій гри. Її можна «встановити» за умов використання емулятора.

Щодо кумедності перекладу: Google Translate звісно не уміє включатись у контекст, тому і гадки не має, що події гри відбуваються у першій половині епохи Едо, коли багато слів мали додаткові чи зовсім інші значення. Наприклад, дуже часто у діалогах перехожі називають Кірю 旦那, що в архаїчні часи мало низку значень: «пан», «господар», «покровитель», «майстер». Так, наприклад, куртизанки називали забезпечених клієнтів, щось на кшталт сьогоднішніх «цукрових татусів». Але у сучасному світі 旦那 застосовується переважно у значенні «чоловік» (одружений, буквально «хасбандо»).

Принагідно нагадую, що емуляція — добро. Це чудовий спосіб зберегти та зануритись у десятиліття історії відеоігор власноруч. Не плутайте з піратством сучасних і доступних для придбання продуктів. Ryu Ga Gotoku Kenzan! ви ніде вже не придбаєте так, щоб дохід відправився видавцю. Але граючи і розказуючи про цю гру за межами Японії ми демонструємо компанії SEGA свою зацікавленість і далі руйнуємо той паскудний шаблон, який це видавництво колись помилково та недалекоглядно наклало на весь західний світ. Включно з Україною.

Злам шаблону SEGA про ґайдзінів

Нехай вже у компанії не думають, що «дурним ґайдзінам не осягнути всю велич японської культури, їм то буде не цікаво», як було ще у 2007-2009 роках (коли різали Yakuza 3 в процесі локалізації та приймали рішення не видавати Kenzan! за межами Азії), все ж приємно показувати наскільки вони помилялись. Найкращим доказом, що SEGA таки визнала помилки, є прийдешній реліз LIKE A DRAGON: ISHIN. Час поговорити і про неї.

Квантовий стрибок у надважливий для сучасних японців час

За ідеєю ISHIN наслідує Kenzan!, проте між цими двома іграми є доволі суттєва різниця ідеологічного та історичного характерів. Вони поєднані основною ідеєю висвітлення часів давньої Японії методом «квантового стрибка» — вітаю усіх поціновувачів пригод доктора Сема Беккета, до речі! — тобто візуально знайомих шанувальникам серії Ryu Ga Gotoku персонажів буквально відправляють на кілька сторічь у минуле, де вони стають зовсім іншими людьми з історичними прототипами. От тут як раз і приховалась велика, на мою думку, різниця: Міямото Мусаші з Kenzan! у японському фольклорі фігура скоріш легендарна, незважаючи на всю свою реальність, тоді як Сакамото Рьома — буквально національний герой країни і архітектор надзвичайно важливого періоду в історії Японії, реставрації Мейджі.

Якщо провести паралель з українською історіографією, його доречно буде порівняти із фігурою Степана Бандери для українців. Він був архітектором Реставрації Мейджі, яка, у дещо віддаленій перспективі та через ріки крові, все ж привела Японію до того вигляду, про який мріяв Сайтані Уметаро (прізвисько Сакамото): незалежна країна без феодалізму та кастової системи, в якій усі люди вільні та рівні, незалежно від статі чи віку. Безумовно, реальність не така яскрава, але на папері все так.

Сакамото Рьома

Важливо зазначити, що ISHIN — гра не історична, вона не фокусує увагу на реальних подіях з життєпису Сакамото Рьоми: похід із Тоса до Едо з метою вивчати Хоккушін Ітто Рью, знайомство із «чарівною демоницею» Саною Чіба, донькою голови доджьо Чіби, боротьбу за великі ідеали, яка заклала міцний фундамент Реставрації Мейджі, визначну роль у створенні японських військово-морських сил сучасного зразка... тощо, тощо. Але, якщо вам стане цікаво, зануритись в цю історію можна завдяки вельми непогано знятому серіалу Ryomaden. При бажанні знайдіть його на просторах інтернету із вбудованими англійськими субтитрами від NHK. Він охоплює історію Рьоми з самого дитинства.

Очікуйте великий дисонанс у характерах Сакамото з ISHIN та японського кінематографа — японці зображають свого національного героя жвавим, емоційним, переважно усміхненим і здатним на будь-що відповідати гучним реготом, принаймні публічно. Його характер середній між Джуном Акіямою і Ґоро Маджімою, близький до Ічібана Касуґи. То ж «цегляна пика» Кірю дещо вибивається із цього шаблона, який мені створили Ryomaden, JIN, SakamotoRyoma** (1989) та інші зустрічі з героєм на телеекрані.

Низка кадрів з цього серіалу:

Спершу я планував трохи розказати про події гри, які охоплюють останні роки життя справжнього Сакамото Рьоми. Потім зрозумів, що доречним буде зазначити лише наступне: історична основа у ISHIN використовується дуже шанобливо, але із величезною часткою творчої свободи. Можливо, більшою ніж у Assassin's Creed. Тим гравцям, які цікавляться періодом Бакумацу (останні роки періоду Едо) і основними історичними персонажами має бути цікаво відвідати гарні декорації того часу, зануритись у віртуальну атмосферу і стати свідком розгортання відомих подій через об'єктив художньої творчості. Нехай ця фікція і добряче гіперболізована.

Для кого ці відгалуження?

Якщо ви полюбляєте ігри серії Yakuza / Ryu Ga Gotoku і самурайські історії — сміливо замовляйте Deluxe Edition. А от якщо ви любите щось одне, тоді наступна інформація саме для вас.

Якщо вас відштовхує заданий історичний вміст, у вас є два варіанти: забути про існування цієї гри, або ж ризикнути і повірити у свою любов до Yakuza на основі попередніх частин серії (окрім Yakuza: Like a Dragon, тому що вона JRPG!). Відверто кажучи, на останнє я б не сподівався, адже середовище, у якому відбуваються події усієї гри на добрячі 50+ годин, має чимале значення.

Спробуйте, якщо ваша основна ігрова система РС, придбати на розпродажі Way of the Samurai 4. Вона часто коштує в районі 200 гривень і доволі наближена до ISHIN за антуражем. Сильно відрізняється ігроладом, але ж ми говоримо про сеттинг, правда? Визнаю, я просто хочу звернути вашу увагу на «Шлях самурая», бо це класна і дещо шизоїдна, в хорошому смислі, франшиза із безліччю цікавинок — від сюжету до гумору, від бойової системи до самих несподіваних варіантів завершення життя віртуального героя.

Ваша любов до самурайської тематики чи різних епох «феодальної» Японії — привід значно вагоміший для придбання ISHIN (і Way of the Samurai!), аніж ставлення до основної серії Yakuza. Адже більшість потенційно дратуючих елементів можна просто ігнорувати — додаткові активності, завдання, тощо. Ви можете проходити повз чи приймати участь лише у цікавих вам подіях за межами сюжету, чи взагалі зосередитись лише на маркерах основних завдань.

Варіант, що когось дратуватиме бойова система, я навіть не припускаю. В ISHIN вона коріннями росте із класичних Yakuza, як і в Kenzan!, проте суттєво відрізняється. Головне — вогнепальна зброя. На момент розгортання ігрових подій «Чорні кораблі» вже прибули до Японії, гравці зустрічатимуть західних гостей і щонайменше один з них перетвориться у вчителя — він допоможе Сакамото Рьомі опанувати мистецтво револьвера. Оцелота з нього не зробить, ні, але навалювати ворогам одночасно катаною і свинцевими кулями герой зуміє у стилі «Дикого танцю». Окремо тут є стилі бою голими руками, одним мечем і лише вогнепальною зброєю.

Своєрідною родзинкою є місцеві міні-ігри, особливо якщо ви не грали у Kenzan! чи ігри серії Way of the Samurai (франшиза варта окремої уваги!). Тому що я не пригадую інших проектів, які б дозволили зазирнути за куліси азартно-розважальної сфери Японії самурайських часів. Знаєте такі? Розкажіть.

Розробники не копіювали міні-ігри з пригод Міямото Мусаші, а додали чимало нового, нехай і зі знайомими фанам Ryu Ga Gotoku механіками: риболовля, робота у палатці з локшиною, курячі забіги, традиційні танці, караоке, коління дров (привіт, Shenmue III), розстріл і рубання гарматних ядер (аналог бейсболу). Плюс стандартний набір азартних ігор (покер, ханафуда, ойчо-канбу та ін.) Звісно, забавки із куртизанками теж присутні — «камінь-ножиці-папір» на роздягання, змагання у поглинанні алкоголю і медитативний буллет-хелл оголеним Сакамото.

Вибачте за якість скрінів, але природнім способом їх зробити неможливо — у грі функція заблокована. На щастя, у LIKE A DRAGON: ISHIN вона є

Like a Dragon: Ishin — класова особливість Тоса на прикладі сцени з гри

Японія складається з чотирьох основних островів і великої кількості відносно маленьких клаптиків землі, на яких теж кипить життя. Про один з таких ви могли дізнатись з гри Ghost of Tsushima — острів Цушіма, через який двічі проходила монгольська навала в другій половині XIII сторіччя. Ще про нього часто згадують в контексті російської агресії проти України, адже саме битва біля Цушіми стала фатальною для російського флоту в 1905 році. Але ми поговоримо про більший острів, хоч і найменший з чотирьох основних у складі Японії — Шікоку.

Колись на острові Шікоку існувала провінція Тоса, нині частина Префектури Кочі. Вона була розділена на сім областей і суттєво виділялась на фоні більшості японських провінцій своїм жорстоким класовим поділом серед самураїв. В цій провінції народився і виріс Сакамото Рьома, провідний японський політичний і військовий діяч, революціонер, архітектор Реставрації Мейджі, національний герой сучасної Японії. І саме на території Тоса гравці вперше отримують контроль над головним героєм LIKE A DRAGON: ISHIN — Сакамото Рьомою.

Вже у першій сюжетній сцені тут розгортаються події, які виглядають надзвичайно дико в сучасному світі. Ба більше — вони виглядали б дико і в Японії тих самих років, якби відбувались в якійсь іншій провінції. Ми бачимо, як маленькій дівчинці стає погано і мати кличе на допомогу доктора. В той самий час на вулиці з'являються два самураї, а усі навколо, включно із лікарем і головним героєм, опускаються на коліна і утворюють своєрідний коридор пошани. Доволі дивно, що в сцені у людей навколо немає мечів. Напевно, розробники вирішили, що так буде краще.

Подивіться це відео, якщо не граєте у LIKE A DRAGON: ISHIN самостійно просто зараз, і продовжимо. Я додав українські субтитри:

Отож, ситуація дика і негідна, але цілком нормальна для Тоса. Як так сталось? У 1600 році біля містечка Секіґахара відбулась одна з найвідоміших і найбільших битв у історії Японії, де війська Токуґава Іеясу здобули цілковиту перемогу над ворогами та визначили майбутнє країни більш ніж на 250 років вперед — шьоґунат Токуґава проіснував з 1603 до 1868 року. У битві під Секіґахарою на стороні Токуґава Іеясу бився Ямаучі Кадзутойо, голова клану Ямаучі. Приклавши чимало зусиль для спільної перемоги, він був нагороджений титулом даймьо Тоси. Адже попередній володар земель мав необережність підтримати клан Тойотомі у битві за владу в Японії.

Коли клан Ямаучі прибув до Тоса і встановив там свої порядки, усі піддані самураї попереднього даймьо, Чосокабе Морічіки, стали називатись каші- або ґоші-самураями. Буквально «сільський самурай». Ну а слово «самурай» означає «той, хто служить». Це не військова каста, як інколи думають, хоча можна впевнено сказати — усі самураї володіли мистецтвом меча, принаймні на базовому рівні. У Тоса йому могли навчитись лише самураї, тоді як у Едо, наприклад, відвідувати доджьо могли і звичайні люди, навіть жінки.

Ґоші-самураї мали дуже обмежені права, наприклад — їм заборонялось носити певні елементи одягу, парасолі та ґета, японські дерев'яні сандалі. Вони не могли отримати освіту і займати певні робочі місця, принаймні допоки не стануть «вищими ґоші». Життя ґоші не мало ніякої цінності в очах нових володарів провінції, які вважались самураями вищого рівня — джоші. Останні мали право зарубати ґоші прямісінько на вулиці, незалежно від статі чи віку, буквально з будь-якої причини, включно із «недостатньо низько схилив голову» та «вступив замало місця на дорозі».

Важливо зазначити, для джоші не було суттєвої різниці між ґоші та вищими ґоші. Думаю, найбільш вдалим порівнянням буде «улюблений раб» або «старший раб». Коли для хазяїна вони всі однаково безправні, але між собою мають внутрішню міні-ієрархію.

Звісно, ситуації бували різні, та й люди теж. Не всі джоші виростали кровожерливими покидьками, готовими рубати усіх направо і наліво. Наприклад, серед послідовників Сакамото Рьоми, який народився і виріс у сім'ї ґоші, були джоші-самураї — Ітаґакі Тайске і Ґото Шьоджіро. Вони пережили свого лідера і зайняли провідні посади після Реставрації Мейджі.

Ще один цікавий момент у ігровій сцені: жінка згадує рідну домівку, де самураї допомагають співвітчизникам у скрутних ситуаціях, і каже слова «адже усі ми живі люди». Подібна сцена з цими ж словами є у серіалі Ryomaden, згаданому в тексті «Подібний самураю: Відгалуження серії Yakuza у періоді Едо» — Сакамото Рьома заступається за іншого ґоші та отримує добрячих тумаків від джоші. Йому пощастило натрапити на тверезого і не надто жорстокого вищого самурая, на відміну від пані з донечкою у грі.