Disenchantment або Любов, Магія і Лампочки

Я чесно не пам'ятаю, другий це чи третій огляд (бо вже колись писав після попередніх сезонів), але тим не менш сьогодні до вашої уваги один з моїх улюблених мультів останніх років. Саме тиждень тому вийшла остання, п'ята 10-серійна частина його, тож можна дещо підсумувати, обдумати і так далі.

Сюжет.
В центрі історії - казкова країна Дрімленд та непосидюча принцеса Бін (Еббі Джейкобсон), яка все ще знаходить пригоди на свої великі зуби. Компанію їй, як і раніше, складають дивакуватий ельф Ельфо (Нат Факсон) та хитрий демон Люцик (Ерік Андре). А також ціла низка другорядних персонажів різної важливості та залученості. Фактично більшість епізодів - це маленька історія-в-собі, але є й доволі хитрозаплутаний наскрізний сюжет, і чимало напівфіллерів, деякі якісніші, деякі - не дуже. А також атмосфера загадковості, містики, складних життєвих ситуацій, з яких ще треба якось вибиратися, ну і просто геги.

Ось ці троє.

Гумору в мультику багато, чого власне і очікуєш від творців "Сімпсонів" та "Футурами". Просто тут обігруються певні казкові персонажі чи цілі сюжети, правда не в манері якого-небудь "Відьмака", а швидше як легка сатира та більш реалістичний погляд на дещо там описане.
Варто зазначити, що мульт має дорослі сцени, але розрахований і на підліткову аудиторію також, тому ж тут чимало роздумів щодо проблем дорослішання Бін, знаходження власного місця у житті, перегляді певних цінностей тощо. Тут є теми любові, сексу, пиятики, наркотиків і багато-багато іншого, але й певна мораль теж, хоч і часто схована за саркастичними репліками Люцика.

Люцик - протилежність "голосу розуму", він швидше підбурює на всяке.

Якщо чесно, то сценарії "Футурами" (особливо середніх та пізніх сезонів) мені здаються сильнішими, але й "Розчарування" не пасе задніх, часто відриваючись на більш простих алегоріях і приземлених банальностях, в той же ж час умудряючись давати повноцінний розвиток характерам не лише головних героїв, а й численних персонажів другого плану. Причому деякі з них, як-от мачуха Бін - королева Уна (Тресс Макнілі) навіть суттєво полюбилися глядачам попри доволі посередні перші враження. І такого тут багато - логічного заплутування, змішаних почуттів, питань без відповідей і чимало іншого. І можливо, що саме ця багатогранність і робить серіал дійсно якісним та цікавим до останнього епізоду.

Аудіо.
Уваги заслуговує основна музична тема мульта від Марка Мазерсбро, вона ж є і найбільш перевикористовуваною в численних інтро (бо в кожного епізоду - власна нарізка, яка трохи перетинається з тим, що буде у серії), часом дещо видозмінена/пришвидшена/заповільнена, чи просто з іншими фрагментами.
Оце:

Disenchantment | Episode 1 | Opening - Intro HD ( Full ) - YouTube

Over a thumb up and a subscription for our efforts, we would be very happy.But leave the bell quiet. ;-)

youtube.com

Також непогана тема музичної скриньки (подарунку від матері Бін) і декілька інших, але загалом саундтрек не те, щоб дуже великий.
А от робота зі звуком грандіозна, тут і дуже вдало підібраний каст акторів, включаючи самого Джона "Бендера" ДіМаджіо (у ролі короля Зоґа, і в одній із серій навіть є невеличке посилання на відомого робота-мізантропа).
Також дуже якісний офіційний український дубляж від Нетфлікс, раджу спробувати перегляд з ним (ну або ж в оригіналі).

Багато таких-от міні-пасхалок (тут на славнозвісну фразу Бендера).

Візуал.
Гарне поєднання 2D та 3D-анімації з досить упізнаваним стилем. Попри це персонажі зберігають власну унікальність, а їх тут дуже багато - від численних жителів королівства та інших країн аж до міфічних створінь і навіть бога з дияволом. Краєвиди різноманітних казкових володінь та своєрідне зображення окремих героїв (наприклад, Люцика ми постійно бачимо у профіль) досить швидко запам'ятовуються. Картинка нерідко має посилання на інші проєкти чи просто певні знайомі речі, а контраст із тим же пеклом чи Стімлендом доволі разючий.
Не можу сказати, що це якийсь новий крок у мультиплікації, лише те, що тут все на своєму місці і гарно вписується у загальну атмосферу оповіді.

В одному з епізодів герої навіть на долю секунди бачать Фрая та інших в магічній кулі.

Ідея та втілення.
Як я і казав, за створенням стоїть Метт Ґрейнінґ, ну і доволі важко знайти того, хто б не чув про "Футураму" чи "Сімпсонів". Та й шоураннером знову виступив Джош Вайнштейн (не родич Харві). Відповідно, новий проєкт багато в чому перетинається із попередніми, але в той же ж час намагається створювати щось власне і унікальне. І в нього це вдається коли краще, коли гірше.
Джон Дімаджіо взагалі охарактеризував шоу як "нащадка Сімпсонів та Гри Престолів", і багато в чому це справді так (тут навіть є аналог трону з мечів, які і справді доволі гострі). Тут вистачає як звичної приземленої тематики, так і казково-фентезійного наповнення, перемішаного з іронією та сатирою, а також численними алюзіями на реальні події.
І загалом це працює. Тут немає глибокого задуму щодо утопічного "довго і щасливо", швидше довгий і часом не надто вдалий пошук того, що кожен із персонажів вважатиме своїм "довгим і щасливим", те, як він до того рухатиметься тернистим шляхом, попутно долаючи численні перешкоди та капості всіляких негідників. Що ніяк не вберігає наших героїв від помилок та різних вчинків, які і стають причиною того самого розчарування в собі, в інших, у світові навколо. І приводить до все нових і нових пригод, за якими цікаво спостерігати.

Могло б бути і краще, але все ще ок.

Рейтинги та сприйняття.
На imdb можна побачити 7.2/10, на томатах - 65%/79% від критиків та глядацької аудиторії, що загалом є нормальною оцінкою, але до тих же imdb-шних 8.5 у Футурами не дотягує і близько. Власне і критикують серіал найчастіше саме за вторинність і подібність на попередні шоу Ґрейнінґа. Зустрічав навіть критику за надмірний фемінізм (sic!) головної героїні (що є лише напівправдою, бо персонажка насправді має чимало таких поглядів, але щодо надмірності - це вже перебільшення), але загалом на подібні інсинуації не звертаю уваги.
Я б сказав, що одним із більш реальних мінусів серіалу є те, що у тебе водночас троє головних героїв, і часом серія сама не до кінця розуміє, хто ж основний саме тут. Ближче до останніх сезонів це змінюється і Бін значно частіше виходить на передній план (а Ельфо та Люцик більше виступають як персонажі підтримки), але ми вже бачили подібні зміни у Сімпсонах, де теж із часом логічний акцент змістився із Барта на Гомера. Шоу далеко не ідеальне, але особисто для мене задоволення від переглядів (так, їх вже було багато) цілком перекриває певні недоліки.

Disenchantment про дружбу, кохання, самопожертву...і шалені пригоди, щоб життя не було надто нудним.

Висновок.
Розчарування - це доросла казка, яка дуже старається балансувати між серйозністю та фентезійністю, не скочуючись у банальні кліше, радше висміюючи їх і поливаючи фірмовим соусом від шефа Ґрейнінґа. Якщо вам подобається щось із його попередніх робіт чи там інші дорослі мульти на кшталт "Ріка і Морті" - я б радив спробувати. Тим більше, що історія закінчена і продовження, швидше за все, ніколи і не буде (ну про Футураму теж багато хто так вважав, але після 10-річної перерви улюблені герої таки зробили камбек).
Я дуже люблю цей мульт і те натхнення, яке дає його перегляд, а Люцик от уже 2.5 роки зі мною у вигляді тату на передпліччі.
Герої цього серіалу давно стали доволі близькими, і в різні моменти ти ототожнюєш себе то з Бін, то з Ельфо, то з Люциком. І, як і вони, шукаєш сили для нових пригод і подолання різноманітних життєвих негараздів.
Приємного перегляду.

Це було #lazyreview
...i
"Do it! Do it! DO IT!"

Так.