Kung Fu Panda: The Dragon Knight або Майже той самий По

Кунг-фу Панда - це один із тих мультфільмів, який не раз передивлявся за 15 років з його виходу (так, відчуй себе старим). І хоча остання повнометражка серії вийшла ще у далекому 2016 році, сама історія продовжується у форматі мультсеріалів. Цієї осені підійшов до свого завершення найновіший із них - "Лицар Дракона", короткий опис до якого я вже робив, але зараз хотілося б доповнити/переглянути певні моменти після повноцінного фінального третього сезону.

Хто б не придумав зброю у вигляді рукавиці - Танос рекомендує.

Сюжет

У світі існує 4 загублені зброї стародавніх майстрів, які в неправильних руках (представлених парою тхорів-чаклунів) можуть спричинити апокаліпсис або навіть гірше. Саме цьому має запобігти По (його знову озвучує Джек Блек, хоча в попередніх мультсеріалах був інший актор) в компанії таємничої лицарки Мандрівного Леза (Ріта Ора). Ну і у процесі пошуків По із новими знайомими відвідає інші країни та континенти, вплутається в купу пригод і вкотре рятуватиме усіх.
Якщо говорити про якісну сторону - сюжет тут доволі слабенький. Ні, окремі серії доволі гарно прописані, а от чимало інших виглядають як філлери. Страждає також і логіка персонажів. Просто сцена (без спойлерів): персонажам загрожує лицар з одним лише арбалетом, а ті ніяковіють і відступають, хоча до того не просто ловили такі ж стріли (гаразд, болти), а й навіть відбивали у нападників. І такого тут дуже багато. Як По, що забув більшість прийомів з повнометражок і відчувається як персонаж максимального рівня, якого перенесли у нову гру, скинувши всі навички. Це не дуже гаразд.

Ось майже і всі основні персонажі. Лише По та Пінь залишилися з трилогії.

Проблемою є також і відсутність знайомих облич. Із усіх старих знайомих - лише пан Пінь (Джеймс Хонг), батько По, і от йому насправді прикрутили цікаву передісторію. Чим займаються у кризовий час всі решта майстрів Китаю? Економлять бюджет мультсеріалу, ясне діло.
Загалом історія дуже програє основній трилогії, тож я радий, що серіал завершили доволі вчасно - після трьох сезонів/42 серій. Писали сценарій зовсім люди (у мультах завжди працювала пара Ейбел та Берґер, надіюсь, що якщо колись робитимуть четвертий, то саме вони займуться цим).
З позитивних моментів - місцями непоганий гумор, хоча реально цікавих і сильних жартів особливо не запам'ятав. Історія дещо "одноразова" і передивлятися не тягне.

Аудіо

Над саундтреком працювали Кевін Лакс та Роберт Лідекер (англовікі про них мало що каже, перший працював над якимось дивним жахастиком, а от другий мав справу з останнім xXx та другим сезоном Залізного Кулака, Смертельної зброї тощо, і я не можу сказати, що там була аж супер музика), мелодії норм, але це не Ганс Ціммер, який писав музику до трилогії.
Прослухати роботу Лакса та Лідекера можна, наприклад, ТУТ.

Решта звуків норм, актори озвучки теж непогано стараються, а сам Джек Блек ще й моментами відривається.
На Netflix є повноцінний український дубляж, він якісний і вартий уваги. Радує навіть повернення Миколи Луценка до ролі пана Піня, якого той дублював ще з першого мультфільма.

У багатьох кадрах перевикористовується те, що ми вже і так сотню разів бачили. Але нові персонажі виглядають прикольно.

Візуал

Ефекти і графіка хороші, але не щось виняткове. Схоже, що чимало було перевикористано із попередніх мультів та серіалів, але це не те, щоб щось погане. Ну і нові локації Індії, Америки та інші - гарні і цілком підходять стилістично світові, у якому мешкає По.
Гарні моделі нових персонажів, а от анімація іноді буває кривою. Це доволі помітно в рухах Веруки, яка по ідеї і має бути верткою та навіженою, але дещо крива промальовка виносить це на зовсім інший рівень. Що навіть добре.
Загалом же візуал - одна з найсильніших складових шоу, і це говорить далеко не на користь сюжету. На жаль.

По не могли надовго залишити без діла.

Ідея та втілення

Тут можна було б видати довгу історію створення, але суть одна - Джек Блек захотів повернутися до ролі По, а Нетфлікс був у тому зацікавленим. Тож весною 2022 року оголосили про розробку нового шоу, влітку вийшли перші 11 серій, через півроку - наступні 12, ну і от осінню цього року - завершальні 19 (для нетфліксівських серіалів традиційно показувати сезон в один день, не розтягуючи), і це ДУЖЕ швидкі темпи насправді. Тож не дивно, що якість неодноразово бажала кращого, а сценарії часом кульгають на обидві ноги. Мабуть, це найкраще, що можна було зробити з такими обмеженими ресурсами та термінами.
З іншої сторони - історія помітно доросліша. По навіть стикається із екзистенційною кризою, якщо то можна так назвати. Та й інші персонажі мають певний розвиток і навіть перехід з категорії статистів на другий чи навіть перший план. Взагалі другорядні історії нерідко тут цікавіші за основний сюжет. Хоча останній і має один гідний поворот, правда сприймається він вже більше як затягування історії на додаткові 5-6 серій. Ну і немає самої ЕПІЧНОЇ історії, як то було обіцяно, ну звичайне прохідне фентезі, не більше.
Що у шоу не вийшло - так це задовольнити фанів По, про що у наступному розділі.

Дуже посередньо.

Рейтинги та сприйняття

Imdb дає 6.0/10, а глядачі на томатах - 59% (гнилий помідор), критики навіть не оцінювали.
Претензії до багатьох моментів - і завеликої кількості персонажів, з якими глядач не знайомий і якось не отримує зацікавленості, і до сюжету з його ламаною логікою та коливанням сили персонажів значно більшим, ніж навіть в аніме, і до графіки, яка ближча до першого мультфільму, а не останнього. З іншої сторони - ніхто не каже про смерть франшизи, а аудиторія цілком готова очікувати на нові пригоди По за умови ЯКІСНІШОГО підходу. Надіюсь, автори це врахують.

По - все та ж велика незграбна панда з великим серцем. І це чи не єдина причина таки подивитися серіал.

Висновок

Лицар Дракона - це такий дивний епізод із життя улюбленого персонажа, який і відкидати не хочеться, але й прийняти з чистою душею не виходить. Якщо любите повнометражки - переглянути можна, але викрутивши ручку очікувань на мінімум. Якщо ж дивитися у відриві від основної історії, то це нормальне шоу із чималою кількістю проблем, з якими воно не завжди здатне справитися.
Те, що серіал заявлено як для шкільної аудиторії (7+) - не завжди відповідає дійсності, бо тут чимало психологічних моментів, які вже ближче до підлітків чи навіть старшої аудиторії. Хоча сама подача матеріалу дійсно пряма і дитяча, саме тому деякі огріхи логіки та сюжету можна простити, але далеко не всі. Тут є і моральна складова, що властиве для кожної з частин франшизи, але чогось дійсно суттєвого (типу "немає жодного секретного інгредієнту" з першого мультфільму) я не можу відзначити. Як писав вище - шоу швидше за все на один раз, у мене враження від перегляду змішані, бо сам фінал сподобався, але дійти до нього нерідко було дуже нудно чи нецікаво.

Це було #lazyreview
І Skadoosh!