Думаю, що всі стикалися з ситуацією, коли подивився якийсь фільм, заходиш на агрегатор типу Metacritic чи Rotten tomatoes і бачиш, що оцінки критиків для стрічки ДУЖЕ низькі. І навіть задумуєшся, чи дивилися вони той же фільм, що і ти. Як це працює, чому і що з цим робити - у сьогоднішньому #lazytalk. Розділю на чотири умовні категорії.
Вивчення і розуміння цільової аудиторії - одна із головних складових успішного фільму. Фільми жахів от приваблюють більше молодших глядачів, до 25 років (узято з Yazmin's Media blog).
Цільова аудиторія
Кожен товар, проєкт, фільм та будь-який інший продукт розрахований на конкретну групу клієнтів, які і будуть його цільовою аудиторією (target audience). Добре проведена рекламна кампанія - це донесення анонсу продукту до власне тих, хто буде зацікавлений у ньому. У випадку з фільмами - це тізери/трейлери фільму з просуванням в кінотеатрах та на інших платформах на кшталт YouTube, різноманітні афіші, зовнішня реклама тощо. Все це разом входить у витрати на маркетинг, які для певних стрічок можуть досягати третини-половини його бюджету (понад бюджет, бо найчастіше ці витрати вираховують окремо). Якщо трейлер скомпонований правильно, фільм йому відповідає, а на сеанс прийшли ті глядачі, які дійсно бажають це переглянути, - то значний і шанс, що оцінки будуть доволі високими. Оцінки глядачів, звісно.
Критики нерідко не є частиною target audience, а тому сприймають матеріал зовсім не так, як глядачі з неї. Це стосується всіляких пасхалок, тематичних штук, різних деталей для фанатів.
Маріо заслужив любов глядачів і нерозуміння критиків.
Яскравим прикладом є The Super Mario Bros. Movie (2023), де оцінка критиків на томатах - 59%, а глядачів - 95%. Секрет саме у тому, що на фільм ішли: фани Маріо, фани мультфільмів, фани окремих акторів типу Кріса Пратта чи Джека Блека. І мульт цілком для них - там вистачає жартів, смішних посилань на першоматеріал, навіть є прикольна пісня, що стала мемом на певний час. Але рядовий критик, не знайомий ні з Маріо, ні з іграми в цілому, не оцінить і половини із них, а тому після перегляду вийде у кращому випадку незадоволеним. Ну і піде писати рев'ю, чому фільм поганий, але це вже інша проблема.
Чи повинні займатися оглядами лише критики, які розуміють контекст? В ідеальному світі - так, можливо. Але в реальному маємо ситуацію, коли "погляд зі сторони" дійсно може вказати на певні помилки чи недопрацювання, які за фанатськими рожевими окулярами можна і не помітити. Друге питання, що важливість оцінок спеціалізованих критиків повинна бути вищою серед інших, тоді оцінка буде трохи ближчою до того, як відреагувала цільова аудиторія.
Це ж зводиться і до питання рекомендувати чи не рекомендувати фільм - потрібно враховувати наявну чи потенційну аудиторію, що я власне і роблю наприкінці своїх рев'ю найчастіше.
Кількість переглянутого матеріалу та новизна
Не можу сказати, яка статистика по Україні, але от по США та Канаді гугл видає невеличке дослідження за 2017-й рік (швидше за все зараз ситуація у постпандемічному світі доволі схожа, але треба цікавитися).
Опитування про частоту відвідування кінотеатрів.
І так виходить, що переважна більшість опитаних (53%) ходить у кіно 2-11 разів на рік, тобто рідше, ніж раз на місяць, але як мінімум раз на пів року. Якщо відкинути частку тих, хто взагалі не ходить у кінотеатри (26%), то отримуємо вже більшість у 71% серед тих, хто відвідує заклади кінематографу. Тут не враховані стрімінгові сервіси, але все ж більшість стрічок досі прив'язані до великих екранів.
А от критики відвідують майже кожну прем'єру, особливо ті, для кого це є основною роботою, бо їм потрібно про щось писати. І тоді цифри вже йдуть про десятки, якщо не сотні стрічок на рік (за умови, що стільки вийшло), які можуть бути потенційно цікавими для аудиторії критика. Але не обов'язково для нього самого.
І тоді вже постає питання того, що власне може дати фільм для жанру, для глядача, для загального сприйняття, власне питання новизни.
Адам - доволі прохідний фільм, але я знаю немало людей, яким він все одно сподобався на фоні творчої прірви DC.
І який-небудь "Чорний Адам" (2022) не дає майже нічого нового - тут одні і ті ж ракурси, кліше, заїжджені до посиніння жарти та сюжетні повороти, у які мало хто повірить. І критик вказуватиме на ці проблеми, чому власне його оцінка і буде виглядати заниженою, навіть коли він входить у цільову аудиторію з першого пункту. Це особливо критично для кінокоміксів та інших кінофраншиз, де окремі елементи НАСТІЛЬКИ всім приїлися, що їхнє свідоме використання вже вважається моветоном (поганим тоном). І при цьому чимало глядачів можуть бути повністю задоволеними побаченим.
Дізель не приховує, що робить Форсажі для фанатів (і для бабла), і багатьох це влаштовує.
Приклад з "Форсажами" тут теж цілком наглядний, бо 700 мільйонів зборів за "Fast X" вельми промовисті попри будь-яку низьку оцінку критиків (56% томатометр). Фільм от взагалі не новаторський, але зібраній за 22 роки існування франшизи аудиторії зайшов. А є й навпаки - доволі нішеві фільми, які мають свою невелику аудиторію і поза її межами не стають сильно відомими.
Особисті вподобання/смаки
Найбільш суб'єктивна складова оцінки - те, що подобається чи не подобається глядачу і критику особисто. Історія кіно бачила і hate trains, і review bombing, і накручування оцінок - тут дійти до загальної згоди доволі важко. Є проста порада ходити на те, що до смаку, і не зачіпати те, що викликає гнів, але вона пропускає величезну нішу нових фільмів, особливо, коли вони не мають попередніх частин чи якогось спільного кіновсесвіту. Тому застосовувати можна, але не завжди.
Не секрет, що фанати Marvel та DC доволі часто зловтішаються з невдач одне одних. Ні, є місце і дружньому сміху із проблем обох франшиз, але доволі часто доходить до метафоричних і не дуже холіварів, які формують упереджене ставлення до тих чи інших кінокоміксів. В мене були ситуації, коли затяті марвелофани (і навпаки теж) казали, що DC узагалі не можуть зняти нічого путнього, ігноруючи існування тих же "Джокера", "The Suicide Squad" чи там нового "Бетмена". Не треба так, чесно.
А що властиво звичайним глядачам - так само ж властиво і критикам. Доволі класичні історії ненависті професійних голівудських критиків до робіт Ніколаса Кейджа, Сільвестра Сталлоне, Адама Сендлера, Брюса Вілліса та багатьох інших - далеко не завжди жарти, було місце і упередженням, і свідомому засудженню стрічок, які мали непогані шанси щось зібрати.
У той період часу одне лише ім'я Сендлера працювало на деяких критиків як команда "Фас".
Тут варто назвати Hotel Transylvania (2012), який має оцінку від критиків у 45%, а від глядачів - 72%, і при цьому зібрав 358 мільйонів доларів у світі. Але розтрощений критиками був саме тому, що головного героя озвучував Сендлер. Тут все ж треба додати, що деякі останні його фільми (у співробітництві з Netflix) таки отримали "прощення" і мають адекватні огляди. Що не відміняє десятки років низьких оцінок.
Середній показник
Тепер трохи ближче до томатометра як такого. Він працює трохи не так, як більшість інших агрегаторів, бо містить два типи оцінок - власне томатометр і реальну оцінку, чомусь вона розбита на шкалу з 10 балів для критиків і з 5 для глядачів. Коли шоу має рейтинг у 60% позитивних оглядів і більше - воно отримує рейтинг свіжого, від 75% (плюс додаткові фактори типу мінімальної кількості рев'ю) - сертифікованого свіжого, ну і 59% і менше - це вже "гнилий помідор". Позитивною вважається оцінка у 3.5 із 5 балів у глядачів, у критиків дещо складніше.
Якщо нажати на томатометр - будуть додаткові відомості.
Тож коли дивимося на реальні цифри, то виходить, що той же Die Hard перший, який точно культовий фільм для цілого покоління, має рейтинг у 94% в обох, а от реальна оцінка вже 8.6 та 8.8 (бо 4.4/5) із 10 відповідно. Що вже порівнювано з тими ж imdb (8.2/10) та metacritic (72/5.6, що навіть трохи дивно, от спеціально переглянув, і написаних рев'ю там 97 позитивних, 4 змішаних і аж ОДНЕ негативне, коли самих негативних оцінок понад 300).
Числова оцінка загалом є більш кількісним, ніж якісним показником, бо кожен оцінює по-своєму і доволі суб'єктивно, бо це і не є точна наука, тому що для одного "10 з 10", для іншого - сімка чи вісімка. Знову ж, точно сказати, скільки серед загальної кількості рев'ю тих, які повністю пройшлися по всіх пунктах і відповідають баченню окремо взятого глядача, - дуже складно. Саме тому у приблизних порівняннях рейтинг - то непоганий показник, але не варто переоцінювати його і вважати абсолютним, це дуже так собі ідея.
Кілька узагальнень:
- критики часто можуть не знати чи не розуміти того, що бачить цільова аудиторія фільму, а тому їхня оцінка буде не релевантною або просто не враховуватиме низку факторів;
- критики можуть занижувати оцінку за відсутність новизни навіть для тих фільмів, де подібного і не очікують. Не все планується і створюється шедевром, професійні оцінювачі часто про це забувають;
- критики все ще люди, вони можуть і помилятися, і мати своїх улюбленців (і анти-улюбленців теж);
- середня оцінка - це лише середня оцінка, вона не завжди відображає суть, і мінімально пов'язана зі смаком конкретного глядача.
Що ж робити? Якщо вже цікавить думка критиків чи оглядачів - то найкраще буде знайти того, чия позиція по вже відомих фільмах/книгах чи інших творах подібна на власну. Вистачає і ютуб-каналів, які тим займаються вузько- чи навіть широкопрофільно (усілякі filmento, ностальгія крітік, the closer look тощо), тому підшукати щось загалом реально, але співпадіння на всі 100% - це швидше виняток. Цілком нормальним є те, що думки щодо одного і того ж шоу можуть розходитися - часом це навіть дозволяє по-іншому поглянути на щось.
Найефективнішим же було і залишається вироблення власної позиції, розуміння своїх смаків і вподобань, і відповідно перегляд тих фільмів, які їх задовольняють (хоча б на рівні трейлера, але то не завжди панацея від посереднього фільму, який просто виніс усі найсоковитіші кадри в анонс, а більше майже нічого цікавого і не має). Сперечатися через смаки - майже завжди найгірша ідея, та й критик не повинен мати завдання змінити свою аудиторію, швидше залучити тих, кому його думка може здаватися корисною, а поради дійсно зможуть бути використаними. Саме тому радити щось безумовно - дуже і дуже складно, краще вдаватися до порівнянь типу "якщо тобі сподобався A та B, то можливо і С, який я переглянув, теж може сподобатися". Це вже власне про фідбек та його якісне застосування на практиці.
Оцінювання у плані "це і це мені сподобалося, а те і те - ні" є трохи повнішим, ніж чисті цифри, не кажучи вже про дійсно глибокі розбори стрічок та серіалів. Та й нерідко фільми з нижчим рейтингом можуть принести більше задоволення від витраченого на них часу, ніж "загальноприйняті шедеври, 10 з 10".
Це був #lazytalk
Приємного перегляду улюблених шоу.
Топ коментарі (0)