Це те, що отримуєш, підлетівши близько до сонця - огляд Close to the Sun

Did somebody say
I feel we're sinking deeper with more
Speed the more we strive.
Is that what we get for playing
too close to the sun?

Сказати, що Close to the sun схожа на Біошок - це нічого не сказати. Варто тільки придивитися, і крім характерного оформлення в стилі "ар-деко" (яке навряд чи могло бути в ті часи, оскільки в реальному світі з'явилося лише в 1925-му) спливе безліч схожих елементів, а саме: альтернативна історія з чудовими винаходами, місце, в якому збирається еліта суспільства, катастрофа, що відразу занурює все в хаос, параноя творця утопії і так можна продовжувати ще деякий час. Є тут запозичення і з інших ігор, наприклад, Prey і Bioshock Infinite, але їх значно менше.

Ще один момент, який варто відзначити - на сторінці гри вказана мітка "хоррор", але це не так і ми маємо скоріше пригоду з елементами хорору, який з'являється лише час від часу, а іноді про нього і зовсім забувають.

Технічна частина

Я зустрів тільки один момент технічного характеру, який трохи псував задоволення від гри. При кожному наступному запуску, завантаженні або просто під час переходу з однієї глави в іншу у мене скидалися налаштування графіки. На щастя, не всі, а тільки згладжування, а тому доводилося знову і знову заходити в меню і виставляти його заново.

Наскільки сильно треба зіпсувати експеримент з часом, щоб минуле стало видимим у теперішньому?

Сюжет

Надворі 1897 рік і ми спостерігаємо за альтернативною стімпанковою реальністю, в якій Нікола Тесла став вельми відомим і популярним винахідником, заручився підтримкою дуже великої енергетичної компанії і створив безліч винаходів, частина з яких змінила життя людей. Згодом він втілив багато зі своїх творінь на борту Геліоса - найбільшого корабля з будь-коли побудованих, що не тільки використовувався для видобутку електроенергії і працював за її ж рахунок, а й став ідеальним місцем для вчених з усього світу, які, прибувши туди на запрошення Тесли, могли спокійно проводити будь-які дослідження, не побоюючись, що хтось вкраде у них славу або ж змусить працювати на користь держави.

На цьому ж кораблі працювала і сестра головної героїні Роуз (або Рози) Арчер, яку звуть Ада. Раптово Ада надсилає листа, в якому просить Роуз приїхати, однак, коли та потрапляє на борт Геліоса, то з'ясовується, що сталася якась катастрофа, корабель на карантині, майже весь екіпаж мертвий, у залах можна побачити якихось "фантомів" і, судячи з усього, причиною цьому виступають дослідження Ади з теорії "одного електрона", а тому Роуз доведеться в усьому розібратися, усунути проблеми і забратися з корабля.

Загалом, сюжет вийшов чудовим, він дає масу інформації для роздумів (особливо якщо збирати всілякі записки) і непогано заграє з науковою фантастикою, проте має один дуже серйозний недолік, який і міг стати причиною не найвищих оцінок - у гри немає фіналу. Ба більше, багато піднятих запитань не отримують відповідей, і це не просто художня недомовленість, їх тупо немає, нам згодовують купу інформації щодо того, як усе може повернутися, що все набагато складніше, ніж могло здатися, але наприкінці на нас чекає банальний кліффхенгер, який і закладом на сиквел не назвеш. Є ще один суперечливий момент - тривалість глав. Зазвичай їх роблять більш-менш однієї довжини, але тут одна глава може займати близько години, а наступна пробігається за 10 хвилин, що трохи дезорієнтує.

Окремої розмови варта сама Роуз. На відміну від безликих мовчазних дурників, на кшталт ГГ з Аутласта, вона розмовляє, причому доволі часто спілкується з іншими персонажами, до того ж це не літаюча камера, ми будь-якої миті можемо бачити її тіло, а якщо залишити героїню на деякий час без управління, то вона почне розминати руки або намагатиметься відтерти кров із рукава. Утім, і на цьому все не закінчується - Роуз реагує на події, коментує записи, які знаходять, і взагалі досить жваво переживає все, що відбувається, - саме такі дрібні, але від того не менш важливі деталі, роблять персонажа живим, дають змогу асоціювати себе з ним і перейнятися його переживаннями.

Експерименти на тваринах, контроль погоди, маніпуляції з часом...

Геймплей

Більша частина гри являє собою симулятор ходьби, в якому нам належить досліджувати локації (завдяки їхній красі гра не набридає), знаходити ключі та вирішувати головоломки. Також періодично гра намагатиметься нас лякати скрімерами, які в основі своїй банальні та клішовані, хоч і є парочка винятків. Щоправда, у другій половині гри розробники частенько забуватимуть, що намагалися робити хоррор.

Ще одним елементом хоррора можна вважати погоні (хованки не завезли, і на тому спасибі), які відбуваються суворо у відведених для цього місцях і являють собою втечу від одного або кількох супротивників за заздалегідь прокладеним маршрутом, з вибором потрібних відгалужень, щоб не попастися. Таких погонь лише кілька і зроблені вони досить яскраво, хоча парочка все ж може змусити трохи пригоріти.

Моторошний корабель, повний вчених посеред океану.

Візуал

У графічному плані все виконано чудово, навіть за умови того, що це не якийсь особливо великий ААА продукт. Уже згаданий стиль "ар-деко" прекрасно передано в дизайні корабля й окремих його секцій, найбільше мені запам'ятався музей Тесли і, звісно, театр. Також тішить дизайн костюмів і пристроїв, занадто громіздких для нинішнього часу, але таких, що є чудесами інженерної думки для 1897 року. З мінусів можу відзначити тільки дизайн "фантомів" - сама гама і ефекти зроблені добре (і нагадують старий добрий Deus Ex), але ось полігони місцями впадають в очі. Ну, а за дизайн екзотичної матерії окрема повага.

Аудіо

Гра має шикарну заголовну тему, яка так і називається - Close to the sun. Звуки зроблені добротно і, як мені здається, якби гра намагалася бути стовідсотковим хорором, їй би це вдалося, зокрема, і завдяки їм. Озвучка на вельми гідному рівні - у переживання Роуз віриш далеко не в останню чергу завдяки їй, а хорватський акцент Тесли (хоча тут він більше нагадує російський) одразу видає в ньому іноземця, як і повинно бути.

Close to the sun - це:

👌 Біошок 2.0
👌 Praise the sun!
👌 Цим хлопцем був Альберт Енштейн
👌 Масова крадіжка туалетного паперу
👌 Маскарад у дусі Lust for Darkness
👌 Лекції в Зумі
👌 Друкарські машинки за допомогою яких не можна зберігатися
👌 Шкільна програма з фізики
👌 Яблука без ГМО

Ми виявили квантові резонансні аномалії, які доводять теорію "одного електрона".

🔷 Незважаючи на схожість із Біошоком, гра досить самобутня і здатна захопити на кілька вечорів, тим паче, що альтернативна реальність показана вельми цікаво. По суті, єдиний мінус - сюжет ближче до фіналу гри не отримує належного розвитку, все ж інше зроблено гідно. 🔷

🔰 Підсумок – Time is not a river 🔰

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім