Непотрібна драма і мілітаризм - огляд [NINJA GAIDEN: Master Collection] - NINJA GAIDEN 3: Razor's Edge

Think, think. How many lives has that hand taken?

👉Перші дві частини сучасної трилогії Ninja Gay Den Gaiden були створені під керівництвом Томонобу Ітаґакі, який прагнув робити жорстокі ігри про крутого "суперніндзю", що в нього, в принципі, виходило, а роботою над суперечливими елементами в серії, на кшталт безглуздого фансервісу з Dead or Alive або порізаних Сігм, займалися зовсім інші люди. Але ось 2008 року, якраз перед релізом другої частини, Ітаґакі заявив, що йде з компанії через те, що йому не виплачують обіцяні бонуси за минулі роботи ,після цього в українському потязі почався справжній кошмар.

👉Таким чином створенням триквела займалися вже без нього і, немає сенсу тримати інтригу через 11 років після релізу, вийшло лaйно. Спочатку я думав писати позитивний огляд в Стімі, але пройшовши гру до кінця, не впевнений, що навіть аргумент на кшталт "на ПК не так вже й багато гідних слешерів, а це все ще частина серії" має сенс, коли в грі не просто проблеми з якимось одним аспектом, але загалом вона звернула не туди і навряд чи це вийшло випадково. Тим паче, що майже всі аспекти, які я хотів би похвалити, це заслуга минулих частин і напрацювань, що залишилися, які не зуміли зіпсувати навіть новим напрямком у розвитку серії.

👉Це перша гра зі збірки, з якою в мене були технічні проблеми, коли один із фінальних босів вирішив забагувати і просто застиг із невразливістю, а коли гра все ж таки спромоглася повернути його в бій, то ще деякий час я ловив падіння до 6 (символічно) кадрів.

Behold, the prototype of a god. It is… imperfect

👉Почну відразу зі слона в кімнаті - хтось у студії вирішив, що буде стильно, модно і молодіжно додати в гру побільше мілітаризму, а то надто вона фентезійна, внаслідок чого маємо спробу зробити бойовик зі спецслужбами, змовами та іншим лaйном, яке лізло з усіх щілин в іграх кінця 2000-х і початку 2010-их. Звісно, все це щедро приправлено "стильними" завантажувальними екранами з брифінгами і картою, недолугим мінімалістичним інтерфейсом та іншими "чудовими" рішеннями, про які ще поговоримо.

👉Сюжет є ще однією проблемою і ось чому - в NG Рю від самого початку прописаний як ідеальний ніндзя, якому все по зубах, а якщо він і користується чиєюсь допомогою, то лише в якихось виняткових моментах. Тут же творці вирішили, що потрібно нагнати драми, і головний герой має всю гру ставити собі питання - герой він, або ж простий вбивця. Хмм... творці NG3, мабуть, не в курсі існування двох попередніх частин, де Рю вже врятував світ (двічі), а те, що він кришив людей і демонів на капусту, якось не дуже йому в цьому заважало і не викликало моральних хвилювань. Добре, якби ще цю тему розкрили, але ж ні, ось на самому початку на протагоніста вішають прокляття, що тягне його на темний бік, і начебто, за ідеєю, він має сам усе подолати, але ж ні, ближче до фіналу його так само знімають. У чому був сенс? А в чому сенс випускати оригінальну NG3 з одним лише мечем і без нормальної магії? Отож бо.

👉Можна було б розповісти ще про те, що тут Рю частенько без маски, прив'язується до маленької дівчинки, яку повинен врятувати, порушуються питання сім'ї і т. д. і т. п., але в підсумку сюжет перших двох частин, який був для галочки, кращий за ту "драматургію", яку спробували побудувати в NG3. Ну хоч у Аяне тепер свої локації для місій (яких аж дві штуки).

My name is Ryu. That means dragon.

👉Почну з переваг, які перекочували з минулої частини. Нарешті в грі є нормальне розчленування і все супутнє у вигляді нутрощів, повзаючих супротивників-камікадзе і літрів крові. Разом із ним повернулася й адекватна складність - якщо в другій Сігмі вороги на нормі тільки легенько лоскотали ♂️Аss♂️️, то тут уже цілком можуть влаштувати ♂️Fisting♂️️, причому навіть не поцікавившись, хоче гравець того чи ні. Дерево прокачування стало виглядати доволі приємно, а в грі знову є золоті скарабеї, збирання яких відкриває нові поліпшення і зброю. Остання повернулася з другої частини, за винятком двуручника, серпів і тонф. Костюми, до речі, тепер міняються прямо в грі.

👉Приємним доповненням стали випробування з босами з минулих частин, доступ до яких можна отримати, знайшовши на рівнях знайомі черепи. З урахуванням нормальної складності граються вони чудово. Крім цього тепер можна проходити будь-яку місію за Рю або гостьових персонажів з DoA, а всяких челенджів стало ще більше.

👉Водночас система сфер ще з першої частини пішла в минуле, і за вбивства ворогів Рю отримує карму, яка виступає у вигляді валюти, магазину Мурамаси також немає, і все прокачується відразу в меню. ХП відновлюється після кожного бою на кшталт NG2, а ось усі лікувальні засоби прибрали, через що тепер місцями буде горіти, адже до повної шкали здоров'я можна відновити лише в точках збереження, яких у рази менше ніж раніше. Рю навчився одразу ваншотити кілька ворогів, а також може миттєво пояснити ворогові всю суть його помилки, варто тому лише спробувати застосувати захват.

👉Ну, а тепер про мінуси, з яких гра складається більш ніж наполовину. Чортові гранатометники в кожному другому бою, які тільки все псують, стелс, що з'являється півтора рази за гру і тільки по приколу, QTE, серед яких є парочка непоганих, але загалом це дряпання по стінах із почерговим довбанням тригерів, почервоніння екрану та звук серцебиття при низькому ХП (у чортовому слешері, що з вами не так?!), часті епізоди з ослабленим Рю, в яких є ХОДЬБА. Застарілі секції на кшталт поїздки на автівці з відстрілом усього живого, такі ж застарілі індустріальні локації. Ну, і за класикою - камера, що не залишає кривий задній прохід оператора вже втретє і примудряється пробивати все нове дно. А, так, бідні японці 8 років не можуть зробити НГ+.

👉Вороги напрочуд непогані, хоч і не всі, боси, принаймні, деякі, теж потішили, але ось черговий бос-вертоліт (у 2012-му році, КАРЛ!) і фінальний виcер (це й босом назвати не можна) зі скопійованим із Байонетти візуалом - це таке ж пробиття дна, як і камера. Ще цього разу розробники вирішили копіювати все, що погано лежить, внаслідок чого помітні явні "референси" з Байонетти і GoW, а фінальний рівень і зовсім скопійований з першої Darksiders.

Well, well! Not bad. Sudden death is a ninja speciality, after all.

👉Якщо не звертати увагу на інтерфейс та інші спроби створення "стильного бойовика", то графіка цілком приємна, деталізація вельми непогана для свого часу, а дизайн деяких локацій, нехай і клішований, але виконаний добротно.

👉За англійську озвучку за участю Троя Бейкера я б поставив плюс, щоправда, його перекрили б два мінуси за крики союзників під час смерті героя (Raiden? Raiden?!... ой, інша гра) і "озвучку" фінального боса. Музика все ще середня.

Ninja Gaiden 3: Razor's Edge - це:

👌 Мечі з АліЕкспресу
👌 Дракон Лю Кана
👌 RULES OF NATURE!
👌 Рожеві дівчачі демони
👌 Бюджетний косплей Діо
👌 Вескер під прикриттям
👌 Костюм нічного метелика
👌 Маски шоу
👌 Найгірша реклама БДСМ

Приклад того, що буде, якщо за серію візьмуться люди без фантазії і з бажанням зробити "як на заході". Загалом грати можна, навіть місцями отримувати задоволення, але за винятком розчленування і складності гра в усьому поступається другій частині зі збірки.

Вердикт - Проблеми не тільки з правою рукою

---

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім