Історія в дизайні: Моретта

Привіт, котики 👋

Персонажа, із яким я хочу вас познайомити сьогодні, звуть Моретта. Вона з’явилась у 2018 році в якості моєї спроби взяти участь у художньому конкурсі Into the Void (У Порожнечу) від Atomhawk. Одна лише назва викликає у мене цілий вир ідей та образів 😌 Основним завданням було намалювати власну інтерпретацію цієї фрази та максимально передати своїм малюнком відчуття порожнечі. На той момент я активно перестрибувала з курсів до курсів, вивчаючи концепт арт персонажів, тому питання “що саме я буду малювати?” навіть не піднімалось. Лишалось тільки визначитись із деталями. Як передати відчуття порожнечі в персонажі? Як це має виглядати? Не буду ж я малювати чорну діру з ніжками 😂
Хороша ідея в подібних випадках – побудувати ланцюжок асоціацій. Порожнеча – темрява – холод – тиша. Щось, що повільно затягує в себе, даруючи оманливе почуття безпеки. Можливо, “холодна”, мертва краса? Це вже ближче до правди. Враховуючи, що в ті часи з малюванням чоловічих персонажів у мене були проблеми 😅, варіант був один – моя “порожнеча” буде гарною дівчиною. Але тільки зовні. А в середині – лише темрява та холод, яких більшість не бачить за красивою картинкою. Думаючи про її зовнішність, я вирішила зібрати рефи венеціанських суконь та зачісок епохи Відродження. Як на мене, всі ці об’єми, рюші, криноліни та десятиповерхові зачіски із кораблями та птахами якнайкраще підходили для цього образу (до того ж, я давно шукала привід намалювати щось подібне 😁). Окрім того, поки я шукала потрібні фото, мені на очі потрапили дуже гарні карнавальні маски, які наштовхнули мене на цікаву ідею. Краса без обличчя – це уособлення зовнішньої привабливості без внутрішнього змісту. Швидкий пошук Вікіпедією – і я знайшла ідеальне рішення. Одна з масок, згаданих у статті, якнайкраще підходила для відображення мого задуму. Вона називається “Моретта” (звісно 🙂). Цю маску робили із чорного оксамиту, овальної форми (для підкреслення особливостей жіночої краси). А ще вона мала в собі одну незвичну особливість – невеличкий шпеник, який треба було стискати зубами, щоби втримувати маску на обличчі. Свого часу моретта вважалась маскою привабливої таємничої незнайомки, що приховує свої обличчя і голос. Так само, як порожнеча, яка манить, а потім затягує в себе без звуку та без попередження. Все інше тепер було елементарним: знайти круту сукню, підібрати зачіску. І головне – намалювати правильну позу. Моретта, яка протягує руку до глядача. Немов кличе до себе. А в її грудях, там де має бути серце, лише темний вир 😨
Конкурс я, звісно, не виграла. Не той рівень скіла 🥲 Проте, мені дуже сподобався процес створення Моретти. І, власне, сам результат. Попри всі косяки, яких там достатньо 😅 Але не варто хвилюватись. Швидка художня допомога вже поспішає на порятунок! ✊ Я вирішила як-небуть у найблидчому майбутньому переробити цей концепт. Вдихнути в нього нове життя, як то кажуть. Заодно й перевірю чому я навчилась за ці роки. Якщо у вас колись виникне бажання “заміряти” наскільки виріс власний скіл – дуже раджу цю вправу. Вона показова 😉