Відьмак 3: Дикий гін. Свіжий погляд на гру восьмирічної давності

На питання де я був ці 8 років я відповім, що маринував Відьмака, щоб його пройти в цьому році. З різних причин я його так довго не проходив, але нарешті видалась така нагода. Я знав, що ця гра мені сподобається і затягне на багато годин, власне так і сталося.

Враховуючи, що я ще й книги читав паралельно з проходженням, то з самого початку гри помічав різні відсилки. Як наприклад квест "Бузок та аґрус" з Йен. Або той самий єдиноріг на якому у Ґеральта та Йен було багато різних пригод. І кожен раз коли зустрічав щось подібне, я був як цей Ді Капріо: "О, та я ж це зустрічав у книгах!"

Не знаю наскільки хорошою графіка була раніше, але з next-gen обновою гра виглядає дуже й дуже гарно. Це при тому, що я грав не на максимальних навіть, а на високих налаштуваннях. Перша локація, Велен, запам'яталася своїми неймовірно гарними лісами, наповнені різними створіннями та таємницями. І подорожувати ними на Плітці було одне задоволення(аби вона ще не спіткалась об кожен маленький камінчик було б взагалі чудово). Ну і звісно Новіград. Місто, де постійно відбувається якийсь двіж. Чи то хтось танцює та співає, чи то хтось виступає на публіку, або восхваляє курву Радовіда. Короче кажучи, місто відчувається ЖИВИМ. А головна тема взагалі настільки шикарна, що не хочеться звідти уходити.

Скеліґе. Знаки питання. Любов.
Я залутав всі знаки питання у грі, але на Скеліґе вони найкращі. Плавати на човні під нереально релаксний ост Скеліґе принесло мені неабияке задоволення. Кожен раз ниряєш і бачиш ці 3-4 сексуальні сундучки, які звисають на мотузці. Єдина проблема це летючі тварюки гарпії, які всім цим заважали насолоджуватися.
Тусан - це локація, яка мені дуже сподобалась ще за описом в книгах і вже тоді я зрозумів, що це буде моя улюблена локація. Я обожнюю такі краєвиди, теплу погоду ну і звісно виноград(шкода що Любистка не було в Тусані).

Щодо ґеймплею. Я вирішив грати білдом через знаки і з сетом школи грифона, який я апнув до грандмастера вже в длс. Грав я на останній складності і навіть на ній гра досить проста, якщо у вас є досвід в подібних іграх. А з білдом через знаки вона, як виявилося, стає ще легше. Але від цього грати не стає менш цікаво. Думаю при наступному проходженні спробую фіз білд.

А так я покрасив свій сет, бо чого б і ні

Квести в грі це саме те, що задало планку для RPG ігор, де замість звичайного назбирай, убий, принеси, ми маємо для кожного квеста може і маленьку, але свою прописану історію. А в деяких з них добереться обирати, як краще поступити, і іноді жоден варіант не є "правильним".

Якщо я вже маю вибирати поміж одним злом та іншим, то волію не вибирати зовсім.

Дуже сподобалось, те що в грі багато різних цікавих книг, записок та описи персонажів і монстрів, які можна прочитати. Навіть лутаючи знаки питання можна натрапити на невеличку історію. Але, зазвичай, вони всі сумні у відьмаку :(
Навіть в описах карт у Гвинті можна прочитати щось цікаве. Завдяки всьому цьому світ відьмака дуже круто доповнюється.

Також є міні-ігри такі як гвинт, скачки і вуличні бої, які мені, чомусь дуже сподобались, хоч вони і дуже примітивні. Гвинт у відьмаку досить простий і якщо ви грали хоча б в якусь карточну гру, то скоріше за все вам буде трохи нудно як і мені. Але як міні-гра цілком згодиться.

Магія — це Хаос, Наука і Мистецтво. Це прокляття, благословення і прогрес.

Музика в грі - це відвал всього. Вона шедевральна і дуже швидко запам'ятовується. Думаю музика відьмака і DoS2 приблизно на одному рівні.
Окрім всього цього в грі є класний сюжет, який приніс мені купу емоцій як негативних так і позитивних. Особливо в кінці, коли думав, що Цірі вже не повернеться до мене, а виявилось навпаки. Також багато цікавих прописаних персонажів як всім вже знайомих так і з минулих частин як наприклад Лето та Вернон Роше.
Моєю улюбленою персонажкою як в книгах так і в грі є Цірі. Я просто обожнюю всі її історії і постійно за неї переживав, навіть незважаючи на те, що події розповідалися в контексті минулого і я знав, що вона жива.

Серця з каменю
DLC до Відьмака як окремий вид мистецтва.
Мене дуже зачіпила і сподобалась основна історія длс Hearts of Stone. А саме історія Ольґерда та Іріс фон Еверек. До всього цього ще додається харизматичний негідник Ґюнтер О'Дім, який любить маніпулювати вашими бажаннями. Кожен квест основного сюжету дуже цікавий і не схожий на попередній. Тут буде і квест з весіллям, який мені сподобався більше всього, і планування пограбування в стилі GTA, а в кінці треба відгадати загадку Ґюнтера і були такі собі вайби Рідлера з Бетмена.

Кров і вино
DLC яке можна розцінювати як повноцінну гру. Окрім повноцінного сюжету, як і в Серцях з каменю, є нова локація - Тусан. Також змін зазнала прокачка і добавили мутагени, ну і добавили грандмастер броню до кожної школи, яка може кардинально змінити ґеймплей.
Проходячи сюжет цього длс я відчува вайби Сутінок. Бо тут тобі і вампіри, і слоу-мо сцени погоні, сімейні розбірки і все таке.

При певному розвитку подій можна взагалі потрапити у казку, чому я дуже сильно здивувася, хоча здавалося вже все бачив у відьмаку, особливо після квеста де можна порозмовляти з Пліткою :D. Але якщо в першому длс я співчував Ольґерду та Іріс, то в Кров і вино мені скоріше було все одно на Сіанну,а на Детлафа тим паче. Єдиний на кого мені було не все одно - це Реґіс. Побачити його це вже було великим здивуванням. І заради нього я готовий був на будь-що, бо ще в книжках прив'язався до цього персонажа. А порозмовляти з ним в кінці історії це взагалі було дуже круто.

Відьмак навіть тут мене знову здивував. Бо я зустрів свою улюблену Тріс. Із того, що я почитав, то тут можна багато кого зустріти в залежності від виборів протягом всієї гри, але я був дуже радий, що до мене прийшла саме Тріс. Взагалі, у мене вийшла ідеальна для мене кінцівка основної гри, де Цірі стала у мене відьмачкою і в Кров і вино, де мене зустріла Тріс. Perfect

Майже 3 місяці відьмачого літа. 174 години, а це мій власний рекорд за одне проходження сінгл гри. Велику кількість абсолютно різних емоцій подарувала мені ця гра в яку я обов'язково ще повернусь. Меншого я і не очікував від гри з якою досі порівнюють нові ігри.

P.S. До речі, годин 50 я грав з англійською озвучкою і вона досить непогана, але коли я змінив на польську, то це щось неймовірне, раджу спробувати пограти з нею, якщо ще не грали.

До зустрічі, шановні!