Dragon Age: Inquisition – Guilty pleasure або шедевр в жанрі фентезі RPG

Всім привіт.

Все вірно, вас не обманюють очі, я вирішив написати про одну зі своїх улюблених ігор - Dragon Age: Inquisition. Про гру культової студії BioWare, гру, в якій я провів понад 400 годин та здійснив 4 повних проходження, епічну гру-пригоду обраного Інквізитора, гру-симулятор побачень, гру яка отримала премію “Гра року 2014” і, нарешті, гру, яку багато людей просто ненавиділи.

Щоб розставити всі крапки над і, я повинен сказати, що моя любов до франшизи Dragon Age - це не просто випадкова прихильність або легке захоплення. Вона розвивалась, як звичайний роман. З кожною новою грою серії, з кожним новим проходженням, я досліджував її глибини й відкривав нові сторони її світу. І чим більше я грав, тим більше мені подобалась ця франшиза. Все почалося в далекому 2009 році, коли мені до рук потрапив диск з Dragon Age: Origins. Епічна пригода у світі темного фентезі, з політичними інтригами, моральними дилемами та чудовим сюжетом і персонажами стала основою моєї любові до серії та до RPG взагалі.

Але далі мова піде не про неї, і навіть не про невдалий сиквел, який BioWare робили під тиском видавця.

Отже, події Інквізиції стартують через 10 років після фіналу Dragon Age 2, після якого розпочалася війна між магами та храмовниками. Глава церкви Андрасте, Верховна жриця Джустінія V, з метою примирення сторін конфлікту, скликає Конклав, на якому збираються вищі чини Церкви та високопоставлені представники магів-відступників та храмовників. На жаль, усе закінчується трагічно. Потужний вибух руйнує церкву, де проводився Конклав, гинуть присвята Джустінія V і всі присутні. А в небі відкривається портал у світ духів і демонів, який щодалі розширюються. Серед цього хаосу є той або та, хто вижив в цій катастрофі. Це і є наш протагоніст. Хто саме він є - обираєте ви. На вибір у вас 4 раси: Людина, Ельф, Дворф, та Кунарі, за яких нам дають грати вперше в серії, та умовно 5 класів: розбійник з кинджалами або з луком, воїн з дворучною зброєю або танк зі щитом і, звісно, маг. Я особисто двічі грав волоцюгою, спочатку з луком, потім з кинджалами, магом, та останнє проходження було дворфійкою з дворучною зброєю в важких обладунках.

Саме тут починається епічний сюжет Dragon Age: Inquisition, який відкриває для вас світ Тедасу. Де у ролі лідера відродженого давнього ордену вам доведеться протистояти загрозі вторгнення демонів та культу, що очолюється одним із перших магістрів Тевінтера. Ці магістри, увійшовши фізично у світ Творця століття тому, спаплюжили його місто та запустили низку Морів. На цьому складному шляху вам доведеться зібрати команду надійних союзників, брати участь у політичних інтригах, боротися з таємничими загрозами, вирішувати складні моральні дилеми та, врешті-решт, врятувати цей світ.

BioWare у своїх іграх завжди робили цікавих і об’ємних персонажів. Dragon Age: Inquisition не стала винятком. Перші, кого ми зустрічаємо - це Кассандра і Леліана, вже знайомі нам по минулих іграх серії.

А першими сопартійцями у нас згодом стають Кассандра - права рука Верховної Жриці Джустинії V, дворф Варрік, який розповідав чудову історію становлення Захисника Кіркволла перебуваючи на допиті у Кассандри у подіях Dragon Age 2, та маг-відступник Солас. Зупинюся на цій трійці більш детально.

Кассандра Пентагаст - це жінка-лицар родом з Неварри. Героїня Орлея та права рука Верховних Жриць Беатрікс III та Джустинії V. Кассандра Аллегра Порція Калогера Філомена Пентагаст походить з королівської сім'ї Пентагаст і належить до ордену Шукачів Істини. У Dragon Age II вона досліджує дії Гоука - Захисника Кіркволла, вважаючи, що їх розуміння може стати ключем до запобігання війні між магами та храмовниками, яка загрожує поглинути Тедас.

Варрік Тетрас з торгової гільдії дворфів Кіркволла відомий, по-перше, як автор деяких серій успішних книжкових романів, а по-друге - дружбою з Захисником Кіркволла. Коли храмовники та Кола магів від’єдналися від церкви й почали війну між собою, Захисник на той час вже зник, проте Варрік встиг написати книгу, що проливає світло на роль його друзів в руйнуванні церкви Кіркволла. Помічниці Верховної жриці легко знайшли його і після допиту повезли на Конклав. Але доля склалась так, що Варрік на нього не потрапив.

Солас - ельф та маг-відступник, який після вибуху і виникнення в небі Пролому добровільно прийшов у табір Леліани й без заперечень здав свій посох солдатам церкви. Сам він не належить ні до долійських ельфів, що ведуть кочовий спосіб життя, ні до міських ельфів, що тягнуть злиденне існування в нетрях міст - Ельфінажах. Солас ніколи не навчався в Колах магів, а досліджував магію самостійно, в тиші й спокої. До того ж магію, що пов’язана з Тінню. Він багато знає про саму Тінь та поведінку Пролому в небі, але він не причетний до подій на Конклаві, бо під час вибуху його бачили в іншому місті. Крім того, Солас досліджує особливості вашого героя та допомагає знайти спосіб закрити Пролом.

І це лише перші три компаньйони, а взагалі в грі їх можна зустріти дев’ять. Дев’ять, Карл! І кожен з них дуже круто прописаний, має особисту історію і бекграунд, завжди має погляд на події, що відбуваються у грі, дає особистий квест і може стати романтичним партнером залежно від статі гравця та кому ви надаєте перевагу.

Хоч розробники при створенні Dragon Age: Inquisition мали багато проблем з рушієм Frostbite, що спочатку був створений DICE для використання шутерів від першої особи, але їм вдалося створити дуже красиве і багатогране довкілля гри. Так, в ній немає відкритого світу як такого, і вся гра складається з великих локацій, які являють собою різнобарвні біоми. Але BioWare вдалося зробити неперевершений світ, що здатен одразу захопити гравця. Він підкорює своєю різноманітністю та багатством. Ви побуваєте в просторих лісах, темних печерах, повних ворогів і таємниць, гарних містах, величних фортецях, руїнах давніх цивілізацій, піщаних та крижаних пустелях, на березі моря, що бушує, та і в інших цікавих локаціях. Це розмаїття допоможе вам зустріти різні раси та фракції, зануритися в їхню культуру, історію та міфологію. Цей світ, як на мене, дарує гравцю таке бажане відчуття - відчуття великої фентезі пригоди.

Процес дослідження цього різноманіття локацій дуже захоплює, бо майже кожен куточок цього світу заповнений таємницями, головними та побічними завданнями, корисними матеріалами для крафту, травами для створення зілля та бомб, загадками минулого, що лежать на вашому шляху.

І звичайно, у Dragon Age: Inquisition вас чекають багато зустрічей з ворогами та монстрами. Від невеликих груп ворожих магів або храмовників, простих розбійників, до величезних павуків, породження пітьми, демонів різного калібру та велетенських драконів. О так, бестіарій у грі доволі великий. Битися мені було цікаво, а на складності Nightmare, доводилось доволі часто використовувати тактичну паузу, бо місцеві боси виявились справжнім випробуванням сили й майстерності.

Як і в будь-якій якісній RPG, в ​​Dragon Age: Inquisition кожне прийняте вами рішення буде мати наслідки для подальшого розвитку сюжету та взаємовідносин з персонажами. Тому вам треба бути дуже уважним коли ви робите вибір, чи то в маленьких вчинках, чи то у великих політичних рішеннях. Все це формує ваш власний досвід в проходженні гри, формує відносини з персонажами й створює ваш особистий фінал історії.
Саме можливість сформувати свою особисту пригоду, сприяє на реіграбельність гри й схиляє гравця на нове й нове проходження. Принаймні, так сталося, власне, зі мною.

Якщо ви дочитали до цього моменту, вам може здатися, що Dragon Age: Inquisition - це гра, яка не має недоліків. Але, звісно, це не так. Є багато речей, які мені не подобаються, а деякі просто бісять. Наприклад, побічні квести могли б бути цікавішими, скріпти для персонажів - більше глибокими й детальними, наприклад, як у Final Fantasy XII, покращення характеристик могло б бути не автоматичним, та інше. Але, не дивлячись на деякі недоліки, Dragon Age: Inquisition залишається для мене чудовою грою й епічною RPG.

У 2024 році грі вже виповнюється 10 років. І якщо ви поціновувач рольових ігор, і ще не грали в цю гру, або колись грали й відклали її у свій відеоігровий архів, я наполегливо раджу пройти Dragon Age: Inquisition. Раджу зануритись в цей цікавий світ, закрутити роман з напарниками, взяти участь в політичних іграх Орлея, покарати повстале зло, та, зрештою, здолати дракона або кількох.

Тим більше, що за чутками, восени на нас чекає Dragon Age: Dreadwolf.