... або чому ігри серії Yakuza варті вашої уваги та безмежного часу
ЗМІСТ
Передмова
Минулого року з'явилась інформація про додавання у каталог оновленої підписки PlayStation Plus на рівнях Premium (1999 грн/рік) та Deluxe (2499 грн/рік) аж 8 ігор серії Yakuza. На цей момент частина з них вже цей каталог покинула, здається. Але вони доступні в GamePass. Про це написали майже всі ЗМІ та блогери з ігровою тематикою, зокрема — Ігри Українською (@GamewayUA). Одною з реакцій на його твіт стало запитання Ministra (@clp_ex), цитую: «А чим крута якудза? Ніразу не грав», куди в якості «есперта» закликали мене.
От і подумав: «чом би не розпочати свій блог саме з відповіді на це питання?». Адже одразу після публічного анонсу майбутньої появи серії Yakuza у каталозі розширених версій PlayStation Plus, я закликав усіх звернути увагу на цю серію наступними словами: «Всім. Занурюватись. У. Найвеличнішу. Ігрову. Серію. SEGA. З. Часів. Phantasy. Star.». Це не перебільшення, хоча твіт і був редагований. В першій його версії була відсутня назва компанії SEGA, але після відправки я зрозумів, що на радощах поплив і проігнорував існування Metal Gear.
Так і почав народжуватись наведений нижче текст.
Оригінальна назва серії Yakuza — Ryu Ga Gotoku (龍が如く), що означає «Подібний дракону»
Так чому ж?
Даний сегмент я вирішив розбити на доволі класичні категорії. Але тут волію звернути увагу на момент, який вважаю одним з найголовніших у сучасному відеоігровому полі: Yakuza — це суцільний одноосібний ігровий досвід, з акцентом на глибокий сюжет, насичений подіями та можливостями світ, крутою музикою і приємною картинкою. Це вже не аби яке досягнення у час, коли великі серії тягнуться до мережевих і мікроплатіжних пігулок.
Справедливо все ж буде зазначити, що в деяких випусках Yakuza теж знайшлось місце для платних DLC і навіть мережевих режимів. Але справді варті уваги доповнення тільки у одній частині серії і одному відгалуженні — Yakuza: Like a Dragon та Lost Judgment. Що кумедно, обидві ці гри не дуже вписуються у сьогоднішній матеріал, адже Like a Dragon це фактично перезавантаження франшизи, а Lost Judgment — сиквел відгалуження, хоч і розвивається у тому ж світі (цій дилогії я згодом присвячу окремий пост).
Сюжет
Якщо розглядати кожну гру серії окремо, можна побачити суттєві переломи у якості та глибині подачі сюжету. Наприклад, Yakuza 0 практично бездоганна драма, що розповідає про непросте життя двох ключових персонажів. Yakuza Kiwami адаптує частину старого сценарію під сучасність, але не розвиває його і залишається на рівні першого релізу 2005 року. Далі серія знову вирівнюється, потім просідає в одних аспектах, але піднімається в інших. Якщо ж поглянути на франшизу як єдине ціле, навіть без відгалуження JUDGMENT (якому я згодом присвячу окремий пост), місцева історія написана захоплююче і сміливо. Вона не пропагує кримінал, романтизує його дуже акуратно і весь час показує — навіть якщо людина стала на слизьку доріжку, вона може зберегти людяність і повернутись на нормальний шлях, якщо сама цього забажає.
На цьому зображенні фігурують не всі головні герої, плюс є не ігрові. Але різноманіття типажів воно демонструє.
Головним героєм більшості частин Yakuza став Казума Кірю — сирота, вихований у притулку одного з високопоставлених членів клану Тоджо, якудза. Він фігурує у семи іграх серії в якості головного героя, але в декількох частинах екранний час забирають і інші персонажі. Кожен з них унікальний і по-своєму цікавий. Яскравий антагоніст перших ігор Маджіма Горо, підприємець Шун Акіяма, колишній якудза Тайга Саеджіма, поліцейський Масайоші Танімура, бейсболіст Тацуо Шінада, дівчина-підліток Харука Савамура, вона ж прийомна донька Кадзуми Кірю (за появою і ростом якої ви будете спостерігати протягом декількох ігор!).
Але незалежно від героя чи героїні під вашим контролем, світ серії залишається актуальним щодо локальних і глобальних подій. Сценаристи Ryu Ga Gotoku добре справляються зі своєю роботою і слідкують за основними лініями. Проблеми в сюжеті і відчутні просадки в якості подачі матеріалу присутні, деякі з них доволі суттєві, проте розробникам неодмінно вдається витягнути загальний рівень за рахунок диявола в деталях і сильно поставлених сюжетних моментів, які переважують слабкі.
Саме ви зможете допомогти Харуці дістатись вершини японських віртуальних чартів!
Бійки
Кожна гра серії сповнена крутих і насичених сегментів перетворення пик ворогів у криваву кашу, а їх тіл — у результат катування дибою. Що показово — без диби. Візитною фішкою цього надзвичайно динамічного процесу стали «запальні прийоми», вони ж Heat Actions. Чимало цих здібностей мігрують із одної Yakuza в іншу, але в кожної гри є свої унікальні варіанти знищення опонентів за допомогою елементів оточення, інтерактивних предметів навколо та зброї, яку можна знайти, купити або виготовити. Запальні прийоми — посилені та видовищні бойові навички, які розбавляють рутину звичайних кулачно-колінних розборок із недругами.
Удар Чака Норріса ногою з розвороту — це дитячі балачки у порівнянні з можливостями героїв Yakuza, тому що цьому прийому від початку навчені майже всі вони. Далі більше. Вороги знищуються об стіни і стовпи ЛЕП, їх голови розчавлюються дверима запаркованих неподалік машин, а ноги ламаються роверами, мотоциклами і шарами для боулінгу. Головний герой може підхопити з підлоги запальничку і вразити опонента видовищним алкогольним полум'ям, засипати йому в очі сіль з підібраної сільниці, залити в рот пляшку води, та навіть збити ворога з пантелику... плівком запаленою цигаркою.
Серйозно...
Правду пишу:
Кількість різноманітних запальних прийомів вже давно перевалила за сотню по серії. Якщо не помиляюсь, у Yakuza 3 їх було майже 90, а у Yakuza 5 — понад 120. Звісно, як зазначав вище, чимало повторюються та мігрують, але і нових багацько. Особливо в Yakuza 4 і Yakuza 5, кожна з яких має по чотири протагоніста.
Додаткові завдання
Колись десятки додаткових завдань у відеоіграх були прерогативою RPG. Потім почали з'являтись суміжні жанри, і десь наприкінці 90-х розмаїття квестів почало з'являтись і у бойовиках. Наприклад, в перших GTA та Shenmue (істинний прототип майбутньої Yakuza) вже було чимало побічних зайнять для гравця, що несли певне сюжетне навантаження або розвивали світ, відкривали його у деталях.
Серія Yakuza — справжнісінький Священний Грааль додаткових завдань, рівних якому у відеоіграх я не знаю. Навіть масштабні RPG комп'ютерної природи чи величезні сучасні пригоди на кшталт «Відьмаків» та «Сувоїв» не можуть похвалитись таким різноманіттям піднятих у додаткових завданнях соціально-політичних питань, актуальних для реального суспільства (Японії), і таким влучним гумором, що супроводжує левову частку квестів. Але все ж наголошую на словах «я не знаю», тому що грав не в усі ігри світу, а щось міг просто забути.
Усі герої франшизи можуть стати свідками цікавих подій у своїх іграх та прийняти в них безпосередню участь. Перелічувати всі дуже довго, а у строку — просто неможливо, я з розуму зійду із пунктуацією... з якою і так не в найкращих стосунках, як ви вже могли помітити. Тому дозвольте навести декілька швидких прикладів:
Проблеми пересічних людей в Yakuza коливаються від елементарних, на кшталт сумнівів у коханій/коханому та фінансових боргів, до необхідності знайти натхнення для подальшої роботи, спіймати кривдника, когось врятувати, тощо. Багато дуже життєвих ситуацій, в тому числі на основі реальних подій у японському суспільстві за останні 30-40 років.
-
Наприклад, у Yakuza 0, події якої розвиваються у 1988 році, гравці можуть зустріти японського чиновника і допомогти йому визначитись із новим податковим законом, дуже актуальним у ті часи економічної бульбашки. Тут же можна побачити чергу людей за відеоігровою новинкою Ara-Q3 (Arakure Quest 3), яку в хлопчика поцупить хуліган і спровокує відкриття нової квестової лінії для гравця. Це великодка до реального ажіотажу навколо гри Dragon Quest III, за якою шикувались величезні черги, а діти прогулювали школу, що переросло в національний скандал. А потім Dragon Quest офіційно стала національним надбанням Японії.
Ще один приклад про реальність: гравці познайомляться із відчайдушною матір'ю, яка намагається визволити доньку із релігійної секти.
Прототипом ігрового культу стала реальна деструктивна секта «Аум Сінрікьо», заснована в Японії у 1987 році. Інформація про неї облетіла весь світ у 1995-му, коли члени культу вчинили жорстокий теракт у токійському метро, отруївши понад 5000 осіб зарином. Українцям, можливо, буде більш знайомим посилання на схожий культ судного дня «Біле братство» Марії Деві Христос і Юоанна Свамі, що діяв у Києві з початку 90-х років.
- Можна вступити у клуб іграшкових гоночних змагань, в основу яких лягли реальні треки Mini 4WD від Tamiya. Щось на зразок популярних нині Hot Wheels, але у більшому масштабі (1:32) та з модульними моторизованими машинками. В цьому клубі гравці будуть збирати собі машинки з доступних (знаходимо, купляємо, виграємо) компонентів і змагатись з іншими учасниками. Я спочатку думав занести цей пункт у розділ міні-ігор, але до клубу «Pocket Circuit» прив'язана низка цікавих квестів.
Зустрічі з певними персонажами відкривають низки квестів. У Yakuza 3, наприклад, можна зустріти іноземця Мака, який навчить головного героя робити QTE-фотки на телефон і вивчати спеціальні прийоми. В різних частинах і в різних головних героїв будуть свої бойові тренери, що дозволять їм розкривати потенціал та урізноманітнювати бойову систему.
Додаткові історії часто переплетені з довготривалими міні-іграми. Ви можете стати власником кабаре, заснувати свій вуличний бойовий клан і захоплювати території, стати керівником будівельної компанії, зайняти місце тренера з бойових мистецтв (так, не тільки ж іншим вас навчати!). Фактично, цей сегмент, як і Pocket Circuit, знаходиться на межі квестів та міні-розваг для вбивства часу — в механіках останніх приховані розвинені, а іноді і дещо розгалужені історії.
В залежності від частини серії, побічні завдання можуть бути відкриті (позначатись на мапі) або приховані (не позначатись, або позначатись лише при використанні спеціального предмету «Trouble Finder»), тому не цурайтесь доступних в інтернеті путівників по квестам. Їх легко знайти за шаблоном у Google: 'Yakuza X substories', де X — це номер або назва частини.
Міні-ігри та активності
Чимало побічних зайнять в Yakuza переплітаються із основними та додатковими квестами, зокрема це стосується майже всіх міні-ігор. Але вони також стають доступними для вільного відвідання: караоке-бари, більярдні, дартс, бейсбольні клітки, гольф-майданчики, сауни з настільним тенісом, відеосалони, телефонні клуби, казино, підпільні притони із забороненими японськими азартними іграми, місця де грають у маджонг та шогі, диско-клуб та інші заклади.
Танцювальний майданчик Maharaja навіть став локальним мемом, яким вітають п'ятничні вечори (і ночі):
На щастя, в Yakuza існує так звана «післягра» — вільне дослідження ігрового світу після завершення сюжетної частини.
А ще ця серія — чудова подорож теренами японської культури та повсякденності. Звісно, певна її частка фокусується на кримінальному світі або подається гравцям через його призму, з характерною для японського мистецтва перебільшеною експресією.
Стівен Спінінг, Міракл Джонсон та дівчинка в аркадному клубі, прототипом якої послужила жива модель і акторка дорослого японського кінеметографу — лише декілька швидких прикладів крутих гіковських великодок. Насправді майже всі хостес та чимало пересічних дівчат у іграх серії — живі моделі та акторки.
В якому порядку краще починати знайомство із франшизою?
Це питання доволі поширене, навіть не зважаючи на цілком конкретну нумерацію ігор серії. І варіантів відповіді на нього в мене є три:
- Yakuza 0 -> Yakuza Kiwami -> Yakuza Kiwami 2 і далі по нумерації
В якості підтримки цієї версії працює факт, що обидві Kiwami створені із невеличкими змінами у наповненні, щоб воно відповідало окремим великодкам Yakuza 0. Плюс так ви можете спостерігати за розвитком історії у її хронологічно правильному порядку.
- Yakuza Kiwami і всі наступні номери до Yakuza 5 включно -> Yakuza 0 -> Yakuza 6
Варіант до якого особисто я схиляюсь найбільше, але це легко можна списати на «ти клятий олдфаг». Моя аргументація: оригінальний дизайн історії побудовано таким чином, що зустріч із юними Кирю та Маджімою (головними героями Yakuza 0) після знайомства з їх старшими версіями і спостереженням за розвитком стосунків цієї парочки ворогів-друзів-суперників, має неповторний шарм. Він втрачається при хронологічному ознайомленні, а частина великодок, включно із одним квестом (001: The Visionary Fortune Teller), перестає працювати належним чином.
- Yakuza: Like a Dragon -> будь-який з варіантів вище
Непоганий шлях занурення у серію для тих гравців, які люблять рольові ігри з почерговою партійною бойовою системою замість розмахування кулаками у реальному часі, та хочуть отримати найсвіжіший досвід у серії. І найоб'ємніший. Але і тут є свої моменти: нехай історія сьомої частини розвивається навколо нових персонажів, світ залишається тим самим, тобто гравці спіймають вагон загальних спойлерів про долі певних персонажів оригінальної гілки.
Я вважаю за потрібне висвітлити цей варіант знайомства із Yakuza, але не рекомендую його. Ба більше, розробники з Ryu Ga Gotoku Studio, безсумнівно, в цей самий час сумлінно працюють над продовженням історії Ічібана Касуги та його барвистої команди. Тому ця гра ще отримає свій сиквел.
Нарешті, є і зовсім анархічний, хуліганський, такий собі олдскульний варіант: ви можете почати знайомство з любої частини серії. Кожна гра спроможна занурити гравця у свій фрагмент глобальної історії, та подарувати цілком повноцінний досвід, який можна буде доповнити подіями до чи після. Подібний спосіб споживання контенту, напевно, знайомий багатьом гравцям і поціновувачам гік-культури в цілому, особливо якщо росли вони у 80-90х роках XX століття. Адже в той час так щоб була можливість почати дивитись серіали з першої серії, переглядати кіно та читати комікси у правильному порядку в разі їх пов'язаності, тощо.
Чи багато з вас дивились «Альфа», «Команду А», «Друзів» чи «Мандрівного лицаря» з першої серії, нічого не пропускаючи? А хто дивився фільми «Рембо» з першого фільму у номерному порядку? Маю на увазі з першого разу і в телеефірі, а не наздоганяючи потяг вже у часи широкосмугового інтернету.
До чого варто бути готовими при зануренні у Yakuza?
Перше і надважливе: незалежно від частини з якої вирішено почати знайомство, значний кусень побічного контенту кожної гри знаходиться десь на межі адекватності, соціальної сатири та підліткової хтивості. Ви можете стати учасником невеличкої пригоди пов'язаної із порятунком дитини, або ж опинитись у центрі скандалу із угрупуванням збоченців, що крадуть жіночі трусики.
Прогулюючись вулицями віртуальних міст, побудованих на основі реальних кварталів Токіо, Осаки, Окінави та ін., ви зможете несподівано стати помічником режисера, актором, експертом з нерухомості, приватним детективом, рятівником сірих та убогих, хлопчиком на побігеньках, жертвою злого жарта чи непорозуміння, учителем недосвідченої дівчини з BDSM-салону, ключем для хлопчика у світ дорослих журналів... Словом, герої Yakuza живуть життя!
Скріншоти вище зроблені у відеосалоні та телефонному клубі Yakuza 0. Отак бавитесь ви у гру, пізнаєте культуру Японії, тут заходить ваша дружина, дівчина... словом, половинка по життю. На екрані те, що зверху, а ви такі:
Другий важливий момент для початківця — в основі ігроладу Yakuza, за вийнятком найновішої Yakuza: Like a Dragon, лежить жанр «Побий їх усіх», він же beat 'em up. Тобто битись із різноманітними суперниками доведеться часто. Вуличні бандити, пройдисвіти усіх мастей, солдати і офіцери сімей якудза, поліцейські, збоченці, нарвані підлітки — всі вони хочуть ваших грошей та крові. Найбільш широка бібліотека ворогів (бестіарій) наразі у сьомій номерній частині серії, згаданій вище Like a Dragon, але це через зміну основного жанру на почергову JRPG.
Власне, західна назва «Like a Dragon» була обрана дуже влучно: вона одночасно є буквальним перекладом оригінальної назви серії Ryu Ga Gotoku («Подібний дракону»), а також великодкою щодо головного джерела натхнення розробників — франшизи Dragon Quest. Якою захоплюється головний герой Like a Dragon, Ічібан Касуга.
Третє — майже весь сюжетний контент пов'язаний із кримінальним світом Японії, але подається він із характерною для японського театру кабукі експресивністю. Спочатку це може дратувати непідготовленого гравця, адже актори суттєво переграють свої ролі — дуже багато зайвих рухів, підвищених тонів, крику одне одному в обличчя, невиваженого пафосу. Але це все нормально для японського суспільства. Вони не ведуть себе так у реальному житті, але театральні традиції поширились на все, що стосується інтерактивного дозвілля: кінематограф, відеоігри, телесеріали, аудіо-драми та, звісно, сучасний театр.
Останнє: частина міні-ігор в усіх Yakuza — це японскькі настільні розваги, які потребують читання правил у Google. Звісно, в самих іграх вбудовані правила і базові пояснення, але вони не так щоб дуже інформативні. Найскладнішими, на мою думку, є шьогі (японські шахи), класичний маджонг (не та пірамідка, що ви розбираєте на своїх мобілочках) та карточні азартні ігри з колодою ханафуда.
Чого не варто очікувати від Yakuza?
Коли я вперше познайомився з франшизою Yakuza у 2006 році на PlayStation 2, про це варто буде написати окремий пост, сприйняв її наступним чином: «О, це типу японська GTA з більш динамічним ігровим процесом!». На щастя, в той час працюючи в магазині ігрових консолей та аксесуарів, я не встиг почати так рекламувати Yakuza покупцям. Інакше б отримав нищівний удар по репутації.
Зовсім скоро я зрозумів на практиці, наскільки моє перше враження було далеке від реальності. Отже, головне — не очікуйте «азіатське GTA». За ним вам у GTA: Chinatown Wars та Sleeping Dogs. Про останню я колись розкажу окремо, адже вона також варта значно більше уваги, любові і поваги, ніж отримала. Ще не очікуйте від Yakuza суцільної серйозності, що я вже підкреслював вище, але ж далеко не всі будуть уважно читати ото простирадло, з якого я ще й не всю воду злив. Оцю от не злив, наприклад. Ага, саме цю.
Yakuza — неймовірний коктейль з контрастів серйозності, підліткової хтивості і соціально-політичної сатири на японське суспільство, його проблеми та особливості. В певній мірі Ryu Ga Gotoku — це аніме і театр кабукі, з усіма притаманними їм переграваннями, перебільшеннями і абсурдними елементами навіть у серйозних драмах та трилерах. Щойно у вас відбулась серйозна бесіда чи бійка із смертельним ворогом, а вже за декілька хвилин ваш герой, змахнувши кров і виправивши зламаний ніс, купляє шампанське за 10к доларів, розпиваючи його із дамою в кабаре. Або відправляється пограти на класичних аркадних автоматах у Club SEGA.
Резюме: не очікуйте від Yakuza сталої атмосфери і послідовної серйозності на протязі дослідження світу. Історія тут живе своїм життям, а побічний контент — своїм.
Інформація для мисливців за трофеями і перфекціоністів
Майже в усіх випусках серії 100% проходження займає чимало часу, і вимагає від гравця певного рівня навичок. Які, звісно, можна розвинути прямо у процесі звичайного проходження. Найбільша проблема в переважній більшості ігор серії, за виключенням Yakuza 6: The Song of Life — заповнення усього «списку Завершення» (Completion List), який включає: бойові здобутки, дослідження світу, відвідування різноманітних закладів харчування, досягнення у міні-іграх, тощо.
В одних частинах серії заповнити цей список легше, ніж в інших. Є і зовсім пекельні варіанти: відгалуження Judgment з гонками на дронах, гольф та виконання всіх запальних атак у Yakuza 3. В усіх частинах є бейсбол та японські настільні ігри — маджонг, кой-кой, ханафуда, шогі, та інші. Вони не надскладні, не важчі за умовний покер, але доволі незвичні для європейців. Переважно тому, що замість простих «цифрових» карткових номіналів використовують комбінації з малюнків. Що д стосується гольфу і бейсболу, дозвольте розказати вам story of my life:
Коли у 2009 році в мене з'явилась власна PlayStation 3, завдяки подарунковим коштам від дідуся і одеському товарищу @vladnkn, саме Yakuza 3 стала однією з перших придбаних ігор для цієї консолі. Завис я в ній з головою, незважаючи на розчарування, яким кипів увесь свідомий Yakuza-фільський інтернет — тоді SEGA була не кльовою сестричкою, а злобною мачухою, і вирізала з гри увесь suggestive content, аргументував це так: «вам там західним персонажам не зрозуміти, що таке хост-клуби і ото усьо». Інтернет досі це пам'ятає, хоч SEGA і виправилась із випуском Yakuza Remastered Collection, де третя частина може похвалитись відновленим контентом... але видаленим квестом із кроссдрессером, щоб нікого не образити. Такі часи.
Так от, я вирішив тоді взяти в грі платину. Пройшов найскладніші міні-ігри, влив близько 150 годин, залишив якусь дрібноту на потім, здається караоке і ще щось. Подумав, що для одного з трофеїв все одно потрібно пройти гру заново на високій складності. Зберіг свій файл Premium Adventure (післягра), почав «Нову гру+» із нищівним золотим пістолетом... та зберігся поверх файлу післягри. Затерши весь свій прогрес у гольфі (пекло), бейсболі (не пекло, якщо ізоленту на центр екрану приліпити в якості орієнтира...), та інших міні-іграх. І всі ~90 виконані Heat Actions, які зібрати теж непросто.
Денис, тоді 23 рочки. Хникаю донині, 36 рочків.
... це просто дощ, лейтенанте.
Словом, «платинові» та 100% забіги у Yakuza — це не легка прогулянка парком із цвітучими сакурами, а радше бій самураїв проти імперських кремнієвих мушкетів. За винятком окремо згаданої Yakuza 6: The Song of Life, де немає потреби заповняти «список Завершення».
На майбутнє, адже це лише початок
Франшиза Ryu Ga Gotoku не закінчується лише на основних випусках Yakyuza, вона налічує ще декілька відокремлень та побічних релізів. Про ці ігри я планую розповісти окремо: дилогія (на даний момент) Judgment і Lost Judgment, зомбі-бойовик Yakuza: Dead Souls (на подив ок сюжет!), подорож у епоху сьогунату Ryu Ga Gotoku: Ishin (доступна лише японською) та проект Fist of the North Star: Lost Paradise — видовищний ігровий фанфік на основі манги «Кулак Північної Зірки».
Чи дійду я до Ryu Ga Gotoku: Kenzan (феодальна Японія, PS3) та двох частин Kurohyou: Ryu ga Gotoku Shinsho (PSP), поки що не знаю... Хоча пройшов вже рік і дещо знаю: про Kenzan сьогодні під вечір з'явиться текст у форматі бліц-огляду відгалужень серії про самурайську Японію.
Якщо у вас залишились питання...
В разі виникнення нових питань або якщо матеріал не відповів на ваші вже існуючі щодо серії Yakuza, будь ласка, не соромтесь питати тут або у твітері, сфокусованому на робочих та ігрових буднях: @VaryagUA. Будь ласка, підписуйтесь.
Ознайомитись з усіма іграми серії Yakuza можна майже на всіх актуальних сьогодні ігрових системах — PlayStation 4, PlayStation 5, Xbox One, Xbox Series X|S, PC (Steam, Xbox Store). Для власників підписок PlayStation Plus та Xbox Game Pass Ultimate щонайменше частина ігор серії буде умовно-безкоштовна. Тобто за ціною власне підписки.
Топ коментарі (0)