Світ Gungrave: перші ігри, аніме, G.O.R.E.

«Beyond the Grave — У кожній руці його по пістолету «Цербер», на спині його наповнена важкою зброєю труна. Окутаний пітьмою та могильним запахом, він повернувся з того світу, щоб надерти всім дупи!»

Минулого року на PlayStation, Xbox та PC відбувся реліз бойовика Gungrave G.O.R.E., доволі несподівано анонсованого відродження старенької франшизи, яка народилась у 2002 році на PlayStation 2. Оскільки свого часу мені дуже сподобався світ гри, особливо адаптований у 26-серійному аніме, закортіло розказати про серію і вам.

На момент написання тексту я хотів звернути увагу читача на новинку, але, на жаль, G.O.R.E. скоріше розчарувала. Її огляд опублікую поряд.

НАРОДЖЕННЯ GUNGRAVE

Почалось все із видовищного на свій час, але дуже незручного коридорного бойовика, жахливе керування в якому було десь на півшляху від рейкової основи до більш-менш сучасної формули віртуальної стрілянини від третьої особи. Але про все за порядком.

Оригінальну Gungrave для PlayStation 2 відкривав симпатичний ролик та загадковий початок: юна дівчина, стікаючи кров'ю, волоче чималий металевий кейс по дорозі та приходить у освітлену хіба комп'ютерними моніторами кімнату, в якій сидить чоловік у білому халаті та кремезний ковбой у шляпі. Виглядає дядько у халаті як той лікар, котрому ви ніколи не довірите навіть нежить лікувати... А гра слів тут наступна: дебелий у шляпі не так щоб дуже живий, себто — нежить. Ну ви зрозуміли! І здоровило встає, бере кейс, дістає звідти пістолети типу «Алукард знімає блок печаті від заздрощів» та відправляється з ними на першу місію.

В той же час дівчинка, Міка, яка притарабанила кейс з пістолетами і навіть не була одягнена у фрак британського дворецького, прокидається. З невеличких коментарів «доктора» стає зрозуміло: дідька у шляпі звуть Ґрейв, а його ворог — злочинний Синдикат під керівництвом Гаррі МакДавела. Такий невеличкий вступ, супроводжуваний симпатичними анімованими сценами на рушії гри, створював певну інтригу і був здатний зацікавити. А от ігровий процес викликав неоднозначну реакцію, особливо якщо гравці знайомились із Gungrave маючи вже певний досвід у бойовиках від третьої особи.

Зробив тут невеличкий ролик зі вступом і декількома короткими фрагментами геймплею:

Вперше я запустив Gungrave на PlayStation 2 у 2005 році та згорів на перших рівнях — надзвичайно дивувала і пригнічувала відсутність вільної камери, якою мене тоді встигли розбестити інші ігри про віртуальну стрілянину, як то Conflict: Desert Storm 2, Mercenaries, Max Payne тощо. Мені весь час кортіло корегувати камеру правим аналоговим грибочком, щоб бачити ворогів збоку і позаду Ґрейва. Але в цій грі камера була мертво прив'язана до запліччя головного героя і розверталась виключно разом із ним. Варто зазначити, що в той час я більше полюбляв грати у японські RPG... гм, «в той час»? Здається, це мій перманентний стан і сьогодні. Словом, кинув я Gungrave на півдорозі.

Але заново пройшов гру перед релізом G.O.R.E. на емуляторі. Міг і на оригінальній PlayStation 2, маю і Slim-версію консолі й диск з грою, та не бачив змісту. Адже фанати емуляції зробили часткове HD-текстурування, яке додало їй соковитості. Сьогодні Gungrave, із її залитою циакрином камерою, грається приблизно так само, як і майже 20 років тому: кімнатно-коридорний бойовик, в якому гравцеві необхідно здолати певну кількість ворогів у кожній «кімнаті», а потім перейти у наступну і повторити процедуру на протязі шести рівнів. Кожний з яких завершується перемогою над одним із босів.

Спочатку гравцеві протиставлять озброєних людей, членів Синдикату «Мілленніон» та звичайних бандитів. Згодом з'являються більш суворі цілі — створені за допомогою наркотичної речовини інопланетного походження «SEED» Оргмани. Це колишні люди, які були вбиті та пройшли через мутаційну процедуру і перетворились на вірних цепних псів Синдикату, готових знищувати будь-які цілі та невразливих до звичайної зброї. З босами у гри ситуація дещо цікавіша — вони також мутанти, але пройшли цю процедуру за життя, тобто не втратили розумові здібності, волю до прийняття рішень, пам'ять, особистість. Ба більше — вони стали чортовими біологічними трансформерами! «Суперіони», так їх називають, можуть нарощувати м'язи і кістки, споріднюватись із металом. Фактично це бездоганна біологічна зброя.

Чого не сказати про Ґрейва, адже він піднятий вже після смерті за старішою технологією. В українському перекладі аніме, знятого за мотивами першої гри, процедуру загально називають «Некрорайзом». Але серіал взагалі вийшов менш фантастичний — там немає жодної згадки щодо позаземного походження речовини з якої виробили «SEED», наприклад. І пафосу у всіх 26 серіях значно менше, ніж у 6 невеличких ігрових главах Gungrave... Власне, відверто кажучи, тому я із задоволенням подивився цей серіал у 2005-2006 роках, та з того часу переглядав щонайменше двічі. І вам раджу.

Аніме доступно і з українською озвучкою від QTV! Google it.

АНІМЕ GUNGRAVE

Знятий чудовою студією Madhouse, принаймні колись вона точно була такою, серіал значно глибший і серйозніший за гру. Для мене це приклад компетентної роботи із першоджерелом та автором оригіналу. В ньому історія починається дуже схоже із грою — Міка, доктор Токіока, озброєний пістолетами «Веш Панікер і Ніколас Д. Вульфвуд напиваються з горя» Ґрейв. Але вже з другої серії відбувається несподіванка — глядачів відправляють у минуле головних героїв.

Навколишній світ стає схожим на Чикаго 30-х років ХХ сторіччя або фільм «Банди Нью-Йорку». Нам показують невеличку банду юнаків — Брендона, Гаррі, Кенні, Нейтана і Джойса. Всі вони живуть у нетрях і займаються дрібними злочинами на кшталт крадіжок майна. Часто б'ються з іншими місцевими злодюжками. Та одного разу переходять дорогу надзвичайно жорстокому вбивці, з чого починається новий виток спіралі історії, але вже лише для двох героїв, Брендона і Гаррі, які стають значними фігурами у синдикаті «Мілленніон».

Поділитися враженнями від аніме без розкриття якихось важливих моментів дуже важко, тому я буду лаконічним. Серіал Gungrave — кримінальна фантастична драма, доволі приземлена і людяна, сценарій якої опирається на доволі банальні тропи: тут все про дружбу, кохання, вірність, зраду, нестримні амбіції і жагу влади. Проте, незважаючи на розповсюджені шаблони, автори змогли вивести на екрани якісний продукт зі своєрідним шармом, цікавими персонажами і захоплюючими подіями.

А от ще цікаво: події відбуваються у 19550-х роках і далі, а виглядає світ навіть не сучасно. За винятком технологій генної модифікації за допомогою інопланетної речовини. Згодом я подивився аніме Trigun і взнав, що обидва всесвіти створені одним автором — Ясухіро Найтоу.

І от що мені дуже хочеться зазначити — незалежно від оцінки ігор Gungrave критиками та гравцями, причому це стосується абсолютно всіх ігор, навіть майбутніх (якщо G.O.R.E. не провалиться...), аніме Gungrave варто уваги в любий день і час. Не полінуйтесь звернути на нього увагу, якщо ще цього не зробили (і на Trigun теж, до речі!). Історія навряд чи залишить вас байдужими.

На одній грі та серіалі розвиток всесвіту не завершився, у 2004 році відбувся реліз Gungrave: Overdose — сиквелу гри. Запустивши його вже після перегляду серіалу я спіймав вайби «Першої крові», роману Девіда Моррелла, найбільш відомого завдяки кінематографічній адаптації «Рембо». Книга написана цікаво і завершилась цілком однозначно, не залишаючи шансів на продовження. Але жага грошей примусила автора закинутись пігулкою «Реткон-Дарніца». В Gungrave: Overdose все не настільки погано, адже Найтоу-сенсей залишив аніме-серіал завершеною роботою, незалежною від ігрової лінійки. Тому мої вищезгадані вайби — скоріше моя власна проблема споживача, якому варто було розглядати аніме та ігри максимально окремо.

ПОЯВА GUNGRAVE OVERDOSE

Сиквел багато в чому став кращим. Тут історія починається через декілька років після завершення оригіналу, замість спокійного життя Міка Асаґі знову лізе у самісіньке пекло, намагаючись власноруч перемогти новий злочинний синдикат. Це дівчині не вдається і вона потребує допомоги важко озброєного героя, що спочиває собі у могилі. Зі словами «Будь ласка, позич мені ще раз свою силу, Ґрейв», вона запускає механізм подачі крові.

Після чого ми отримуємо під контроль Ґрейва (технічно, у Overdose з'явилось 3 ігрових персонажі, але за першого проходження доступний тільки Брендон) і можемо порадіти декільком речам. По-перше, камера розташована трохи далі та її можна рухати. Не крутити навколо, на жаль, а трішечки відхиляти для огляду. Вже прогрес! По-друге, Ґрейв став спритнішим у рухах, а його труна перетворилась на більш повноцінний інструмент, ніж просто джерело спеціальної атаки чи розкидання ворогів поблизу. У сиквелі труною можна захищатись від атак і відбивати ракети, як ото Ґеральт чи Дзін Сакай стріли.

Але візуально гра стала менш привабливою і яскравою, як на мене, а сюжет погіршився. Незважаючи на значно більшу роботу над ним, ніж у першій грі. В Overdose більше персонажів та взаємодії між ними, значно більше діалогів між рівнями. Але значна частина з них відчувається так званим філлером, тобто заповнювачем ефірного часу. Власне, друга частина добре показала, що лаконічність була сильною стороною оригінальної Gungrave.

До того, як спробував зіграти у Gungrave G.O.R.E., я мав надію, що корейські розробники з Iggymob це теж розуміють і наслідуватимуть у новій грі. Та якось не склалось.

Після виходу Overdose за Gungrave забули. Несподівано 2017-2018 роках у офісі Red Entertainment хтось згадав про цю франшизу і, я собі так уявляю, прозвучали слова: «Please lend me your strength once again, Beyond the Grave». Були анонсовані одразу декілька нових ігор у серії — прийдешня G.O.R.E. і Gungrave VR для PlayStation VR. До останньої ще й розробили незалежне доповнення Gungrave U.N. На жаль, в ньому не йдеться про наведення порядку в центральному офісі сумнівного угрупування ООН, якому б, озираючись на оточуючу нас із вами реальність, не завадив силовий аудит...

Спочатку я був подумав, що Gungrave VR — адаптація під систему віртуальної реальності першої гри з PlayStation 2, або одразу із Overdose в комплекті. Помилився. Вийшов недолугий VR-бойовик із поганим дизайном рівнів та ще гіршим керуванням, ніж було 20 років тому на DualShock 2.

Я отримав значно більше задоволення від проходження Gungrave і Gungrave: Overdose на емуляторі, доволі швидко пристосувавшись до схеми керування минулого сторіччя, аніж у 2019 році від VR-проектів. Відверто радий, що отримав прес-копію гри, а не купляв її за власні кошти.

Gungrave VR не варта вашої уваги у будь-якому вигляді та за будь-яку ціну!

Здавалося б, формула успіху для нової гри серії проста: видовищний бойовик про надзвичайно потужного і стильного героя, здатного з двох стволів та нафаршированої різноманітними снарядами труни-трансформера розвалювати орди ворогів. Останні повинні ставати дедалі сильнішими, а поміж рівнями, на яких більшість інтер'єру можна знищити зі згаданих вище стволів, гравця потрібно розслабляти невеличкими сюжетними сценами. Було очевидно, що у VR-екосистемі реалізувати подібне важко, особливо якщо розробникам ліньки навіть підтримку PlayStation Move забезпечити, але без загравань із віртуальною реальністю — значно легше.

GUNGRAVE G.O.R.E. — Останній шаблон бойовика

Відверто не бачу сенсу публікувати окремо огляд цієї гри, тому вирішив додати сюди підсумок:

Gungrave G.O.R.E. вийшла значно кращою від своїх віртуальних попередниць і зуміла поєднати класичну атмосферу ігор 2002-2004 років, оригінальної Gungrave та її продовження Gungrave: Overdose, із сучасними досягненнями в області керування ігровими персонажами та камерою. Чого так бракувало 20 років тому.

Поціновувачі оригінальних ігор серії отримають свою дозу розчарування деякими ґеймплейними рішеннями, як то декілька епізодів з безглуздим і незручним платформінгом, але залишаться радше із позитивними емоціями від адреналінового та непростого екшну заради екшну. Це надзвичайно важливо усвідомлювати, розглядаючи придбання Gungrave G.O.R.E., щоб не розчаруватись — перед вами гра суто про стрілянину і помірно видовищне знищення всього навкруги за допомогою пістолетів, потужної багатоцільової труни-гармати та прийомів рукопашного бою, під запальну музику.

Пальчики на контролері відпочивають під пафосні бюджетні заставки на рушії гри, які демонструють ступінь економії на анімації персонажів. Рівень сценарію — десь між першими іграми серії та бойовиками типу «Рейд» і «Суддя Дредд» 2012 року.

Та чи варта G.O.R.E. ваших грошей?

Навіть якщо ви полюбляєте аніме-серіал та класичні ігри серії, я не раджу купляти цю гру дорожче за 50% від початкової ціни. Підтримувати тут відверто нічого — ні вам української локалізації, ні вартої уваги історії, ні різноманітного ґеймплею. Мені дещо сумно це констатувати, але G.O.R.E. — цілком прохідний продукт, без якого обійдеться абсолютна більшість ґеймерів у світі. Спробуйте її хіба у Xbox Game Pass на Xbox Series X|S чи One|X. На РС в XGP Ultimate вона не входить.

Інформація для мисливців за трофеями та досягненнями

Gungrave G.O.R.E. має доволі простий список випробувань, але виконання всіх задач відбере багацько часу. Гру обов’язково треба пройти на високій важкості та прокачати усі можливі навички і характеристики, отже починати варто на Easy, потім проходити всі рівні на Normal і лише після йти на Hard. Так ви полегшите собі життя, завершите гру на всіх трьох потрібних для окремих трофеїв рівнях складності, а також прокачаєте все необхідне. Навіть із невеличким запасом, гадаю. Всього у грі трошки більше 30 рівнів, проходження кожного з них займає від 5 до 15 хвилин, найчастіше — десь посередині.