Йошіура Ясухіро - з короткого метра у повний.

Чи чули ви колись про режисера-одинака, який створював свої перші стрічки у себе вдома на комп'ютері і навіть озвучував частину персонажів самостійно? А ще його приклад надихнув інших молодих режисерів зайнятися тим самим, і, спираючись на свій успіх, він відкинув мейнстримовий шлях в анімаційну індустрію і створив власну студію, щоб не обмежувати себе у творчості. А якщо все це не про Макото Шінкая?

Йошіура Ясухіро молодше за Шінкая на сім років, але свій творчий шлях почав майже одночасно з ним. Народився він на Хоккайдо, а ось виріс вже у Фукуоці – префектурі на острові Кюсю. Таким чином, він перетнув всю Японію, і переїхав із самого північного острова на найпівденніший, не рахуючи Окінави. Невідомо, як це вплинуло на його творчість, але в його ранніх роботах багато снігу, як на Хоккайдо, а в пізніших – багато сонця та моря, як на Кюсю. На відміну від багатьох режисерів аніме, які з вибором професії визначилися ще в школі, у нашого героя все було не так. Він мріяв стати письменником, а потім, захопившись театром, вже драматургом. Спробувавши себе у старшій школі в ролі театрала, Ясухіро переконався, що це не його шлях і звернув увагу на свою другу пристрасть - комп'ютерні ігри. Він вирішив навчитися створювати їх і пішов навчатись на 3D-аніматора в місцевий університет.

Достовірно невідомо, як і чому наш герой переключився з ігор на аніме, але вже в 2000 році з'явилася перша його робота під назвою Noisy Birth. Вона є досить абстрактним музичним кліпом, що нічого не говорить про творчий пошук Ясухіро, і ми згадуємо її тільки для хронологічної достовірності. Наступного року вийшла цікавіша стрічка - Kikumana. Це чорно-білий короткометражний ролик майже без слів, але вже з сюжетом. Незважаючи на загальну артхаусність, яка не додає розуміння, цей твір створює відчуття самотності, замкнутості та пошуку уривків спогадів. Тужливу картину довершує сніг, що падає. Крім того, у цій короткометражці Ясухіро вперше застосував прийом, присутній у всіх його ранніх роботах: це демонстрація сцени від першої особи, як би очима персонажа. Можливо, так відгукнулося його бажання займатися іграми, де часто використовується така подача, і він переніс її до своєї анімації. Вже наступного року він створив Mizu no Kotoba – коротку фантастичну новелу про відвідувачів незвичайного кафе та невеликі історії, якими вони діляться між собою. Цей твір вийшов у кольорі і за тональністю виявився набагато веселішим, ніж попередня робота. Сюжет також став складнішим і цікавішим: у персонажів з'явилися голоси та історія розгорталася більше через діалог, ніж образами, як у попередніх роботах. За духом новий твір більше нагадував класичне оповідання золотої ери фантастики. Ці три перші короткометражки створювалися під час навчання. Цікаво, що на офіційному сайті режисера вони майже не згадуються і їх навіть немає в списку його робіт. Зазначимо, що ідеї та образи з Kikumana та Mizu no Kotoba ще повернуться в інших творах режисера. Але не забігатимемо наперед.

Ще у вузі Ясухіро розпочав нову короткометражну стрічку Pale Cocoon, яка у майбутньому принесе йому першу популярність. Для роботи над нею він створив власну студію Rikko та став у ній єдиним аніматором. Нова короткометражка побачила світ у 2006 році. Вона розширювала та пояснювала ідеї закладені у Kikumana. Безліч візуальних елементів, виконаних, щоправда, на більш високому технічному рівні, перекочували зі старої у нову роботу. З'явився оригінальний сюжет, написаний, як і для всіх попередніх творів, самим режисером. У Pale Cocoon як і в Kikumana глядачів переслідує відчуття самотності героя, разом з ним ми шукаємо уривки спогадів, і його очима дивимося на сніг, що часто йде, незважаючи на те, що вся дія розгортається на підземній базі. Сумне оточення, приглушені кольори створюють почуття пригніченості, безрадісності та безперспективності майбутнього. Але постійна жага до пошуку чогось важливого в уривках старих спогадів приводить головного героя до дуже цікавого відкриття. Можливо, саме розв'язка сюжету так вразила глядачів, що змусила говорити про появу нового майстра.

Нова стрічка поширювалася через інтернет і досить обмежено виходила DVD. Але збори від неї виявилися достатніми, щоб уже наступного року розпочалася робота над серією короткометражок під назвою Time of Eve. На цьому етапі Йошіура зрозумів, що неможливо продовжувати робити всю анімацію самотужки, без втрати темпу виробництва, і почав наймати перших помічників. Time of Eve, також створена за оригінальним сценарієм, перетворилася на шестисерійний серіал, що виходив он-лайн. Ця робота досліджувала тему взаємовідносин людини і андроїда, та те, наскільки жорстокі можуть бути люди і як людяні можуть бути роботи. Режисер показує невеликі історії, що розгортаються в кафе, запозиченому зі стрічки Mizu no Kotoba, і занурюють глядача у заспокоєну задумливість. Якщо ви не знайомі з творчістю Ясухіро і у вас немає часу для перегляду всіх робіт, достатньо переглянути Time of Eve, щоб зрозуміти, за що його люблять і цінують. Робота стала дуже відома і популярна. Вона входила в трійку роликів, що найбільш переглядаються, на японських сервісах. Права на неї купив Apple та поширював через iTunes по всьому світу, через що її не змогли ліцензувати для виходу на локальних ринках. Кожну серію продавали у вигляді окремого DVD та його вихід ставав цілою подією.

Приблизно в цей час на молодого та яскравого режисера звернули увагу у студії Khara та запросили попрацювати над фонами в Evangelion: 2.0 You Can (Not) Advance. У майбутньому у Ясухіро та студії буде ще кілька кооперацій. Тим часом популярність Time of Eve продовжувала зростати і було вирішено зробити повнометражну адаптацію для кінотеатрів. Спеціально для неї були домальовані сцени, які краще пояснювали сюжет і позбавляли деякої недомовленості присутньої в оригінальному серіалі.

Після такого успіху було зрозуміло, що режисер відбувся і поява нових робіт – лише справа часу. Але взявся він не за повний метр, а за серію короткометражок, які стали прологом до повнометражної Sakasama no Patema. Ці короткометражки являли собою перші 30 хвилин стрічки, розділені на чотири відрізки, і мали підігріти інтерес публіки до нового аніме. З цим завданням вони чудово впоралися, ось тільки планка очікувань у глядачів, особливо на тлі попередньої роботи, виявилася дуже завищеною. У новому аніме все виявилося буквально перевернуто з ніг на голову, адже весь сюжет крутиться навколо стосунків між молодою дівчиною та хлопцем, які розділені не лише культурою та віруваннями, а й самою гравітацією, що діє для них у різні боки. Цей сюжетний прийом можна вважати алегорією на бар'єри, які поділяють людей і не дають поглянути на світ однаковим поглядом. Ідея цікава і кілька разів змусить перевернути точку зору глядача, який буде намагатися визначити, де верх, а де низ у цьому світі. Окрім любовної лінії порушуються ще й соціальні питання, у тому числі: чи можуть люди з діаметрально протилежним поглядом на світ зрозуміти одне одного та дійти згоди? Все це давало хорошу заготівлю для цікавої історії та любові глядачів. Але, на жаль, було кілька аспектів. Перший - завищені очікування, другий - у короткометражках загальний настрій усієї стрічки не встиг розкритися і налаштовував глядача трохи на інший лад. Ну і третій за рахунком, але, напевно, перший за важливістю, це вторинність ідеї. Sakasama no Patema вийшла на великі екрани у 2013 році, короткометражки з'явилися у мережі у 2012 році. Але ще до цього побачила світ франко-канадська стрічка «Паралельні світи» зі схожою ідеєю. Чи це було запозичення або паралельна робота над схожими сюжетами, але ці стрічки весь час порівнюють. Sakasama no Patema – гарна, цікава робота, але вона не стала тим шедевром, на який усі розраховували, це вплинуло на оцінки та відгуки критиків.

Після цього, у 2014 році Ясухіро Йошіура, повернувся до короткого метра та взяв участь у проекті Anime Mirai від агентства з розвитку культури при уряді Японії. Цей проект покликаний підтримати молодих та талановитих аніматорів. У його рамках наш герой реалізував нову короткометражку під назвою Harmonie. Це історія про простого японського школяра та не зовсім просту японську школярку, створена за оригінальним сценарієм режисера. Незважаючи на простий антураж, у стрічці присутні роботи, музика та легкий сум за спогадами, яких не повинно бути. Схоже, що ці теми дуже турбують режисера.

На цьому експерименти з коротким метром не припинилися, а продовжилися під крилом студії Khara для проекту Japan Animator Expo. У рамках цієї співпраці у 2015 році вийшли дві короткометражки: Power Plant No. 33 та Bureau of Proto Society. Перша - це проста замальовка на тему "кайдзю навпаки", в якому на місто нападає величезний робот, а кайдзю його певною мірою захищає. А ось друга - просто чудова сатиристична замальовка про комітет істориків, які за уривками старих даних намагаються відновити причину загибелі Землі. Вона перегукується з темою Pale Cocoon, тільки тепер це не серйозний твір, а комедія. Окрім іншого, у її створенні брала участь ще й студія Trigger.

У 2016 році для збірки Japan Animator Expo було вирішено зробити спешл, і не простий, а перезапуск легендарної Mobile Police Patlabor Reboot. У роботі над цією стрічкою Йошіура зміг познайомитися з такими метрами як Кадзунорі Іто, (сценарист Patlabor: The Movie, Ghost in the Shell, Avalon і всієї серії .hack) та Кенджі Каваі (композитор для Patlabor, Ghost in the Shell, Sky Crawlers та ще десятків робіт), не кажучи вже про Хідеакі Анно (режисер The End of Evangelion, співзасновник студій GAINAX та Khara). Присутність класиків на проекті мабуть чинила свій тиск, тому в сюжеті та подачі експериментів практично не було. Усі зміни щодо оригіналу торкнулися лише дизайну персонажів та фонів – вони стали більш сучасними. Хоча фанати серії можуть помітити й інші відмінності.

Найсучасніша на даний момент робота режисера - це повнометражна стрічка Sing a Bit of Harmony, що вийшла 2021 року. Події в ній розгортаються в японській школі з невеликого містечка при корпорації з розвитку штучного інтелекту. Сюжет починає розвиватися з моменту, коли до школи переводять нову ученицю. Зав'язка не сама гостросюжетна. А сам режисер із цього приводу каже, що аніме про школу - це не просто витоптана доріжка японської анімації, а справжня автомагістраль, де дуже важко розповісти нову історію, але все ж таки він спробує. І спроба вийшла дуже непоганою.

Нова учениця виявляється андроїдом, якого направили у середу школярів для того, щоб перевірити, чи зможе штучний інтелект без додаткових інструкцій влитися у шкільне середовище так, щоб оточуючі не зрозуміли, що це не людина. Про те, що нова учениця – робот, глядачеві повідомляють з її першої появи у кадрі, і ця зав'язка відсилає глядача до більш ранньої роботи режисера, про яку ми згадували вище, – Time of Eve. Нагадаємо, що там також проводився експеримент із взаємодії робота з людиною і в заключних сценах говорилося, що її повторять у нових умовах. Крім цього деякі другорядні роботи також взяті з Time of Eve, що об'єднує обидва твори не тільки темою взаємодії і взаємозбагачення досвіду людини і машини, але і поміщає їх якби в один часовий відрізок.

Йошіура Ясухіро дуже любить повторювати свої ідеї з короткометражок у повнометражних стрічках. Так і тут можна знайти багато паралелей із короткометражкою Harmonie. У ній головну героїню переслідував спогад про дівчинку-роботу, яка співає, а в Sing a Bit of Harmony буквально з'являється дівчинка-робот і так, вона співає пісні. Причому не просто попсові хіти, а пісні діснеївських принцес. Так, японською, стилізовані, але впізнавані і зчитуванні. Цікаво, що цього ж року виходила стрічка Мамору Хосоди Belle, де в аніме так само перенесли діснеївську принцесу з усіма відповідними атрибутами і вона також співала.

Але повернемось до Sing a Bit of Harmony. Незважаючи на деяку сумбурність і метушні дії, ближче до кінця всі особливості поведінки андроїда, що співає в школі знайдуть своє пояснення і стануть зовсім не випадковими, а закономірними. Аніме вийшло яскравим, однозначно адаптованим саме до великого екрану кінотеатру, а не домашнього перегляду. Велика кількість пісень додає легкості розповіді, що уподібнює його казці, адже головна історія цього аніме - звичайно ж, кохання. Сценарій був написаний Йошіурою Ясухіро у співавторстві з Окочі Ічіро, сценаристом Planetes та Code Geass. У порівнянні з Time of Eve ця стрічка піднімає простіші теми, але робить це набагато красивіше, масштабніше і добріше до глядача.

Ось таким самобутнім і цікавим режисером перед нами постає Йошіура Ясухіро - молодий майстер короткого метра, що поступово перемикається на оригінальні повнометражні роботи, письменник, що не реалізувався, і відмінний сценарист, який привносить у сучасну анімацію сюжети, близькі до класичних творів фантастики золотого віку за духом і темами, що піднімаються.

Ця та інші статті про аніме доступні безкоштовно на buy me a coffee.