Попри те, що у дорамному світі засилля ромкомів і мелодрам, трапляються в ньому й цікавіші та більш оригінальні історії. І сьогодні розповім саме про таку — дораму під назвою «Квінмейкер». Без сльозливих любовних ліній, зніяковілих поглядів і навіть без крінжових сцен. Натомість нам пропонують політичні ігри, сімейні конфлікти і… фемінізм.
Зав’язка
У центрі подій — теми влади, моралі та ціни амбіцій. За сюжетом Хван То Хі працює головою відділу корпоративної стратегії у компанії «Инсон». Але за високою посадою криється доволі брудна робота. Вона замітає сліди за усією родиною, якій належить «Инсон», що б вони не накоїли. Чи то публічна істерика, чи скандальне звільнення працівників, чи відвертий кримінал — Хван То Хі все прибере. Завдяки ідеальній репутації член сімейства, що володіє «Инсон», Пек Чемін збирається стати мером і готується до виборчої гонки. Здавалося б, вірна собачка Хван То Хі зробить все, аби він досяг свого, та одного дня навіть їй уривається терпець. Вона дізнається про страшний злочин, який скоїв Пек Чемін, і присягається, чого б їй це не коштувало, не дати йому очолити місто.
Розбір персонажів
Почнімо з Хван То Хі, яку грає Кім Хі Е. Як я вже казала, вона відповідає за корпоративну стратегію у компанії «Инсон» і цілком заслужено отримує прізвиська штибу собачки та навіть «Туалет».
Паше наша пані як віл, бо піднялася з низів свого часу. Оскільки це Корея, то тут шукали не освічену людину в команду, а ту, яка за вас і в вогонь, і у воду… за хустинкою стрибне… Хустинку То Хі дістала, а от самоповагу десь на дні загубила. Разом із совістю. Та зрештою десять років прибирань факапів за багатіями далися в знаки. То Хі звільняється і вирішує виступити проти сімейства мажорчиків, на яких працювала, коли дізнається про злочин Пек Чеміна.
Давайте, до речі, одразу про нього. Пек Чемін за сюжетом антагоніст, якого грає Рю Су Йон. Грає, до речі, ого як пристойно. Я в деяких серіях прям дивувалася, як йому вдається змінювати маски: то я душка-малишка найкращий у світі чоловік, то я ниций злочинець, готовий на все заради влади. А на все заради влади він готовий не просто так. Коли Пек Чемін був малим, його батько був перспективним політиком, але з вини певних людей все покотилося під три чорти. Та оскільки малий Чемінчик встиг надихатися випарами влади від дорослих, тепер він прагне її постійно і бореться за посаду мера Сеулу, аби згодом замахнутися й на президента Кореї.
А конкуренцію йому складе О Кьон Сук у виконанні Мун Со Рі. За сюжетом вона високоморальна і трохи шалена правозахисниця, яка завжди стає на бік бідних і знедолених і навіть має прізвисько Носоріг. З компанією «Инсон» у неї очевидний і неприкритий конфлікт. Вона захищала права півтисячі працівниць, яких звільнили через чергові багатійські загони. Влаштовувала страйк на даху, чим добряче попсувала товстосумам нерви і репутацію. Тож не дивно, що Носоріг вирішує вступити в бій з Пек Чеміном, коли така нагода випаде.
Кого ще забула вам представити? А, точно. Ще є жіночка, яка в політиці сто років. І десь стільки ж років вона намагається приховати за косметичними процедурами (хто б міг подумати, що Юлія Володимирівна в дорамах знімається…). І також сім’я, яка стоїть на чолі «Инсон»: мати і дві доньки, які, скажімо так, специфічні за характерами: вередливі, істеричні, жадібні…тут нічого особливо цікавого й нового.
З дещо оригінального, як мінімум, в плані різнокольорових окулярів, Карл Юнг, такий собі геній-політехнолог, якого прикликали на поміч Пек Чеміну.
Що в дорамі «Квінмейкер» хорошого
По-перше, політичні перегони й піарні кампанії кандидатів і кандидаток. Спостерігати за тим, як одні люди маніпулюють думкою інших і залучають для цього всі можливі ресурси — захопливо. Мені не всі компоненти сподобалися, насправді. Наприклад, момент, коли штаб тамтешньої Юлії Володимирівни вирішив використати проти О Кьон Сук її спітнілі пахви. Ну, якось це по-дитячому чи що. Тим паче було надто очевидно, куди Носоріг з командою вдарить у відповідь. Але протиставлення «одна зі спітнілими пахвами, бо з народом», а інша «з шикарним зовнішнім виглядом, бо відірвана від світу» якесь надто в лоба чи що. Хоча масам же чим простіше, тим краще. Тому, певно, і це має право на життя. Просто я прихильниця більш витончених удраів, так би мовити. Їх у дорамі чудово провертав Карл Юнг. Хто подивився серіал і знає підсюжет про сина Носорога, той зрозуміє.
Друге, що сподобалося у «Квінмейкері» — відсутність тупої любовної лінії, без якої сьогодні не обходиться практично жоден фільм чи серіал (і я кажу не лише про те, що виходить у Кореї). Я розумію, що це легко продати, але вже підзадовбало. А у «Квінмейкері» що? Я спочатку напружилася, бо думала, що нам будуть розганяти коханнячко між Хван То Хі і чоловіком, що став її помічником. Там навіть було пару натяків на симпатію. Але для себе я все це звела в здорові турботливі стосунки дорослих людей.
Окрема тема — фемінізм. Я відверто кайфую, коли бачу у дорамах не наївних і дурненьких дівчат чи жінок, які просто туплять на кожному кроці і чекають, коли чарівний принц прийде розмахувати своєю паличкою, а адекватних персонажок. Таких, які здатні будувати кар’єру чи то з сім’єю, чи без, які в змозі впоратися зі своїми проблемами. І, що не менш важливо, готові підтримувати одна одну. Тут тема підтримки зображена і через сестринство, яке організували працівниці «Инсон», і через союз Хван То Хі з О Кьон Сук. Одним словом, приємно бачити двох сильних головних жінок, яким дозволено мати недоліки, але при цьому бути складними і багатовимірними.
До речі, про багатовимірність. Я була у захваті від сцени з корсетом у студії. Так-так, її розв’язка була очевидною, ну бо чого очікувати від Носорога в корсеті? :)
Але сцена так прописана і поставлена, що ти просто із задоволенням дивишся і приймаєш спокійно той факт, що цілком в курсі, до чого все веде. І що додатково потішило — це не просто жарт заради жарту. Цей епізод зайвий раз характеризує О Кьон Сук як людину. Її жест з корсетом не відірваний від реальності. Він на своєму місці.
Ну і загальна похвала дорамі від мене за хороших акторів і акторок, а також саундтрек. Він занурює в атмосферу політичних скандалів і сенсацій.
Що поганого у дорамі «Квінмейкер»
Насамперед я не у захваті від наративу штибу: за все хороше, проти всього поганого. От ці справедливі, всі у білих пальтах, а інші — ні. Я не вірю в біле й чорне і святих людей не буває, тим паче, якщо ми говоримо про світ, в якому влада, репутація, гроші й підкилимні домовленості — це все. Але з огляду на соціальну нерівність у світі, не дивно, що автори дорами грають на цьому протиставленні. Те саме ми проходили у вже згаданому на обкладинці цього допису серіалі «Слуга народа». Одразу означу: я не про персону Зеленського. Щоб не було жодних непорозумінь. Я говорю лише про вигаданих персонажів. Там головних героїв хоч до рани прикладай! Але ж не буває так. Всі ми не безгрішні, у всіх не бракує зашкварів. Питання, скоріше, у їхньому масштабі та масштабі наслідків.
Також мене збентежив ммомент із падінням Носорожки з даху. Зараз усі, хто боїться спойлерів, закрийте цей допис і відведіть дітей від екранів.
Так от, о Кьон Сук не стрибнула з даху сама. По факту, її штовхнула Хван То Хі. І це ого-ого яка зачіпка і привід її потопити. Я до останнього думала, що це вилізе команді святих поборників справедливості боком, але ж ніт. О Кьон Сук здобула популярність як правозахисниця, яка стрибнула з висотки, аби привернути увагу до проблеми звільнених працівниць. Але ж по факту це фейк. Цього не було. Сценаристи нам цю рушницю підвісили і все? Цілком імовірно, що все боком вилізе в другому сезоні, бо, звісно ж, куди без затравки на нього наприкінці першого, але загалом я якось розчарувалася в цьому моменті.
І ще, з дрібного, але мені набридло, що нам забагто показували собак. Типу, Хван То Хі пес-прислужник, і ці собаки — теж. Там є довга сцена, де вона бачить собаку, чия морда у крові. І це ж типу сама То Хі так виглядає після всього, що скоїла. Але я не настільки дурна, чесно, до мене з першого разу дійшло, можна було б не повторювати й не розтягувати це у хронометражі.
Тож яке загальне враження від дорами «Квінмейкер»?
Мені сподобалося, чесно. Так, не все ідеально, але я вже сказала, що не вірю в чорне й біле, і не вірю, що все може бути ідеальним. У дорамці є до чого причепитися, але загалом вона лишає по собі приємний післясмак. Цікаві й не завжди очевидні твісти і типові дорамні пристрасті, підкріплені пристойною акторською, грою заслуговують на вашу увагу.
Переглянути цей огляд у у відеоформаті (з корейськими та українськими приколами) можна на моєму ютуб-каналі «Чінча?!». Посилання нижче:
Топ коментарі (0)