Independence Day або Хто такий патріот?

Отже, сьогодні 4 липня - День Незалежності у США, і було б дивно оглядати якийсь інший фільм, окрім Independence Day (1996) або скорочено ID4. Він став класикою фантастичних бойовиків ще на момент виходу, таким же залишається і досі. Але про все по порядку.

Гіллер та Левінсон - the army of two.

Сюжет.
На Землю напали! Другого липня, напередодні святкування Дня Незалежності США. Причому якраз ті ж літаючі тарілки (оригінально теж saucers), про які всім так часто говорили різні божевільні "очевидці".
Історія розгортається одразу в кількох напрямках, але головні герої - це військовий пілот Стівен Гіллер (Вілл Сміт) та вчений Девід Левінсон (Джефф Голдблюм), обидва може й не зразкові представники армії та науки відповідно, але ті, на чиї плечі звалилося питання порятунку людства. Бої йдуть важко, по світу величезні втрати серед людей, знищені цілі міста і здається, що планета приречена.
Саме такою зав'язкою і зустрічає нас стрічка. Може й не найоригінальніший сюжет, але вдало підкріплений різними деталями, персонажами та акторською грою.
Для Вілла Сміта цей фільм навіть став проривним, бо в нього був великий досвід на телебаченні і досить успішні перші "Погані Хлопці", але саме після ролі Гіллера він почав отримувати ВЕЛИКІ голівудські контракти, що потім вилилося в "Людей в чорному" та інші успішні проєкти актора.

Рассел - один із улюблених другорядних персонажів, думку про якого суттєво змінюєш після перегляду.

Сюжет дуже різноплановий, нас то і діло перекидають від однієї сцени до іншої, від персонажів з верхівки і до низів, аж поки це все логічним чином не поєднується між собою. Мені дуже подобається побудова історії тут. Так само і цікаві другорядні персонажі, якісь певні гумористичні моменти на порозі кінця світу, різноманіття всіх і всього - роблять стрічку максимально цілісною.

Аудіо.
Саундтрек за авторством Девіда Арнольда (він, наприклад, написав також музику для Good Omens та працював з Майклом Прайсом над мелодіями для Шерлока від BBC, що теж може чимало сказати, окрім десятків інших робіт) отримав спеціальне Греммі, що тут ще додати, послухайте краще, наприклад, ТУТ.
Робота над іншим звуком теж проведена вкрай ретельно та якісно, бо в кадрі то і діло різна техніка, зброя, вибухи тощо.

"Ми прийшли з миром, ми несемо вам любов!"

Візуал.
Як на фантастичний бойовик - тут постаралися напхати все, що тільки можна. Починаючи з авіазйомок і закінчуючи складними аніматроніками та моделями кораблів. Плюс купа спецефектів, правда більшість таки з використанням комп'ютерних технологій, хоч і не винятково. І власне з ID4 пішло більш масове використання CGI в Голівуді, тому сучасний блокбастер уявити без цього майже не вийде.
Кадри та локації охоплюють одразу кілька штатів (і реально знімалися не лише в одному, як то часто буває), тому різноманіття досить велике.
Власне екшн-сцен не дуже багато, проте вони насичені різними деталями. Додатково було залучено кілька наукових та інших експертів, а один із них, Крістофер Вівер (він же засновник ігрової компанії Bethesda, так, це про The Elder Scrolls) став прообразом персонажа Девіда Левінсона.

Ідея та втілення.
Мало є більш заїжджених тем, ніж "злі інопланетяни напали на Землю", це ще як мінімум із "Війни світів" тягнеться, а роману, на секундочку, 125 років.
Тому придумати щось дійсно якісне і відмінне - далеко не так просто, як здається. Що цікаво - режисер Роланд Еммеріх вже трохи працював над фантастикою, тут був і "Універсальний солдат", і "Зоряна Брама" (от про неї і всю супутню франшизу точно треба написати кілька оглядів), і саме після останньої він із Діном Девліном і почали розробку нового сценарію.
Ідея одразу була масштабною, тобто не умовні елієни атакують лише США, а якраз що значні атаки по всьому світові. А кадри із знищенням Білого Дому навіть увійшли потім до трейлера, що шокувало багатьох, ну бо це один із значних символів американської державності.

Та сама сцена з трейлера.

Взагалі символізму у фільмі вистачає. Як і спроба охопити всеохопну культуру полікультурної країни. Тут є і реднеки, і афроамериканці, і євреї, і багато-багато інших общин та субкультур, аж до тих, хто радо зустрічає прибульців з вітальними плакатами (і логічно гине при цьому).
Знайшлося місце і для міських легенд, тої ж "Зони 51". До речі, саме цей момент став проблемним при переговорах з армією США, бо творці не захотіли викинути із планованого фільму ці посилання чи хоча би переіменувати трикляту зону. Тому і допомоги із зйомками від військових особливо не отримали.
Загалом же процес пройшов майже без проблем, єдине, що затягнувся через те, що потрібно було охопити локації в кількох штатах, а декотрі декорації та моделі довелося будувати кілька місяців. Можна пригадати хіба тяганину з назвою (була навіть ненульова можливість перейменування фільму на Doomsday) через конфлікт із фільмом 1983-го року, але 20th Century Fox доволі швидко з усім розібралися і більше до цього питання не поверталися.

Нічого надзвичайного. Але й поганого теж.

Рейтинги та збори.
Imdb ставить 7.0/10 (з понад півмільйоном оцінок), а томати - 68%/75% від критиків та аудиторії відповідно. Така майже одностайна оцінка говорить про загальне сприйняття фільму як хорошого, не шедевру, але й далеко не трешу. Критикують в основному доволі простий та плаский сюжет і нестачу розвитку персонажів (тут я б посперечався як мінімум щодо Рассела Касса), але хвалили гарну атмосферу та видовищність, бо їх у стрічки не відібрати.
А от зі зборами значно цікавіше - із бюджетом у немалі на той час 75 мільйонів доларів фільм зміг зібрати понад 800. Не в останню чергу це відбулося за рахунок гарної маркетингової кампанії (включно з трейлером під час Super Bowl 1996-го року, і цим потім теж користувався не один із блокбастерів). Через 20 років навіть вийшло продовження Independence Day: Resurgence (вже без Вілла Сміта), але, якщо чесно, воно не варте уваги, хоча є й прихильники сиквелу. Чи буде третій фільм - невідомо, бо Девлін та Еммеріх ніби й готові до цього братися і навіть мають якісь заготовки, от тільки після продажу студії права належать загребущому Діснею і лише від нього залежить доля франшизи.

"Посміхайся і махай рукою" почалося не з Мадагаскару.

Висновок.
День Незалежності - це той фільм, який люблю передивлятися щороку. Навіть не задля пошуку нових деталей, та й усі сцени і цитати вже завчені майже напам'ять. Але саме атмосфера, стиль, акторська гра - притягують знову і знову.
Цікаво, що фільм не є моралізаторським, може що й навпаки. Він доводить, що для того, щоб бути патріотом, не важливе ні походження, ні соціальний статус, ні колір шкіри. Важливе те, чим ти є і чим готовий пожертвувати заради тих, кого любиш. Ну і тема гуртування народу проти спільного ворога нам теж знайома як нікому іншому, що тут додати.
Якщо не бачили стрічку раніше, але подобається схожа фантастика, - дуже раджу до перегляду. Може на сьогодні графіка буде трохи застарілою, а сюжет недостатньо закрученим, проте загальна ідея фільму досі актуальна, і навряд чи, що й сотня років це змінить. Бо всі центральні персонажі, і вчений, і військовий, і дивний пілот, і навіть президент - патріоти. А решта ними стають, об'єднуючись задля порятунку.

І це було #lazyreview
До наступного тижня.