The Fall of the House of Usher або Жахи у стилі По

Цього місяця на Нетфлікс вийшов міні-серіал, що поєднує у собі трилер, horror-елементи, посилання на численні твори Едгара Аллана По та ще чимало чого іншого. Що з того вийшло - про це далі.

Родерік розповідає містичну історію.

Сюжет.
У домі мільярдерів Ашерів одна трагедія за іншою - гинуть члени сім'ї за дуже дивних обставин, причому саме тоді, коли доля сім'ї і так залежить від одіозного суду щодо побічних ефектів знеболюючого препарату, на якому вони власне і збагатилися. І все виглядає так, ніби щось надприроднє мститься тим, хто давно чхав на земні закони і правила.
У центрі історії - Родерік (Брюс Ґрінвуд/Зак Ґілфорд) та Меделін (Мері Макдоннелл/Вілла Фітцджеральд) Ашери - багатії, які вибралися на вершину із самого дна, переступаючи через усіх і кожного. У Родеріка ціла купа дітей від різних дружин, які колись стануть до лав управління сімейною імперією. І от саме з ними відбуваються різні загадкові події, про які двоє старих точно знають більше, ніж кажуть.
Тут є наскрізний сюжет, багацько так флешбеків та інших часових викривлень, червоних оселедців та всілякого подібного добра. Серіал починається як трилер, а вже ближче до 4-5 епізоду розкриває все більше і більше своєї horror-сторони, про що варто сказати одразу, бо багатьом таке може не сподобатися. З іншої сторони - більшість персонажів та подій пов'язані із тими чи іншими творами По: власне "Падіння дому Ашерів", "Барильце амонтильядо", "Убивства на вулиці Морг" та багатьох інших. Є навіть Артур Пім (Марк Хемілл) з єдиного закінченого роману автора. І такі маленькі деталі можуть дійсно сподобатися прихильникам творчості По...або ж пройти непоміченими для тих, хто цих посилань не зрозумів.

Приємно було знову побачити Лору Розлін, себто Мері Макдоннелл.

І це власне одна із проблем сюжету - тут настільки багато подій, персонажів та бажання впихнути всередину більше, ніж можна сприйняти, що в якийсь момент на долю чергового Ашера стає пофіг. Не те, щоб вони були хорошими людьми, за яких варто переживати, але одним менше чи одним більше - яка різниця? Через це драматизм дещо просідає, особливо у другій половині сезону, бо залишається буквально 2-3 персонажі, за кого ще трохи хвилюєшся, а от доля більшості інших вже наперед відома, питання викликає хіба черговий спосіб перейти до того світу.
Окремі серії дуже цікаві, але загальне розтягування та перенасичення історії всіма цими мікродеталями дещо втомлює, особливо враховуючи хронометраж близько години кожної з 8 серій.

Аудіо.
Композиторами виступили брати Ньютони, яких я можу пригадати по другому сезону "Дірка Джентлі" та дещо провальному "Доктор Сон". Загалом музика дуже добре доповнює атмосферу, гарна основна тема та й інші мелодії теж. Прослухати можна на ютуб-сторінці братів, ось одне з посилань.

Ну і загалом робота зі звуком дуже якісна, бо сцен показують чимало і вони добре вписуються в загальне враження.
Є офіційний дубляж, він хороший, але є питання до цензурування частини матюків, що у серіалі 18+ виглядає дещо смішним, а певні сцени через те виглядають більш сценічно, ніж мали б. Але це дрібна претензія, загалом наші актори добре постаралися, повний список їх є на укрвікі сторінці шоу.

Старий дім як віддзеркалення морального занепаду клану.

Візуал.
Гарно, багато, класні костюми, декорації, грим і багато-багато іншого. Вистачає і спецефектів, тут Нетфлікс теж не пожалів грошей.
Значна частина сцен знята у темних і навіть чорних кольорах, від чого власне приходить думка-питання, а чому серіал не зробили чорно-білим? Як на мене, то це б пішло на користь, хоча і в наявному вигляді картинка радує око. Персонажі, їхній одяг, інтер'єри домів та інше - дуже доповнюють образи, ну а CGI добре порається із задачею показати глядачеві все більше божевілля того чи іншого героя.
Ну і жахаючі моменти теж доволі якісні місцями, не просто скрімери (але й їх декілька було).

Карла Ґуджино - одне із найвдаліших кастингових рішень творців шоу.

Ідея та втілення.
Історія дому Ашерів у тому чи іншому вигляді була екранізована вже понад півдюжини разів, а перед серіалом взагалі не так і давно - мультфільмом 2015 року з озвучкою від сера Крістофера Лі (і це ж одна з останніх його робіт), тож загалом це дуже популярна тема. Нетфлікс оголосив про розробку власної версії у 2021 році на чолі з Майком Фланаґаном, який має чималий досвід із фільмами жахів, а згодом приступив до препродакшну. На роль Родеріка був спершу затверджений Френк Ланґелла, однак пізніше його було вирішено замінити через слідство щодо насильства та непристойної поведінки актора. Самі ж зйомки проводилися у першій половині 2022-го у Ванкувері.
Доволі цікавою ідеєю була паралельна оповідь, яку власне і веде Родерік перед прокурором Дюпеном, і в котрій розповідає дещо іншу версію відомих вже на той час подій (фактично флешфорвард). Це все одно може заплутати глядача, але певну інтригу таки утримує.
Разом із тим подаються спогади не лише останніх двох тижнів, але й значно давніших подій, як-от знайомство молодих Ашера та Дюпена і те, як вони пов'язані між собою. Власне тому двох головних героїв і грають попарно старші та молодші актори. Значне місце виділено для символізму та різноманітних деталей, що ведуть до інших творів По.

Високо як на серіал жахів.

Рейтинги та сприйняття.
Imdb дає високі 8.1/10, а на томатах майже рівні 89%/80%. Хвалять акторський склад (і особливо Карлу Ґуджино, яка тут дійсно дуже постаралася над своєю роллю), атмосферу, сценаристський задум. Критикують за брак пристрасті, часто нелогічні дії тих чи інших героїв, дещо чужерідні для історії horror-елементи (бо шоу цілком собі може функціонувати і як містичний трилер), ну і відсутність емоційного зв'язку з героями, які не викликають якоїсь емпатії за рідкісними виключеннями. Проте загальні оцінки доволі високі навіть попри усі ці мінуси, які в тій чи іншій мірі насправді присутні.

Історія то і діло повертається до розмови Ашера з Дюпеном.

Висновок.
The Fall of the House of Usher - це непогані жахи, що ґрунтуються на історіях Едгара Аллана По. Ну і під Halloween цілком можуть зайти ЗА УМОВИ, що подобається такий жанр. Якщо ж жахи та надмірна жорстокість не приваблюють - я б не радив.
Щодо ролі творів По, то є серіал, який значно краще бере звідти атмосферу та вже згадану пристрасть - це The Following 2013-го року, особливо перший сезон, бо в наступних все пішло кудись не туди. Не те, щоб Ашери погані, але могли значно краще, якщо б не просто посилалися на певний твір, а розвивали його ідею щодо гріхів теперішнього суспільства. У мене після перегляду враження залишилися норм, але навряд чи колись Падіння захочеться передивитися - це доволі одноразова історія, хіба що зібрати ще більше пасхалок. Бо гарна картинка, хороший каст і доволі сильний візуал не рятують, коли історія тримається на милицях. А от саундтрек рекомендую послухати, навіть якщо перегляд не зацікавив.

Це було #lazyreview
І може наступного тижня буде щось краще.