Зміст.
Вступ.
Кілька технічних нюансів. Оскільки книжковий грудень 2023 ще в процесі, а я не Стім, щоб ігнорити один з місяців року, то книжкові підсумки 2023 року починаються з грудня 2022 року та завершуються листопадом 2023 року.
Починаємо з гіршого та йдемо поступово до кращого плюс один учасник спецолімпіади. Те, що не ввійшло в десятку кращих буде поділятися по жанровому принципу. Все інше прекрасне - поза межами своїх жанрів (насправді ні).
Посилання на повний пост буде в назві кожної книги.
Тож... Почнімо.
Різноформатне гарне.
Наукпоп.
"Сміючись і помру" Тома Шиппі.
Книжка про вікінгів, їх життя, смерть, почуття гумору. Вже тут встояти перед цією книгою було складно. Але всі ці аспекти розповідаюсь крізь призму розшифровки літературних творів вікінгів, про вікінгів. З пошуками першоджерел та істини, яка десь поряд.
"Невидимі жінки" Керолайн Кріадо Перес.
Почну своїми ж словами:
Є брехня, велика брехня та статистика. Ця книга присвячена відсутності статистики стосовно жіноцтва.
Ця книжка розказує, не завше відсторонено, про базові проблеми пов'язані з ігноруванням 50% людства. Себто про те, що для тесту прокладок досі не використовували справжньої крові.
Хочете купляти книжки українською не тільки з патріотичних, а й з практичних почуттів? Почитайте цю книгу. Дізнаєтеся багато цікавого про радянські принципи перекладу, які й досі відгукуються у російських книгах. Плюс, це доволі кумедна книга про те, як російська мова вихолостила сама себе. І розстріли. Багато розстрілів. Майже кожна особиста історія закінчується стінкою (якщо людина не встигла померти раніше своєю смертю).
"Як працює класичне оповідання" Флоренс Ґоє.
Я люблю читати книжки про те, як треба писати книжки. Звісно, я ніколи не буду використовувати поради, або ж буду вивертати їх так, що від них залишаться тільки примари, але, як би то не було, корисно знати які правила я порушую.
Артбуки.
"Кроличка Пейслі і конкурс будиночків на дереві" Стів Річардсон, Кріс Данн.
По-перше, я перефоткала "Кроличку" на правильному фоні. В ТҐ тепер правильно фотка - сходіть гляньте. По-друге, це чудова дитяча книга, кожна зі сторінок котрої - насолода для очей та розуму. Все. В ТҐ більше малюнків, тож йдіть по посиланню туди.
Це було красиво, надміру мило й ванільно, але я не шкодую про жодну секунду проведену за розгляданням цього артбуку. Це артбуко-манґа в якій романтизована милота і це прекрасно.
"Створення світу гри Hogwarts Legacy".
Я дуже багато граю в ігри цього року, тож "Hogwarts Legacy" все ще найкраща гра цього року. Та й навіть якщо забути про ґеймплейні принади - це чудовий артбук для казуальної й не тільки авдиторії, який зможе захопити вас любов'ю до об'єкта огляду.
"Old Khata Book" Анна Ільченко, Світлана Ославська.
Задля презентації цієї книги я навіть на вулицю вийшла. Досягнення, як-не-як. Окрім того, я люблю дивитися на старі сільські хати. Жити в них я б не хтіла, так що ця книжка - ідеальне втілення моєї любови.
Проза.
Мені сподобалась екранізація. Цитата нижче - це мій девіз по життю:
Мені сподобався оригінал. Це було дивно, смертецентрично та трошки тепло і лампово.
"До останньої краплі крові" Жером Фелікс, Поль Ґастін.
Ідеальний вестерн. Романтичний, драматичний, кривавий, з ОЦЕТАКПОВОРОТАМИ на кожній бісовій сторінці. Довершена річ у своєму сегменті.
"Книгарня в якій причаївся лев" Сяодао.
Любов до манґи, проблематика професійних спортсменів та домашнє насилля. "Книгарня" показала, що ці три елементи можна гармонійно поєднати під однією обкладинкою, не забути про спокон та ще й намалювати все так, щоб мені сподобався чоловічий персонаж.
Фантастика.
Історія про драконів та людей на 160 сторінок. Ну, знаєте, як "Четверте крило" (ага, я роблю діагноз по обкладинці, бо шо ви мені зробите?), тільки без безсенсової йоблі (я вимагаю йоблю в якій є сенс! Я вимагаю Морґана!), на 368 сторінок коротше та завершене. Так можна, уявляєте?!
Буквально краще прочитане в цьому році фентезі. Це можна було б сприймати, за досягнення, але, зважаючи на кількість фентезі (а не фейського порєва), яке у нас друкують - це відчай. Бо "Пів світу" це ніхуя не фентезі, а постапок. Попри мій сарказм, книжка справді гарна і я чекаю завершення циклу в наступному році.
Якби це був не часто-густо дубовий янг-едалт, а гарна книжка, то космо-фентезі по східній тематиці гарантовано було б книжкою року. Але. У цієї книжки купа проблем, пов'язаних з її місцем на ринку і приблизно стільки ж геніяльних (без сарказму) інтеграцій сучасних ідей інклюзивності та рівності.
Десятка найкращих.
Перше місце в десятку входить, а спецолімпіада тут за спеціяльним запрошенням.
"Там, у темній річці" Діана Сеттерфілд.
Щось відбувається, а потім відбувається ще дещо, а потім відбуваються ще різні речі - очікувані та неочікувані, звичні й незвичні.
Неовікторіанський роман, котрий використовує все краще від обидвох елементів свого жанру. І від "нео", і від "вікторіанського". Це історія про людей. Просто про людей.
Мій досвід підказує, що більш-менш відповідальні посади в армії займають справдешні психи. Лиха від них не більше, ніж від здорових на голову.
Є підозра, що саме ця, доволі депресивна та рефлексивна трилогія гарно ілюструє сприйняття поточних часів майбуттям. Бо, як показує читацька практика, англійці навдивовижу пречудово розказують про людей.
[...] а найбільше мені кортить спокою. Зверніть увагу, не миру. Якщо не рахувати стрілянини, то на війні нормально.
"Ожиновий живопліт" Джилл Барклем.
Найтепліша за весь рік історія/цикл про звичайне, концентровано побутове та приземлене життя. Про уродини, весілля, сезонні свята та подорожі до моря. Ще й мишками в головній ролі та сповнена неймовірними у своїй премилості ілюстраціями.
"Порожнє небо" та "Легенда про зміїне серце" Радек Рак.
Усе ж це були літери, а в літерах може вміститися весь світ і навіть засвіт.
Я мала б ненавидіти ці книги. Я не є любителькою чорнухи, тож не зійшлась з М'євілем. Я не є любителькою старих добрих цінностей, тож з О. Генрі все теж не склалось. Я терпіти не можу надмірне показування людської тупості, ницості та огидності, бо я вірю, або хочу вірити в краще. І все це є у Радека Рака.
Я не казала, що ти злостивий чи поганий - просто дурнуватий.
Нічого нового на світі, і все лиш один хуй, так навіть пише в Біблії Господь Бог.
Я не можу не кохати ці книги. Тут є рідні верби та одвічне страждання. Тут є люди, які є людьми, а не персонажами і вони такі йолопи, що можуть бути героями казок. Тут є мавки та магреалізм Шульца. Тут є слова, що сплітаються в спіраль з напівдорогоцінного каміння. Тут є гранично приземлена магія, чарівна, як казка, і така ж хитка й непевна.
Рік був, який був, тобто хуйовий.
"Щоденники вбивцебота" Марта Веллс.
Першим двом повістям з циклу не вистачає от трохи-трошечки, щоб стати довершеністю й завоювати перше місце серед книжок року, а поки - це не менш довершена розважальна соціяльна НФ з гарними ідеями та вкладеними смислами.
"Дівчинка з Того Боку" Наґабе.
Історія Шіви та Сенсея, те як і про що розповідається, поєднання візуального та змістовного, контрастного та схожого, чорного та білого... Це прекрасна історія. В десятці, а не на першому місці вона лишень тому, що це перший з 10+1 томів.
"Повість про Ґендзі" Мурасакі Сікібу.
Хоча я хотіла б ще розповісти про те, як [...], але, на жаль, у мене болить голова і я дуже втомилася. Розповім краще іншим разом, якщо принагідно щось згадаю.
Я написала окремий пост про книжку тисячолітньої давності. Бо вона все ще актуальна. Бо вона унікальна. Бо вона жіноча. Бо це великий роман. Бо тут можна знайти першоджерело левиної долі шьоджьових штампів аніме.
Це "Ґендзі моногатарі" панни Мурасакі Сікібу і в її оповіді той час продовжує жити.
Жінки живуть окремо, мало хто їх бачить, а тому невідомо від чого вони страждають.
Арт すり餌
Спецолімпіада.
Ем. Якось я довго розказувала про недоліки "Снігопаду"? Так ось. Він мені сподобався. Хі-хік. Це мій "Кіберпанк 2077". Він такий - кривий, косий та хуїватий (в багатьох сенсах)), але дуже миленький і мені приємно його згадувати. Фейспалмити від згадок про Джонні (себто сюжет) та няшитися від згадок про Керрі (себто Y. T. та бідненького алеута).
Перше місце.
"Найпотаємніший спогад людський" Могамед Мбуґар Сарр.
Життя є ні чим іншим, як лінією, що з'єднує літери в слово.
Візьміть постколоніальну проблематику ("Мову-меч"), роздуми про принципи написання книжок ("Як писати класичні оповідання"), кумедний людський ідіотизм ("Там, у темній річці"), дрібку постмодерну й роздумів про буття та наше місце в ньому ("Білий шум"). Змішайте це все. Додайте іронію та страждання (так, водночас). Відчуйте глибоку спорідненість з отриманою сумішшю. Тяжко зітхніть. Починайте читати. Це буде весело.
"Дівчина, жінка, інакша" Бернардін Еварісто.
через її помаранчевий нейлоновий костюм і таку саму шапочку клієнти бачили в ній служницю в уніформі, яка має робити все, що вимагатимуть
а не її чудову, артистичну, високо індивідуалістичну та бунтівну сутність
Еварісто заповнює лакуни "Невидимих жінок", разом з панною Мурасакі Сікібу розказує про місце жінки у світі та дає новий побут, разюче схожий та відмінний від "Ожинового живоплоту". Це дванадцять окремих історій, що сплітаються у багатоголосу фугу показуючи різноманіття, інакшість та банальність життя жінок. Тут буде... знайомо, або корисно (залежить від другої літери).
Підсумовуючи.
Цей рік... був. 169 книжок (включно з манґою, коміксами, дитячими книжками, артбуками, збірками віршів. Так, що не звертайте увагу на кількість, це така... аморфна цифра). Чи можу я сказати, що вищенаписаний топ хоч якось репрезентативний або ж об'єктивний? Ноуп. Це суто моя добірка того, що припало до серця та душі. Якісь із незгаданих книжок суттєво кращі за згадані. І це об'єктивно. Якісь можуть бути до душі вам, та пройти повз мене. Якісь можуть не бути тут, зі специфічних причин.
До прикладу, "Вавилон-17" - прекрасний, але я залюблена в "Бету" та "Дальґрен". В наступному році така ж фішка буде з Гайнлайном, бо, як би я не любила його на загал, місце в моєму серці займає "Фрайді" та "Чужинець" (саме в такому порядку), а не "Двері в літо" та "Ляльководи". Або "Ця порцелянова лялечка закохалась", "Шлях домогосподаря" та "Чі" пройшли повз будь-яких топів, бо я люблю аніме, дораму та аніме, а манґа просто є.
Кінець.
Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.
Топ коментарі (0)