Все почалось з двох сюжетних і, трохи спойлер, часових ліній. Історія минулого розказує про школу людей Х анімешного штибу.
Історія теперішнього розказує про подорож хлопця та його тілоохоронниці (тілоохоронця?), які шукають рай та двох людей у постапокаліптичному світі.
Минуле є герметичним трилером в якому ми не розуміємо більше ніж розуміємо, таємниці дітей підкидаються поступово та історія просякнута душним саспенсом. Я таке всіляко підтримую та полюбляю.
В історії теперішнього теж багацько цікавого. По-перше, існують якісь людожери-Хіруко, які взялись невідомо звідки, але хлопець з пари мандрівників може їх вбивати торканням.
По-друге, десь дві третини серіялу - це відносно самодостатні маленькі пригоди на шляху великої подорожі, і ці пригоди мають помітний вайб "Kino no Tabi". Перестрілка з рейдерами, дивний готель з фермою помідорів, флешбек про буття тілоохоронця-тілоохоронниці та дітей в цьому новому прекрасному світі.
По-третє, загадка дивного логотипа на чудо-зброї тілоохоронця-тілоохоронниці, яка, по логіці сюжету, має виводити на іншу хронологічну лінію.
Опенінг та ендінг гарні. Мабуть, одні з кращих в сезоні.
Окремо, зверніть увагу на ендінг восьмої серії. Бажано знайдіть саби з перекладом тексту ендінга, бо воно того вартує.
Якщо що, так, я свідомо ухиляюсь від розмови про персонажів і хочу почати з чогось більш лайтового, наочного та менш спойлерного.
Перші серії доволі цікаві. Аніме не виглядає традиційно красивим, але воно цікаво використовує принади триде - робота камери, ракурси, акценти, компонування кадру, бла-бла-бла...
Восьма серія взагалі невимовно поетична та прекрасна. Мінімалізм у поєднанні з ідеальною добіркою кольорів - просто запаморочливий. Сорян, тут буде трохи спойлерів. Ну як спойлерів, якщо ви не вмієте читати повітря, не знаєте анімешних штампів та японських культурних традицій, то це буде несподівано. Якщо не хочете спойлерити - злистніть до наступного текстового блоку. І не вдивляйтеся в колаж.
Якщо ви спитаєте мене чи подобається мені "Saezuru Tori wa Habatakanai", то відповідь очевидна...
Проблеми починаються в десятій серії, де в авторів буквально закінчуються гроші. І під закінчуються я маю на увазі, що вони саме закінчуються. Стилістична єдність?
Нє. Не чув. Шо то таке ваша стилістична єдність?
А ось це, буквально відео з 8.37 до 9.03. Так, це тупо розфарбовані кей-кадри без хоч якихось поєднань, зв'язок, ще чогось.
Нє, кадри гарні, жодних сумнівів, але камон?!
І здавалося б, економія в десятій серії штука звична, бо далі нас буде чекати насичений фінальний тупартер... Тупартер ж? А... В аніме тринадцять серій? Гммм... Гмммм....
Тааак. Прийшов час сказати про головну проблему. Остання серія тут зайва. В останніх трьох, а не двох серіях, темп йде коту під хвіст. Ну бо серій три, а не дві.
Історія минулого, замість того, щоб закінчитися гарним символічним кадром, який перекликається з восьмою серією та гарно ілюструє назву серії ("Подорож продовжується та починається").
Так от, замість того, щоб закінчитися цим кадром вам ще впхають ходження туди-сюди, ще один оцетакповорот (для переходу до якого ще й треба викинути шматок манґи і він не вражає після першого виходу), і трохи невтемних жартів.
Історія теперішнього не краща... Ох... Вам навалюють АКМ (аніме крінґе момент) в кращих традиціях трешака типу "Elfen Lied" та "Ninja Scroll". Я нічого не маю проти такого трешу, але, воно, типу, береться з нізвідки. А через низький темп ви, якби так сказати, не те щоб захоплені розповіддю і у вас є час подумати над ідіотизмом того, що вам показують. І виникає багато питань.
А, і та, тут будуть спойлери. Без них ніяк.
Ось давайте власне про ці питання і поговоримо. Не факт що підряд, що в голову прийде - те і буду писати.
- Зайдемо з козирів! Підліткова вагітність! Таймлайн - минуле. Місце - закрита школа дивних дітей.
У шостій серії Кона та Токіо зайнялися сексом.
Наслідки очевидні - Токіо вагітна і пізніше народжує.
І це був не перший ексцес із підлітковою сексуальністю в школі.
Хочте прикол? Управителі цієї школи не розказували дітям взагалі нічого про секс, не давали жодної статевої освіти та взагалі не пояснювали про різницю між жінкою та чоловіком. А, і дрібка післязнання, з манґи, половина дітей там взагалі були гермафродитами.
В мене тільки одне питання. А чого там була тільки одна підліткова вагітність?
- Тіло тілоохоронця/тілоохоронниці. Таймлайн - теперішнє.
Жили були брат із сестрою - Харукі (брат, молодший) та Кіруко (сестра, старша).
У зв'язку з певними обставинами мозок Кіруко помер, тому в її голову пересадили мозок Харукі. Через цю пересадку мозку волосся тіла Кіруко поміняло колір, тож наш головний герой є хлопцем у жіночому тілі.
Знаєте коли ця тема з пересадкою мозку розкривається? Коли підопічний Кіруко - наш другий головний герой Мару - починає проявляти свою закоханість у Кіруко. І Кіруко така - "А я, хлопче, насправді хлопець в жіночому тілі, так що отаке...".
А тепер поговорімо про трансгендерів. Знаєте чому є операції по зміні статі? Бо є така штука, як гендерна дисфорія. Цитуючи Вікі:
дистрес, який людина відчуває через невідповідність між її статевою ідентичністю — її особистим відчуттям власної статі — та її статтю, отриманою при народженні.
Це, спрощуючи, коли ваш мозок вважає, що у вас має бути тіло іншої статі. Отже, як нам розкриють проблему Харукі, хлопця, чий мозок, вже після початку статевого дозрівання, пересадили у жіноче тіло його сестри Кіруко? Еееее.....
Ви не повірите.
Весь сезон Кіруко-Харукі шукає двох людей. Лікаря, який власне й пересадив мозок. Та Робіна - чувака, який опікав групу дітей в якій були і Кіруко, і Харукі. Робіна Кіруко-Харукі знаходить. У дванадцятій серії.
І він виявляється поганою людиною.
І дві серії він ґвалтує Кіруко-Харукі змушуючи останнього/останню дивитися на це у дзеркало, щоб подивитися які будуть наслідки для хлопця в дівочому тілі.
Після двох днів безупинного, наскільки можна зрозуміти по фразах інших персонажів, насилля, стається декілька речей.
- Робін вирішує, що варто замінити наручники на Кіруко-Харукі на погано зав'язану мотузку.
- Мару таки перестає телитися та йде з'ясовувати якого біса Кіруко-Харукі щезла на два дні. Мару знаходить зґвалтовану Кіруко-Харукі. Починає гратися, до чого раніше він був не схильний, а не ефективно вбивати Робіна. Зрештою, прибігає Кіруко-Харукі і просить не вбивати Робіна. Чому? Ну. Видно автору дуже треба відкопати цю стюардесу у майбутньому.
Чи є якісь психологічні наслідки зґвалтування для Кіруко-Харукі? Ні. Вона/він спокійно вислуховує чергове любовне зізнання Мару.
Чи є якісь фізичні наслідки зґвалтування для Кіруко-Харукі? Ні. Бо... Бо... А я не знаю чому. подальший текст видалений, бо в ньому авторка огляду пропонує автору манґи ставити на собі деякі експерименти для того, щоб проаналізувати реалістичність поведінки Кіруко-Харукі
Що ж ми маємо в результаті?
"Tengoku Daimakyou" починається як гарна історія про доволі реалістичний постапок та те, як до нього прийшли. Так, є певні художні перебільшення, але все більш-менш тримається купи. Я готова навіть пробачити Королеву Готелів... Хоча вже її арка була проблемною. Малолітня проститутка у якої ви не показуєте наявність сутенера і яка все ще може обирати собі партнерів по сексу в бандитському районі? До того ж пара героїв дізнається, що людожери-Харуко беруться з людей і вони знають, що в Королеві є зерно людожера, але вони буквально не роблять нічого і, мало того, навіть ніяк це словесно не зауважують. Але ок, ЦЕ ще можна було пережити.
Мабуть, найбільша проблема, особисто для мене, у тому, що після восьмої серії стає тільки гірше. Арка жіночого міста куца й не розкрита до кінця, а режисура там місцями просто жахлива. А далі стається арка Робіна, яка жахлива з багатьох причин. Минуле теж не радує. Недомовленість це чудово, але історія дітей Токіо, бабці-засновниці проєкту, ШІ, взагалі дітей на загал (до чого була та гнітюча атмосфера коли прийшли новенькі?)... Це не таємнича недомовленість - це кинуті в повітрі сюжетні лінії.
Зрештою, я не певна, чи буду пробувати другий сезон. Тицяння в манґу не дуже й то зацікавило. Частина сюжетних поворотів там стали штамповано анімешними - "азаза, я розумний дохтур, піду підірвусь на великому монстрі". Шоб шо? А передати неоціненні знання? Класични ж шьоненівський троп - нам треба побитися, щоб стати друзями... Ееее... Що? Тут же реалізм бігав, а не клішована анімешність...
Ай... Одним словом, я розчарована. Рекомендую глянути до восьмої серії включно, насолодитися чудовим однооким ікеменом і піти придумувати закінчення історії самостійно.
Топ коментарі (3)
Desjata serija ce ne pro byʒ́et, tut jakraz vse ± dobre, a pro jêbanjka-reźisera — znajte joho: — do serijı, kotrıj ćomusj vırêśıv prıtjahnutı svoji napracjı, kotri tut vzahalê ni do ćoho, z studijı Triggera — xto baćıv anima zvôdtı, np. Kill la Kill, odrazu zrozumêjıtj pro śćo ja. Tobto jakśćo korotko: dıvımo sja anime v odnomu ± vıhljadê, a tut raptovo jakasj serija majıtj vıhljad naće z hınśoji studijı. Odnak, spravdê, zapıtannje lıśajıtj sja: jak ce i ćomu, kurvo, vıjśćlo?
Śćodo zaverśênnja, to menê cêlkom bulo oćêkuvano, śćo desj tak i budıtj: perśoʒ́erelo — ne ćıtav, ale menê bulo vêdomo dekotri xarakteristikı — ne zaverśene, tomu navrjad budıtj naleźnıj kônecj i odrazu kuća vôdpovêdjôv. A jakśćo pôtı svojım ślaxom, to fanatı mangı, mjako kaźućı, moźutj ne duźe zrozumêtı. Cja historija stara jak sv… prosto stara. Ce odna z prıćın, ćomu dekotri nadajutj perevahu originaljnım animam abo zô zaverśenım tvoram, de vêdomo, śćo anime teź budıtj zaverśenım.
Śćodo samoho anima ćı radśe tvoru, to moźu lıśe pohodıtı sja, śćo po faktu vse mohlo butı kraśće. Odnak anime [tjxu, desjata serija] same po sobê i dlja śırokoho zahalu [bez prıskôplıvıx] — cêlkom norm, ne skazav bı, śćo prjam pohane. Tak samo moźu pohodıtı sja, śćo vosjma serija — najkraśća.
Tut naprıklad ja vısrav pro desjatu seriju.