Forever або Прокляття вічного життя

Сьогодні хочу пригадати один дивний, але все ж доволі хороший серіал, який, як і чимало подібних, закінчив своє існування надто рано. Можна навіть відкривати тематичний аналог "Клубу 27" для таких відмінених проєктів, бо майже в кожного в колекції знайдеться щось подібне. Отже, все по порядку.

Генрі та Джо як майже стандартна процедуральна пара.

Сюжет.
Йоан Гріффітт у ролі судмедексперта доктора Генрі Морґана. Він у Нью-Йорку допомагає розслідувати різні складні злочини, паралельно вирішуючи одну специфічну особисту проблему. А саме - безсмертя. Ні, він може померти, от тільки після того через кілька годин знову живий, в іншому кінці міста і обов'язково у воді. Що за 200 років його життя (чи як би правильно то назвати) стало причиною не одного казусу. Зрозуміло, що про таке ніхто не став би розголошувати, тому й знає його секрет лише його прийомний син Ейб (Джадд Хірш). Тільки він більше схожий на його батька, бо Ейбу під 70, а Генрі не старіє.
І таке існування могло б і далі бути тихим і спокійним, якщо б на порозі не з'явилася детектив поліції Джо Мартінез (Алана де ла Ґарза, вона взагалі часта гостя у серіалах із подібною тематикою, як-от "Закон і порядок", "CSI", "Criminal Minds" і щось там ще про ФБР), з якою власне вони і займаються вивченням непростих справ.
Структурно серіал - процедурал (а точніше процедурна кримінальна драма) у форматі "одна серія - одне розслідування", і таких насправді дуже багато, а популярність їх не зменшується вже десятки років. Тут же особливістю є саме додавання містичних та фантастичних елементів, а також доволі якісна основна сюжетна лінія, перемежована флешбеками в КОЖНОМУ з епізодів. І якщо мене зазвичай таке засилля минулих подій трохи дратує, то тут воно швидше дотично розкриває образ головного героя.

Головний герой оточує себе предметами з минулого.

Самі персонажі теж не зовсім стереотипні (хоча стандартна пара "поліцейська + харизматичний інтелектуал" вже були не раз показані і в "Менталісті", і в "Каслі", і в інших процедуралах, може про них теж колись напишу), і їхня роль у сюжеті також дещо більша, ніж зазвичай. Мабуть, тут ще й зіграла дійсно невелика їхня кількість, тому автори змогли більше зосередитися на характерах та взаємодіях.
З мінусів - доволі повільне розгортання історії, що далеко не всім подобається. Також і спірна фігура антагоніста сезону. І незавершеність, бо чітко відчувається, що задум був значно глибшим, але маємо, що маємо.

Аудіо.
Гарний музичний супровід від композитора Джоша Крамона, а також ще півсотні різних композицій, часто старих, що вписується в тематику серіалу.
Повний чи майже повний список можна послухати на СПОТІФАЇ, наприклад.

Флешбекам також характерне оце візуальне розмиття.

Візуал.
Попри містичний характер історії, якихось особливо чудернацьких графічних ефектів не помітно. Натомість старанно проведена робота над зовнішнім виглядом персонажів, той же Морґан регулярно у вишуканих костюмах із шарфом. Також непогано передано стиль одягу і зачісок різних епох, ну бо сам головний герой майже не змінився. А загалом - Нью-Йорк, часто сірий і не надто привітний, але який вже є.

Ідея та втілення.
Творець серіалу Метт Міллер (Matthew Miller, він же ж відповідав за досить вдалих "Чак" та "Жива Мішень") придумав історію фактично з нуля. Правда вже під час зйомок вилізла вимога змінити назву серіалу від письменника Піта Хемілла, котрий у 2003 році випустив роман із тою ж назвою "Forever" і кількома схожими моментами. Але це нічим не закінчилося, можливо, що сторони просто дійшли згоди і не розголошували це.
Міллер одразу задумував паралельно розповідати щоепізоду дві історії: флешбек та сьогодення. Це може бути трохи складним для сприйняття, але фактично обидві історії якось пов'язані між собою і лише наприкінці серії все стає на свої місця. Також флешбеки не йдуть у хронологічному порядку, там зосереджені події з різних років.

Іноді здається, що Йоан і справді безсмертний.

Актора на головну роль обирали тривалий час, але зупинилися саме на кандидатурі Гріффітта (може зустрічатися також варіант написання Гріффідд, що ближче до Gruffudd, але там якісь особливості читання валлійською), тим більше, що для глядачів він вже був знайомий як за ролями у серіалах ("Hornblower"), так і доволі крупних голівудських стрічках, як "Фантастична четвірка" 2005-го року та її продовження (які у нас люблять набагато більше, ніж на Заході). А от Хірша на роль Ейба затвердили одразу ж.
А от з прокатом не дуже задалось, бо серіал від пілотного епізоду з непоганим показником у 8 мільйонів глядачів скотився до 4 поблизу 20-х серій. Критикували багато за що, і за складну подачу історії, і за заплутані і не завжди логічні наслідки певних подій, і за подібність до інших проєктів, того ж "Нового Амстердаму" 2008 року з Костером-Вальдау в головній ролі, де в центрі сюжету теж безсмертний детектив з європейської країни. Та й з інших творів теж була ціла низка запозичень, тому про "Forever" критики не дуже люблять згадувати у розрізі телешоу тих років. Сам же Міллер дещо пізніше зняв доволі хорошу екранізацію "Смертельної зброї" у серіальному форматі, правда у неї виникли значні проблеми через виконавця головної ролі, а його заміна зовсім не допомогла. Але це тема для окремого рев'ю.

Що тут додати.

Рейтинги.
Imdb ставить високі 8.2/10, а от на томатах можна побачити стандартне невдовлення критиків - 57% від них і 92% від аудиторії. Зовсім не дивно, що серіал просили продовжити чи продати іншому телеканалу, але ABC нічого з цим не зробило. Та й загалом є дуже незначна кількість проєктів, яким таки це вдалося, проте пригадати нашвидкоруч можу хіба що "Люцифера", який перейшов від FOX до Netflix і отримав "нове життя". Правда й фанбаза там у рази більша.

Трійка головних персонажів.

Підсумок.
"Вічність" (навіть не буду придовбуватися до назви, може, що вона тут і краще вписується, ніж "Навіки" чи "Назавжди") - це гарне поєднання кримінального процедурала з містикою. Чудовий, хоч і невеличкий, акторський склад, складні і часто хитропереплетені між собою сюжети, та й у цілому непоганий потенціал. Жаль, що шоу закрили одразу після першого сезону, тут можна було розповісти ще дуже і дуже багато.
Раджу дивитися тим, кого зацікавив опис, підходить сам жанр кримінального процедурала, чи просто подобається гра Йоана, бо він насправді гарно вжився в цю роль.
Переглядав десь раз на рік раніше, аж поки не вийшов серіал, про який розповім наступного разу.

Це було #lazyreview
І далі трохи менше містики, але більше кримінальних драм.