Гра, що зробить з вас спідранера, хочете ви того чи ні - огляд Neon White

And if I only could
I'd make a deal with God
And I'd get him to swap our places
Be running up that road
Be running up that hill
Be running up that building

👉 Майже завжди і майже у всіх іграх мене дратували забіги на час, оскільки здавалися лише безглуздим витрачанням цього самого часу і одним з індикаторів відсутності ідей у розробників. Кумедно, але саме гра, в якій майже нічого, крім подібних забігів, і немає, не просто прикувала до себе мою увагу, а й викликала сильне бажання трайхардити, через що наступні 30+ годин я провів, перепроходячи одні й ті самі рівні десятки разів лише для того, щоб десь заощадити частки секунди та опинитися вище в рейтинговому списку друзів.

👉 Але що ж взагалі таке Neon White і чому ця гра зараз стала такою популярною, водночас набравши 98% позитивних відгуків? Як завжди, результат подібного успіху - вміле поєднання купи різних елементів, адже NW - це не тільки паркур і швидкісне проходження рівнів, а ще й суміш карткової гри, візуальної новели та аніме, зі стилістикою персонажів, що віддалено нагадує Персону, а також вельми приємним саундтреком, що створює необхідний вайб для кожного забігу. При цьому проєкт не можна назвати націленим на широку аудиторію, він ще більш нішевий ніж той самий Ghostrunner, наприклад.

Old friends, ex-lovers. Only one of us can stay in heaven and I have a score to settle.

👉 Історія розгортається в раю, а головним героєм виступає дехто Уайт (або ж Білий). Уайт є так званим "неоном" - грішником, що після смерті потрапив у пекло, але раз на рік отримує можливість провести аж 10 днів у раю... виконуючи брудну роботу для вірян - місцевих мешканців окрім ангелів. Робота полягає у винищенні демонів, які в цю пору року якимось чином потрапляють до раю в доволі великих кількостях, а тому віряни для боротьби з ними скликають чимало схожих на них неонів, адже можливість хоч трохи відпочити від пекла - вже сама по собі винагорода, а якщо врахувати, що той, хто вб'є найбільше демонів, отримує прощення й може лишатися в раю цілий рік, перетворює все на справжнє змагання. Уайт же трохи відрізняється від інших неонів - він нічого не пам'ятає ні про своє життя, ні про своє посмертя, а тому зустріч зі старими знайомими - Жовтим, Червоною і Фіолетовою, починає потроху розкривати герою те, якою людиною він був і чим займався.

👉 Втім, товариші протагоніста не такі однозначні, а тому довіряти всьому, що вони говорять, герой не поспішає. Та й сам рай викликає питання, на кшталт того чому це демони взагалі туди потрапляють і чим зайнятий сам Бог. Неважко здогадатися, що чим більше Уайт починає ставити запитань, тим більше починає руйнуватися картина, яку йому намалювали спочатку. Незважаючи на загальну анімешність, сюжет порушує деякі важливі теми, зокрема, прощення, його марність і, водночас, важливість, що приводить у рух усю історію і в ній же ставить крапку.

👉 Крім основного сюжету, представленого здебільшого у формі візуальної новели, є також додаткові завдання, пов'язані з класичним для японських ігор рівнем стосунків між персонажами, який пропонується піднімати даруванням подарунків, що даватимуть доступ до нових діалогів, випробувань, спогадів Уайта та інших елементів, які глибше розкривають протагоніста та інших героїв.

I always thought that if there was an afterlife, you’d be the best version of yourself when you get there.

👉 Основа гри - звичайний тривимірний раннер, у якому потрібно якомога швидше дістатися з точки А в точку Б, і залежно від витраченого часу отримати одну з можливих медалей - від бронзової до тузової (є ще й червоні, але для цього потрібно побити рекорд самих розробників). Ці медалі - це не просто прикраси й елемент змагання між гравцями, а й двигун сюжету, оскільки починати кожну нову місію можна лише маючи певний ранг неона (рухаючись від сотого місця до першого), що піднімається під час отримання золотих медалей. Втім, гра досить доброзичлива до новачка, а тому золоті медалі отримати досить легко, а вимоги до рангу вкрай поблажливі.

👉 Інший елемент геймплею - карткова гра. І ні, це не ККІ або щось подібне, все набагато простіше. У грі всього кілька видів карт, кожна з яких представляє певну зброю і її можна використовувати двома способами - просто стріляти (патрони обмежені) або скинути, втративши карту, але застосувавши таким чином її особливу здатність. Так, наприклад, пістолет дає додатковий стрибок, снайперська гвинтівка - горизонтальний ривок, а пістолет-кулемет - удар об землю. Одночасно можна носити не більше двох видів карт і не більше трьох штук - кожного виду. Кожна карта має характерний колір, а тому на високих швидкостях зчитується миттєво. Найчастіше карти просто висять у потрібних місцях рівня, будучи частиною "траси", а також випадають з деяких ворогів.

👉 Вороги, до речі, це, здебільшого, функції, і незважаючи на те, що вони можуть атакувати ГГ, а ХП не особливо багато, гра більше про те, як максимально ефективно використовувати супротивників під час забігу (наприклад, як трампліни і джерела карт), а не про бої, хоча для завершення рівня все одно доведеться вбити кожного демона.

👉 Система прогресії на рівнях цікава - потрібно хоча б раз пройти етап, щоб відкрився список друзів, а медалі поступово відкриють: подарунок на рівні (який ще потрібно знайти), підказку для зрізки і загальний список лідерів. До речі, читерів, начебто не особливо багато і їх навіть банять.

👉 Для тих, кому 97 рівнів основної гри здасться мало, є випробування персонажів: Жовтий забороняє використовувати скидання карт, Червона любить точний паркур, ну, а Фіолетова... скажімо так, садизм - її коник. Додатково є режим Rush, у якому пропонується пройти всі рівні будь-якого з персонажів за один забіг, а для мазохістів і тру спідраннерів є челендж із проходженням уже всіх рівнів основної гри, зокрема лише з одним життям і без рестартів.

I forgave you, White. So please. Won’t you forgive yourself?

👉 Дизайн раю вийшов вельми незабутнім і досить різноманітним - від дзеркальної гавані, що зустрічає неонів, до висячих садів і занедбаних районів. Окремо варто відзначити зовнішній вигляд героїв, що немов би прийшли прямо з Персони з такими ж яскравими вбраннями і масками, які відмінно передають характери кожного з персонажів. Не менш цікавий і дизайн ангелів, яких кожен бачить по-своєму, але для Уайта це чомусь коти, що літають на хмарках.

👉 Саундтрек за авторством гурту Machine Girl пропонує добротну електронщину, що задає ритм кожному забігу і гарно звучить навіть у відриві від гри, тож це далеко не останній аспект, який зробив внесок у популярність Neon White.

Neon White - це:

👌 Емобой у раю
👌 Курси зі швидкого вивчення єнохіанської
👌 Дуже дивне переосмислення "Скажених псів"
👌 Рокетджампи з Квейка
👌 Раптовий сиквел God Hand
👌 Cool girls don’t look at explosions
👌 Протагоніст із расистським ім'ям
👌 Marvel's Spider-man на ПК
👌 Пляжний епізод як у будь-якому поважаючому себе аніме

Добротна суміш раннера зі змагальним елементом, простої карткової гри, візуальної новели з дизайном персонажів, що запам'ятовується, приємного електронного саундтрека і сюжету про рай і прощення. Незважаючи на явну нішевість, гра змогла вийти за межі своєї цільової аудиторії, тож безперечно варто придивитися.

🔰 Діагноз – Godspeed, baby 🔰

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім