Ідеальний закон чи неможлива умова - огляд The Forgotten City

Я завжди вважав, що наріжний камінь моральності - вміння самостійно відрізняти добро від зла.

👉 Тема часової петлі і дня бабака вже досить часто піднімається в кіно та іграх, тільки цього року крім The Forgotten City вийшли ще Deathloop, Twelve Minutes і Loop Hero, у кожній з яких це явище реалізовано по-різному - немає нічого дивного в тому, що різні розробники намагаються по-різному осмислити формулу, в основі якої лежить репетативність, що так добре лягає на ігровий геймплей, який так само незрідка репетативний. При цьому в кожній з цих ігор доводиться чимось жертвувати, чи то виразною постановкою історії, цікавим геймплеєм, чи то сюжетом загалом

👉 Окремо стоїть The Forgotten City, створена всього трьома людьми за кілька років, яка виникла з мода для Скайріма. І якщо знати цю передісторію, то гра дійсно вражає. З одного боку, тим, як можна порізати геймплей ванільного Скайріма, перетворивши його чи не на звичайну адвенчуру. З іншого - тим, що всього три людини здатні написати цікаву, інтригуючу, логічну історію про часову петлю в давньоримському антуражі та зробити це краще, ніж у великих студіях, що випускають ААА проєкти, заодно доповнивши все просто шикарним стилем і частково розв'язавши наріжну проблему піджанру, що тим паче не вдалося решті вищезгаданих ігор, та й багатьом іншим. Іншими словами - 97% позитивних відгуків цілком заслужені й особисто я вкрай задоволений грою.

Хто ж знав, що у вашого "співчуття" - яке ви так прославляєте - такий темний зворотній бік.

👉 У ролі протагоніста ми опиняємося на березі річки, а якась дівчина радіє з того, що ми живі, і повідомляє нам, що вона витягнула нас із води, та запитує, що останнє ми пам'ятаємо. Тут гра пропонує "згадати" ім'я героя і його передісторію. Остання - спроба вибору класу, але більше нагадує початкові дари в Dark Souls. За фактом, єдиним класом, справді корисним для проходження, є археолог, оскільки володіє знаннями про історію і здатний перекладати написи латиною, решта потрібні більше для виконання пари ачівок.

👉 Після того, як герой згадує своє ім'я і невелику передісторію, дівчина, що нехай і неохоче, але представляється як Карен, просить нас про допомогу - дещо раніше вона витягнула з річки ще одного хлопця, якого звати Ел Ворт, і який пішов вивчати стародавні римські руїни неподалік, але так і не повернувся, а тому варто було б його пошукати. Почавши вивчати руїни, головний герой падає в римські лазні та розуміє, що назад йому ніяк не вибратися, а тому залишається тільки продовжити пошуки, які, зрештою, приводять до міста, сповненого золотих статуй, а потім герой і зовсім опиняється в храмі, де бачить загадковий портал і, пройшовши крізь нього, опиняється в цьому самому місті, але за часів його розквіту - майже дві тисячі років тому.

👉 Познайомившись із жителями, протагоніст дізнається, що це місце стало домівкою для невеличкої громади з двох десятків людей, які прийшли сюди майже 7 місяців тому після пожежі в Римі та так само, як і герой раніше, не здатні його покинути. Над усіма ними загрозливо висить Дамоклів меч - таке собі золоте правило, згідно з яким, якщо хтось один згрішить, загинуть усі. Діставшись до магістрату громади, Сентія, герой з'ясовує більше подробиць - золоті статуї в місті раніше були людьми, що також тут мешкали, але порушили правило й зазнали покарання, що перетворило їх на мовчазних спостерігачів, і, найімовірніше, незабаром історія повториться. З'ясовується також і те, що магістрат знає таємний ритуал, проведення якого в храмі Прозерпіни здатне відкрити портал, яким має прибути якийсь рятівник. Виконання ритуалу забере життя того, хто його проведе, а отже, якщо герой уже в місті, а Сентій ще живий, то незабаром хтось порушить правило і магістрату доведеться провести ритуал, отже, герою треба знайти потенційного порушника й зупинити його, створивши в такий спосіб часовий парадокс, що, в теорії, має повернути його назад у свій час.

👉 Люди, які проживають у місті, належать до різних прошарків суспільства, мають різні характери та переслідують різні цілі, а тому герою потрібно дізнатися всі їхні таємниці, щоб зрозуміти, хто ж згубить усе місто. Час при цьому не стоїть на місці, а тому, прибувши вранці, головний герой скоро виявить, що вже настав вечір, а потім почує гучний божественний голос, який проголошує про порушення правила, після чого почнеться хаос, у метушні якого доведеться бігти назад до храму, проходити через портал, що відкрився знову, та починати цей самий день заново. І знову. І знову.

👉 Здається, що я занадто багато розповів про історію і наспойлерив? Не хвилюйтеся, це лише зав'язка на півгодини, після якої буде безліч подій, багатих несподіваними поворотами, за всю гру мінімум тричі все перевертається з ніг на голову, а безліч дрібних деталей лише доповнює картину і змушує шукати відповіді на купу запитань - Що це за місце? Хто його створив? Чому тут сліди різних цивілізацій? Хто придумав золоте правило? Куди зникли кілька людей, якщо правило не було порушено?... Історія вийшла добротною і майже без сюжетних дірок, навіть дрібні деталі, на кшталт того, як стародавні римляни розуміють нашого англомовного сучасника, мають своє пояснення. Загалом у грі чотири фінали, один з яких істинний, а для проходження можна взагалі не потрапляти в часову петлю або ж проходити мінімум витків.

👉 Геймплейно це типова адвенчура - ходимо, спілкуємося з персонажами, досліджуємо оточення. Є й кілька інших, цікавих механік, але обійдемося без спойлерів. Ще гра вирішила питання з нав'язливою репетативністю, характерною для піджанру - якщо в тому ж Deathloop потрібно щодня повторювати ті самі дії, то тут... можна доручити рутину іншому персонажу і спокійно насолоджуватися байдикуванням, поки хтось бігає та вирішує проблеми за вас. Ну хіба не геніально?

Єдине, що я усвідомив про правила - що доброчесним людям вони не потрібні, а негідники завжди знайдуть спосіб їх обійти.

👉 Графіка Скайріма, ясна річ, уже застаріла, але розробники зробили все, щоб створити візуал, який запам'ятовується, все переробивши і представивши безліч характерних для епохи Римської імперії елементів - лазні, храми, форум, торговельні лавки, вілли, акведуки. Це доповнюється елементами інших культур - грецької та єгипетської, що дає змогу робити відмінні кадри в місцевому фоторежимі, багатому безліччю чудових фільтрів. На жаль, анімації та міміка прямо з 2011 року, та й самі персонажі, можуть йти на місці, якщо ви перегородили їм дорогу, розмовляючи з кимось.

👉 Гарна озвучка з різними акцентами, що підкреслюють походження персонажів, доповнюється просто чудовим ембієнтом, який повністю закриває питання зі звуковим супроводом.

The Forgotten City - це:

👌 Програма "Здохни або помри"
👌 Міжнародна лотерея з цінними золотими призами
👌 Вибори, вибори, кандидати...
👌 11 друзів Філософа
👌 Romans' Bizzare Adventures: Golden Rain
👌 Стрибок віри by Ubisoft™
👌 Суворий римський туалет для справжніх чоловіків
👌 Той самий рецепт солодкого римського хлібу

Будучи слабким геймплейно, Забуте Місто з надлишком компенсує це за рахунок просто чудової історії, доброякісної атмосфери, аутентичного візуалу та цікавих геймдизайнерських рішень. Однозначно одна з найкращих сюжетних ігор року, з якою рекомендую ознайомиться всім, хто любить історії в іграх.

Діагноз – You know the rules and so do I

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім