Чи існує дружба насправді? Чи вірність - це лише недосяжний ідеал?
👉 Починаючи грати в третю Якудзу, я сильно побоювався, що порівняно з іншими частинами вона буде аж надто застарілою і дерев'яною - нехай перші дві частини і виходили аж на PS2, але наразі вони обзавелися ремейками - Kiwami 1 і 2, які цілком відповідають сучасним стандартам минулого покоління консолей, в той час як частини з третьої по п'яту прийшли з епохи PS3, що за нинішніми стандартами так собі, а вихід на ПК у вигляді ремастерів - це лише трохи підтягнута картинка, не більше. З усієї цієї трилогії саме Yakuza 3 наразі є найстарішою грою, тож після другої Kiwami і Like a Dragon запуск чогось подібного підсвідомо почав сприйматися як такі собі археологічні дослідження.
👉 Чи підтвердилися мої побоювання? Здебільшого ні. Так, графічно гра гірша за Zero і першу Kiwami, так, деякі моменти застаріли, а бойова система відчувається дещо скуто, та й сюжет, якщо викинути час, витрачений на всілякі побічки, виходить якимось вельми коротким і поспішним, але загалом це все той самий добротний бітемап із приємним геймплеєм, пафосна історія про світ японської організованої злочинності (яка, щоправда, цього разу змістила свій фокус) і море способів того, чим себе зайняти у вільний від сюжету час. За це серію і любимо.
Людина з досить сильними переконаннями неминуче матиме великі амбіції. І одного разу втілить ці амбіції в реальність.
👉 Цього разу історія зустрічає нас на сонячному острові Окінава, куди після подій другої частини перебрався Кірю і тепер завідує невеликим дитячим притулком. На чолі клану Тоджо став Дайго Доджіма, який пообіцяв герою більше не втягувати його у свої кримінальні розбірки, а тому Кірю спокійно проводить час із дітьми, паралельно познайомившись із місцевою сім'єю клану - Рюдо - та потоваришувавши з їхнім лідером Накахарою. Уся ця острівна ідилія починає руйнуватися, коли земельні ділянки, зокрема й ту, на якій збудовано притулок, намагаються викупити під будівництво курорту і спорудження військової бази.
👉 Коли ж Кірю дає зрозуміти, що від притулку він не відмовиться, відбувається замах одночасно на двох його близьких людей - на Дайго і на Накахару. Унаслідок цього обидва виживають, але опиняються в лікарні, а в клані Тоджо, який втратив свого ватажка, починається хаос. Масла у вогонь підливає й те, що в обох лідерів стріляв один і той самий чоловік, що як дві краплі води схожий на Шінтаро Казаму. Намагаючись розібратися в тому, що відбувається, Кір'ю повертається в Камурочо і знову занурюється у світ криміналу, інтриг і зрад.
👉 Порівняно з історіями минулих частин сюжет Yakuza 3 став коротшим, а акценти змінилися, і основним мотивом гри виступає зв'язок з іншими людьми та їхня готовність прийти на допомогу - це було і в минулих частинах, але тут це наріжний камінь як в історії героя, так і в житті головного антагоніста. Це простежується вже в перших розділах, з яких близько трьох (а це чверть гри) присвячені притулку і його внутрішнім проблемам - взаєминам між дітьми, їхнім переживанням, мріям, виконанню банальних побутових справ. Це спочатку може відлякати тих, хто прийшов лише за криміналом і класичними для серії НЕСПОДІВАНИМИ ПОВОРОТАМИ, адже історія розкручується вельми неспішно.
👉 Втім, усі класичні елементи сюжету серії на місці, а тому на гравця так само чекають інтриги родин усередині клану, таємні союзи, підтримка Дате і Флориста, дружні спаринги з Маджимою і все те, за що варто любити серію. Антагоніст вдався на славу і, як і у двох попередніх частинах, у нього значно більше спільного з Кірю, ніж могло здатися на перший погляд, а мотиви цілком зрозумілі. Взагалі, третя Якудза виглядає як спроба закінчити серію, що, цілком логічно, не вийшло, але деякі віхи в житті Кірю все ж були закриті. А ще Саяма полетіла в Америку, тож ніякої любовної лінії як у минулій частині.
Справжній якудза використовує геймпад
👉 Географія дещо змінилася і спочатку ми досліджуємо Окінаву - невеликий острів, жителі якого займаються, переважно, риболовлею, але і для туристів є місце. Острів вельми компактний, але на його площі розмістили ненабагато менше секретів, ніж у Камурочо. Останнє теж присутнє в грі зі звичним масштабом і всіма знайомими закладами, від забігайлівок на кшталт Smile Burger до закладів із міні-іграми типу боулінгу або дартсу.
👉 Найбільше мене хвилювала бойова система, оскільки після нових частин повертатися до неї могло бути неприємно, та й в оглядах її частенько лають, називаючи складною і незручною. Загалом, це так... якщо забити на все, крім сюжету, і взагалі не прокачуватися. Якщо ж відкривати прийоми і здібності, то жоден із сюжетних або додаткових босів не становить особливих проблем. З першої Ківамі повернулися єдині очки досвіду, які тут у найбільшій кількості видають за побічки і битви з сюжетними босами, а саме прокачування стало набагато різноманітнішим. Можна качатися за досвід, збільшуючи здоров'я й енергію і відкриваючи нові прийоми в чотирьох гілках прокачування, можна тренуватися в Комакі, згадавши старі (Tiger Drop все ще імба) і вивчивши нові прийоми, можна фотографувати людей, що потрапили в кумедні ситуації, і надихатися на використання нових рухів, можна купувати довідники з секретними техніками, можна навіть знайти місцевого дока Брауна й, використовуючи його диво-машину, знову битися з сюжетними босами у VR, дізнаючись щось нове. А ще тут можна курити прямо в бою.
👉 Крім сюжету все ще вистачає активностей, що включають у себе риболовлю, що повернулася, караоке (вперше з'явилося саме в цій частині), походи по клубах до хостес і тренування своєї власної (як управління кабаре, але на мінімалках), боулінг, більярд, гольф, бейсбол, купу карткових ігор, завдання з усунення членів якудзи, Колізей, і багато всього іншого. З'явилася нова механіка з перегонами, яка використовується, щоправда, суто в сюжеті та сайдквестах. Самих побічних історій стало набагато більше - аж 119 штук, а градус божевілля в них нехай трохи і впав, але акцент було зроблено на правдоподібності.
Чого такий серйозний, Кірю-чан? Я тебе не налякав?
👉 Початково гра була покликана демонструвати міць PlayStation 3, що, за нинішніми мірками, вже застаріла, але має цілком непоганий вигляд, хай це і не рівень останніх частин. Проблеми з графікою можуть виникнути тільки в деяких катсценах, та й згладжування місцями кострубате, в іншому ж візуал цілком нормальний і до нього швидко звикаєш.
👉 Як і в інших частинах серії, тут присутні бадьорі бойові теми, мелодії для загострення драматизму і характерне японське озвучування, що добре запам'ятовується фанатам серії.
Yakuza 3 - це:
👌 Класичні скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона змії
👌 Справжній якудза, який наполегливо ламає обличчя геймпадом
👌 Звичайне відвідування любовного готелю
👌 Старе добре японське гачімучі
👌 Найкращий симулятор багатодітного батька
👌 CSI: Kamurocho
👌 Можливість взяти бика за роги
👌 ♂Fisting♂ як найкращий засіб вирішення будь-яких проблем
Незважаючи на застарілість деяких аспектів і місцями сплутаний сюжет, третя Якудза - це гідне продовження, навіть для Kiwami, яке так само підкуповує інтригуючою історією, приємним бойовим геймплеєм, безліччю активностей і фірмовим японським божевіллям.
Діагноз – Joji’s Bizarre Adventure
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Останні коментарі (6)
На сьогоднішній день чи можливо порадити якусь одну частину з всієї серії, щоби максимально розкрити її для власного розуміння?
Гадаю, можна спробувати Yakuza 0, це і приквел до всієї серії, для розуміння якого не треба грати в інші ігри, і одна з найкращих Якудз.
Зрозумів, дяка за рекомендацію)
Трохи дивно вийшло, почавши читати огляди у зворотньому порядку, та най вже буде)) Суть в тому, що завдяки деяким знайомим давно чую про Якудзу і поступово доходжу до думки, що дійсно хотів би її якось вже пройти
гачімучі кажеш?