Прокидайтеся і співайте, друзі!
Так уже вийшло, що останнім часом я грав як у кілька ігор, пов'язаних із Лавкрафтом, так і в різноманітні хорори, а тому цей проєкт я очікував. Ну, і оскільки він відразу після релізу продавався зі знижкою то моя бібліотека незабаром поповнилася ще однією грою. І тут почалися деякі проблеми. Річ у тім, що Moons of Madness - досить суперечлива гра. Я при всьому бажанні не можу назвати її поганою, але, в той же час, недоліків у неї вистачає, причому в багатьох ігрових аспектах.
Почнемо з фундаментального - це не хоррор. Ну, тобто, гру можна віднести до цього жанру, але це не зовсім той хоррор, який обіцяли розробники. У цьому плані Moons of Madness ближче до Соми, яка намагалася налякати сюжетно, ніж скрімерами або відповідними ситуаціями (хоча і це тут є).
Крім того, зв'язок із Лавкрафтом досить туманний. Зрозуміло, щось було взято з його оповідань (не дарма ж назва проєкту відсилає до Хребтів божевілля), однак те, що ми отримуємо в грі, має мало спільного з роботами письменника. Але в цьому є і плюси - стало набагато легше знаходити продажні видання, які й гадки не мають про те, що з себе представляє творчість Лавкрафта (Золоті плоди на власні очі), але для яких цей проєкт "one of the best representations of Lovecraftian storytelling we`ve ever seen in a video game" (так-так, Єврогеймер, я про тебе говорю).
Перше, чим радує гра - досить непоганою оптимізацією. Я грав у FullHD на середніх налаштуваннях з FPS в районі 50-60 і вище, хоча розраховував на більш скромні налаштування. Однак іноді бочка меду не обходиться без ложки дьогтю, яка тут прийняла форму текстур, що довантажуються.
Приготуйтеся до того, що часом (а якщо точніше, то досить часто) гра просто не довантажуватиме всі текстури, через що окремі предмети будуть виглядати як низькодеталізовані шматки пластику. І якщо ви подумали, що можна буде просто почекати кілька секунд і все завантажиться, то смію вас розчарувати - подібне тут не працює.
Єдиний 100% робочий спосіб розв'язання проблеми - померти і сподіватися, що під час завантаження з чекпоінта все буде як треба. Чия в цьому вина - рушія гри або Denuvo, я не знаю.
Вони так галасували, намагалися розбудити місяці. Видалили змінну. Зламали печать.
Протагоністом гри виступає Шейн Ньюхарт - інженер, який уже певний час живе і працює на марсіанській базі, що належить Орочі - мегакорпорації з практично необмеженими ресурсами. Завдання Шейна, як і всієї групи, - не лише підтримання бази у функціональному стані, а й пошук життя або його ознак на Марсі.
У день, коли на базу має прибути новий екіпаж разом із інспекторами, все йде шкереберть - спершу після марсотрясу перестають нормально працювати сонячні панелі. Після їхнього лагодження Шейн виявляє, що теплиця з рослинами затоплена і заражена якимось чорним корінням, а під час спроби привести все до ладу інженер зазнає нападу невідомої істоти.
Далі гірше - виявляється, що влади в Орочі значно більше, ніж можна було подумати, і весь цей час на Марсі також велися і дослідження дещо іншого характеру - просто під носом у протагоніста і його колег. Додайте до цього видіння, подорожі у снах, квантову математику, частку Лавкрафта і багато чого ще (чого я не спойлеритиму) і отримаєте досить цікавий сюжет, за розвитком якого хочеться стежити.
Щоправда, і тут є серйозний мінус - Moons of Madness викликає у гравця безліч запитань, але до фіналу добра половина з них залишається без відповідей, і вам доведеться додумувати все самостійно. І це ще за умови, що ви читали всі записи, листи тощо. - в іншому разі питань буде в рази більше. Пов'язано це з тим, що в другій половині історії на гравця вивалюється просто купа інформації, проте її елементи слабо пов'язані між собою, і деякі "сюжетні лінії" просто не отримують продовження. Кінцовок, до речі, дві, і вибір того, чим закінчиться гра, традиційно відбувається у фіналі.
Всі інші маленькі мрії зникли. Вони уявляли себе космонавтами.
Здебільшого Moons of Madness являє собою симулятор ходьби, оскільки добру частину часу ми будемо просто подорожувати базою (і не тільки нею), а також читати записки і листи на комп'ютерах. Крім цього, тут присутня пристойна кількість різноманітних головоломок, які доведеться вирішувати для подальшого просування сюжетом. Завдання, в основній своїй масі, оригінальні, та й до того ж, як правило, не повторюються.
У Шейна завжди є з собою ліхтарик і біочіп. Останній дає змогу сканувати навколишню місцевість, віддалено підключатися до приладів і показувати шлях до поточної мети, а також він зберігає інформацію про завдання і предмети в інвентарі. Непоодинокими будуть і прогулянки в скафандрі під відкритим марсіанським небом. У цьому плані все досить якісно - завжди потрібно повторювати певні процедури безпеки, та й банально не варто забувати про рівень кисню в костюмі, вчасно поповнюючи його на спеціальних станціях заправки.
Ну, і, зрозуміло, гра не обходиться без сцен втечі від ворогів, навіть деякі QTE присутні. Добре, що ховатися по закутках майже не доведеться. Не можу також не відзначити увагу до деталей - коли Шейн спокійний, то всі рутинні дії, на кшталт натискання на кнопки або заправку костюма, він виконує неквапливо. Однак, коли він нервує, то починає панічно бити по кнопках або ж не може одразу під'єднати шланг для заправлення - таке опрацювання дрібниць не може не тішити.
Мама справді тримала цю штуку тут?
Графіка вийшла доволі непоганою, і, коли текстури нормально завантажуються, можна одержати естетичне задоволення як від оформлення самої бази, так і від різних руїн. Ну, і не варто забувати про відмінний дизайн поверхні Марса.
Саундтрек, на жаль, не особливо запам'ятовується (крім композиції під час фінальних титрів). Звуки ж вийшли цілком добротними і свою роль виконують відмінно. Це стосується як нагнітання атмосфери, так і простих звуків оточення, на кшталт розгерметизації виходів на поверхню.
Moons of Madness - це:
👌 Кружка, не схожа на міміка
👌 Dead Space зі знижкою (-75%)
👌 Щіпка Соми
👌 Марсіанський наскельний живопис
👌 Некрономікон
👌 Ксенобіологія та тентаклі
👌 Зараження граматикою
👌 Університет імені Рендольфа Картера
👌 ОМОН майбутнього
👌 Найнезвичайніший салат, який залишився з Нового року
Mars suсks!
Незважаючи на свою неоднозначність, проєкт мені сподобався. Нехай мінусів у нього і вистачає, але як історія на один раз він цілком непоганий. Рекомендувати всім не буду, однак шанувальникам наукової фантастики та пригод у космосі варто придивитися до гри (найкраще - зі знижкою).
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (0)