МАК-10. Історія культової "зброї лиходіїв"

Шістдесяті роки минулого сторіччя. Гордон Інграм почав розробку креслень маленької та скорострільної альтернативи пістолета М1911 для американського міністерства оборони. Опрацювавши декілька варінтів, найвдаліші ідеі втілился у десятій ітерації МАК (Military Armament Corporation), яку вирішили так і назвати - МАК 10ї моделі.

Легший за ізраільский УЗІ на один кілограм, довжина стволу коротша на десять сантиметрів, простий дизайн що був дешевий у виробництві та ще й з глушником у комплекті - у тандемі з механізмом вільного відбою затвора суттєво обмежують здатність до визначення напрямку вогню у супротивника. Через малі габарити його часто помилково відносять до пістолетів (напівавтоматичної зброї), а не "більш дорослої" категоріі - автоматичних ПК (пістолетів-кулеметів).

Масове виробництво розпочалося у 1970му, проте на виставках зброя не зацікавила військових. Єдині офіційні згадки про використання МАК-10 армією США - наявність в арсеналі спецпризначенців, що виконували завдання у В'єтнамі наприкінці конфлікту, зі зняттям з озброєння у 1975 році.

Головною причиною була низька точність. Мінімальний темп стрільби - 950 набоїв за одну хвилину, результат що перевершував показники М-16 та АК-47. Проте мініатюрні розміри не надавали можливості ефективно впоратися з шаленою віддачею. Дальність ефективного ураження близько 50ти метрів, у УЗІ та МП5 - 100. Професіонали казали що зброя підходить лиш для "бою у телефонних будках". Конструктроським рішенням була модифікація глушника - невелика область вкрита шкірою фактично перетворювала його на імпровізовану рукоять, що дозволяло обома руками в позиції від бедра хоч і "на глаз" проте контролювати напрямок стрільби, в умовах бойових дій у місті або за необхідності якмога непомітнішого усунення декількох цілей на невеликій відстані цього було досталь. Другий метод застосування неабияк зацікав людей "певного кола інтересів".

Маямі, 1979 рік. Сто тисяч осіб так чи інакше пов'язаних з наркобізнесом перетворилли місто на "Кокаінову столицю світу". Разом з тим - постійні розбірки між угрупуваннями.

11 червня 1979 року, 14:28

Троє невідомих, озброєних МАК-10, відкривають вогонь у бік наркобарона Джименеза Панессо та його поплічника прямо всередені магазину спиртних напоїв у торговому центрі Маямі.

За лічені секунди "Кокаїнові ковбої" випустили понад сотню набоїв, поранили двох працівників закладу і, не залишивши шансів на виживання конкурентам, вийшли на парковку, сіли у фургон і зникли з місця події.

Медичні експерти у коментарях пресі повідомили що жертви "були схожі на швейцарський сир", самі ЗМІ охрестили той день найкривавішім в історії міста, на фоні якого безчинства Аль Капоне у 30х виглядали як "церковний пікнік у неділю", а поліцейськи дали зброї прізвисько - маямський тесак. Інцидент дав старт "Кокаіновим війнам" серед мафіозі. Це не могло не знайти відображення у масовій культурі, зокрема кінематографі.

Дебютував МАК-10 на екранах у стрічці "McQ" у 1974му році. Загалом, компактність та фотогенічність цього ПК забезпечила йому появу у сорока-п'ятьох фільмах протягом 70х-80х. Проте він ніколи не був "зброєю хороших хлопців" здебільшого з'являвся в руках найманців, бандитів та месників поза законом або задля підкреслення статусу анти-героя, як, наприклад, Снейка Плісскена.

"Робокоп" в арсеналі одного з членів банди Клеренса

"Втеча з Нью-Йорка" Модифікована версія Снейка з оптичном прицілом та нестандартним прикладом

"Гран Торіно" Обстріл дому гангстерами

"Поліція Маямі" в руках наймаця Сакко

"Обличчя зі шрамом" у кіллерів, під час перестрілки в клубі "Вавілон"

Неодноразово з'явившись в епізодах серіалу "Поліція Маямі" та у фільмі "Обличчя зі шрамом" і ставши, певного роду, "вонгепальною візитівкою" міста - поява МАК-10 у грі Grand Theft Auto: Vice City не стала чимось несподіваним.

У файлах фігурувала версія з глушником, проте у грі з невідомих причин ми користуємося "гучною" версією.

У San Andreas зброя взагалі не знайшла втілення, хоч її можна побачити з на вітрині в Ammu-Nation. Надалі в серії з'являвся лише Micro-SMG, який був симбіозом дизайнів МАК-10 та УЗІ.

Першою ж грою у якій ми мали змогу ордувати цим ПК був оригінальний Resident evil 1996го року. Відтоді і у подальшому МАК був частим гостем шутерів, де надавав, у межах внутрішньо-ігрового балансу, змогу завдавати пошкоджень ворогам невеличкими обсягами, але у швидкому, контрольованому темпові, адже як і у реальному житті ударно-спусковий мехнізм працював рівно стільки, скільки утримував палець на гачкові стрілець.

У 90х зброю неодноразово у своїх текстах згадували реп виконавці NWA, 2Pac, Nas та Tripple Redd. Небезпідставно, адже чимало гангстерів мали цей пістолет-кулемет у своєму роспорядженні, за "естетичною" популярністю він поступався лише АК-47.