Батько, син та метроїдванія - Огляд God Of War (2018)

Відеоверсія огляду:

Всім привіт, мене звуть Хіо, та я довго вагався чи робити огляд на сьогоднішню гру, адже вона всім відома, популярна і досить знайома людям, проте той метаморфоз вражень, отриманий мною від гри, я вирішив не залишати осторонь, тому я все таки зроблю огляд на God of War, розповім вам що від гри можна очікувати та що вона вам пропонує. Як мінімум, гадаю, це буде корисно для тих, хто довго відкладає покупку через сумніви та високу вартість, бо я теж довго вагався перед тим як гру придбати.

Розпочати хочу з того, що вигідніше за все купувати гру в Epic Games Store, адже у розпал знижок, мені вдалося забрати гру за солодкі для неї 500 гривень, проте хоч я добив платину в грі, лаунчер EGS чомусь не демонстрував гру у списку платинових ігор, як і досягнення загалом, тож якщо ви хочете цим хизуватись - раджу брати в стімі.

Тоді коли я її все таки придбав, якраз був період коли я активно проходив ігри від Sony: Spider Man Remastered, Uncharted 4: A Thiefs End, огляд на який є у мене на каналі до речі, тож God of War також потрапив під роздачу і мушу визнати, що першу половину хронометражу гра викликала контраверсійні емоції, в тому числі через іноді якийсь сіруватий фільтр кольорокорекції, адже сірість мене відштовхувала, ба більше іноді навіть шкіра у Кратоса здавалася надто блідою, наче його знекровили.

Також я знав, що гра позиціонується як слеш-адвенчура від третьої особи, яка поєднується з метроїдванією у вигляді регіонів мапи, які недоступні через через відсутність тих чи інших навичок або предметів та акцентована на дослідженні відкритого світу, який в грі не дуже великий, якщо так подумати, проте комфортний для дослідження та цікавий. З геймдизайном в грі все добре. А ще God Of War більш акцентується на бойовій системі, адже ми граємо за відомого олдфагам серії бога війни Кратоса, який потрапив у Скандинавську міфологію і намагається почати своє життя спочатку відрікаючись від свого кривавого минулого всіма можливими способами, в тому числі створюючи власну сім’ю. Це робить його максимально холодною особою навіть стосовно його сина Атрея, який виступає його постійним компаньйоном та буде активно допомагати йому в бою та вирішенні головоломок. Допомагати буде йому не тільки Атрей, а й Мімір - напевно найбільш вподобаний мною персонаж гри, який є хранителем мудрості і знає фактично все про Скандинавську міфологію та по ходу гри при подорожах між локаціями чи навіть в боях може розповідати цікаві сказання та факти, або ж попереджати про атаки ворогів з тилу, які гравець не помічає.

Щодо міфології додам, вона тут не абсолютно точна та виступає базисом, який поєднується із фантазією сценаристів. Таким чином у по зрівнянню від скандинавської міфології Мімір не велетень, який охороняє джерело мудрості а Шотландський фейрі - надприродня істота, яку Одін заточив у Дерево. Але повертаємось до гри.

Що вразило мене з перших секунд - постановка кадру. В грі не просто кіношна а просто неймовірно оригінальна операторська робота яка занурює вас у події гри. Наприклад, у одній із сцен камера переміщається так, ніби оператор тримаючи камеру біжить з однієї точки в іншу, ти помічаєш тряску цієї камери, помічаєш як оператор обертається і знімає вже з іншого ракурсу. З другого боку ми маємо гігантизм, який полягає в величезних будівлях та істотах, а гігантизм в іграх я люблю. Знаєте це відчуття коли ти маленька мурашка у великому ігровому світі? Коли здіймаєшся на найвищу гору в Assassins Creed Origins та дивишся на Єгипет, який розлігся просто перед тобою.

Однак мушу визнати, що як новачку, мені було важко адаптуватися до гри, я не зразу зрозумів як метроїдванія реалізована у ній, які елементи мені доступні зараз, а які будуть згодом. Деякі діалоги наче натякали, що я можу дослідити територію прямо зараз, проте гра дала змогу це зробити ледь не під кінець. Також гра була дуже дискомфортна на початку через відсутність базових механік, які теж проявилися лише десь на середині чи в кінці гри.
Допустимо, швидкий телепорт, який реалізований таким чином, що лише пройшовши до конкретного періоду гри, ви отримаєте камінь, який буде активовувати ці телепорти, проте телепорт спочатку виступає одностороннім а вже під кінець двохстороннім. Те ж саме зі стрілами Атрея. За всю гру ви зможете отримати лише 2 типи стріл, один з яких активовує мости-переходи з однієї частини локації в недоступну іншу. Це теж відбувається десь на середині гри і створює труднощі в спробах дослідити локації. Ну і звісно головне озеро гри, яке виступає певним перехідним хабом між локаціями Мідґарду, проте по ходу проходження сюжету рівень води в ньому буде опускатись чого я не знав і вже після цього локації будуть поступово ставати вам доступними. Ну і подібних обмежень так багато і іноді ви настільки до них не готові, що ви просто годинами блукаєте і думаєте де ж цей клятий прохід на цю локацію, раптом я не зможу до неї повернутись проте з часом гра стає комфортнішою і недоступне стає поступово доступним як то має бути у метроїдванії.

Ну і так як ми граємо в гру, яка присвячена Скандинавській культурі та міфології, у нас є можливість подорожувати в інші світи скандинавської міфології, які разом із Мідґардом виступають просто територією для грінду, пошуку скринь та ресурсів, мап зі схованими скарбами та міні-квестами, винятком став хіба вогняний світ Муспельхейм, який виступає досить лінійною локацією з можливістю активації різноманітних іспитів, які даватимуть вам унікальні ресурси для крафту броні та покращення зброї, а також іншого оснащення Атрея та Кратоса. Ну і найнекомфортнішим для мене став світ Ніфльхейм, який приніс до гри елементи роуглайк. Світ представляє собою лабіринти наповнені туманом та рандомним розположенням скринь та ворогів і в ньому розробники змусять вас багато гріндити, щоб вибити 100% проходження, адже туман висмоктує з вас життя, ефект якого щоправда можна зменшити, проте якщо ви не встигните з набутим лутом повернутися в безпечну частину локації, то втратите все. Є також й інші світи міфології, проте в них потрапити вже можна в God of War Ragnarok якщо не помиляюсь а інші доступні лише для звичайної зачистки та міні-квестів.

Тут хочу підмітити що нещодавно я перепроходив Star Wars Fallen Orden і гра максимально схожа на God of War. От тільки якщо в God of War переміщення відбувається між світами, то у fallen orden між планетами по дуже схожому принципу. У обох головних героїв є напарник який допомагає досліджувати навколишній світ. Бойовка дуже схожа, на геймпаді майже не відрізнити. До речі, грайте в God of War на геймпаді. Ну і є ще багато схожих механік проте давайте повернемось до God of War.

Що ще вас очікує в грі? Брати гноми Брок і Сіндрі які виступають ковалями та торговцями для гравця. Багато складних і нескладних босів, різноманітні локації від льодовикових, до осінніх, цікава бойова система, красива графіка, кумедні та цікаві персонажі, сюжетні повороти, класно озвучені діалоги, різноманітні руни і способи покращень спорядження і саме головне за що я придбав гру - неймовірно цікава історія, в якій я сумнівався, проте на яку все таки залип та допройшов гру на одному диханні.

В сюжеті ви помітите наївність та гарячність Атрея, зміни ставлення до нього його батька Кратоса, взагалі метаморфоз його характеру, поглядів, переконань. Будуть відсилання до попередніх частин, тобто в грі Кратос не тільки володітиме топірцем, а й клинками Хаоса, також багато динамічних моментів як і в плані сюжету так і візуалу, та й цілком хочу додати, що хоч в грі присутній невеличкий грінд, проте знаєте... Для мене він видався комфортним з тих пір як світ став повністю відкритим. У грі розумна кількість колектибилзів та точок інтересу, якщо їх можна такими назвати, це вам не Скелліге із відьмака 3, тож я легко все закрив і дуже тішусь що добив 100% гри на одному проходженні.

Щодо сюжету скажу що він максимально простий і ніяк він не про боротьбу з богами як то було раніше, а саме про головних героїв - батька і сина, де батько через смерть дружини змушений вчитись будувати стосунки зі своїм сином не вміючи абсолютно з ним якось взаємодіяти та виховувати, проте за цим справді цікаво споглядати, адже не дивлячись на холод і критику в сторону Атрея Кратос завжди готовий віддати все, пожертвувати собою заради того щоб його вберегти від небезпеки. При цьому Кратос як Бог війни володіє власними страхами, а саме впасти в очах Атрея, здобути його ненависть і саме тому більше частини гри Кратос приховує від сина ким він є насправді, боячись що таким чином він втратить прихильність свого сина назавжди. При цьому Атрей максимально бісяча особа з певним дитячим максималізмом та наївністю, яка з часом все таки намагається подорослішати та стати серйознішим і багато чому навчитися у свого батька.

Проте в грі є і кілька проблем. Зокрема для мене проблемою став якись дизбаланс в рівнях складності. Їх зробили дуже багато, але вже на другому рівні бій ЗІ ЗВИЧАЙНИМИ МОБАМИ стане для вас серйозним іспитом. Я дивився летсплеї та огляди God of War RAGNAROK і наче там ця проблема досі актуальна, тому можу вас потішити, в грі немає ачивки за проходження на тому чи іншому рівні складності, тож не варто псувати собі враження.

Друге що мені не сподобалось - в грі надто мало персонажів, а ті що є - займають надто мало екранного часу. Наче більшу частину гри ми проводимо у Мідґарді - світі смертних людей і дивно що окрім Кратоса, Атрея, Фреї, гномів та різноманітних ворогів тут немає нікого і локації просто порожні. Це викликає враження ніби весь світ крутиться навколо головних героїв гри. Третя проблема - це знову ж таки проблема з тим що гра хоч є трішки лінійним опенворлдом але в потрібних моментах не веде гравців за ручку, через що ви часто будете переоцінювати свої здібності чи банально не знати що робити з тією чи іншою головоломкою. Допомагати звісно будуть інші персонажі, проте допомога буде не завжди точною і доречною і буде викликатись в конкретні моменти конкретною клавішою.

Ну а зрешту мені гра дуже сподобалась, сподобались навіть невидимі стіни, які тут доречні, бо буде смішно якщо великий Бог Війни Кратос помре від звичайного падіння а зрешту мені й нічого сказати, хіба додам що для гри такого рівня хотілося б більше другорядних квестів, а їх тут як кіт наплакав. Ну і ще мені не дуже подобається в іграх система бойових комбінацій бо під час напружених боїв тобі з голови банально вилітає те що ти прочитав у меню прокачування і використовуєш лише те що звик використовувати, тобто стандартні атаки.

Окремо хочу похвалити музику Беара Макрірі, який своїми творами галантно підкреслював емоційність сцен, те що відбувається всередині персонажів, підкреслював вплив сюжетних поворотів, драматичні сцени, бойові, ну і решту.

Висновок.

Проходження God of War 2018-року стало для мене чимось контраверсійним, коли ти скептично відносишся до всієї серії, не розумієш, що відбувається на початку і взагалі великий прошарок гри не викликає у тебе захвату, а скоріш відштовхує, через що ти забуваєш про гру на певний час але потім в тобі щось перемикається, бо в другий половині гра починає розкриватись краще і давати тобі можливість відчути все що вона тобі пропонує, після чого ти просто забути не можеш про цей світ у який поринув. Мушу визнати, що ознайомлення з God of War у мене припало на складний період вимкнення світла, зими, мого тимчасового переїзду до Італії, де я придбав геймпад та дізнався що GoW просто ідеальний для проходження з Dualsense на телевізорі. До речі, на телевізорі просто прекрасна картинка, рекомендую пограти на ньому. І зрешту, коли я повернувся до гри в Україні, щоб добити її до 100 відсотків, я зрозумів що цій грі вдалося розтопити моє холодне та поламане серце і стати однією з найкращих ігор в які мені доводилось грати. Тим паче я так само скептично відносився до Ragnarok, обіцяв собі не купувати його, бо багато хто казав що гра відчувається як DLC і не дає майже нічого нового проте знаєте...Я зараз люто хочу пограти в Ragnarok. І сподіваюся у мене буде така змога. Швидше б Соні випустили гру на ПК.

Зрешту я думаю ви розумієте що я не можу не дати цій грі оцінку нижче за 5/5 та просто повинен порекомендувати її вам для проходження та ознайомлення, я гадаю що ви не пошкодуєте, так само як не пошкодував і я. Це були найкращі N-годин ігрового досвіду, точно не скажу скільки бо Epic Games не показує час проведений в грі, коли вона не інстальована на ПК, проте точно скажу що окрім того щоб пограти варто і прокоментувати цей огляд, висловити власну думку про цю гру, підтримати огляд реакціями та творчість будь-яким зручним для вас способом (як це зробити? Читайте нижче).

Наразі це все, для вас балакав Хіотсу та бажаю вам успіхів у боротьбі із Валькіріями, boys, та читайте чи дивіться мій попередній огляд на крутезкий платформер The Messenger!

Відео-версія огляду:

Я щиросердно дякую всім хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом, твічом для ігрових трансляцій, приєднуйтесь до спільноти діскорд та телеграм і зрешту давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!