The Gatherer - довгий шлях від ідеї до реалізацї

Привіт, котики 👋

У вас є хоч один малюнок чи почата справа, яку ви «Обов’язково закінчите. Дуже скоро. Ось завтра сядите…»? І це «завтра» тягнеться вже не перший тиждень. У мене їх повно. Вже складати нікуди. Але не так давно для одного з малюнків це «завтра» таки настало. Це був концепт персонажа, якого я вигадала три роки тому для конкурсу від ArtStation, але швидко закинула через брак часу та досвіду. Я випадково натрапила на нього, переглядаючи свої папки, та загорілась ідеєю довести почате до кінця. Проте, дуже швидко виявилось, що для мене ці три роки не пройшли даремно. Мої навички покращились. Додалось досвіду. І те, що колись виглядало «геніальним шедевром», тепер перетворилось на «Боже, що воно таке!?» )) Іншими словами, мені довелось почати заново.
Перше правило концепт-художника (як я це бачу) – цікава ідея нічого не варта, якщо ти не можеш її передати. Задумка для персонажа звучала наступним чином: The Gatherer (збирач) – підводна нянька, яка збирає ікру, піклується про неї та оберігає. Ікринки вона зберігає в спеціальній бульбашці на голові, а потім випускає наступне покоління назовні. Тим самим ця ікра є метафорою до ідей, які ми всі плекаємо та розвиваємо, перш ніж випустити їх у світ.
На словах – чудово. Але сам персонаж більше нагадував монстра з глибин, який шукає собі інгредієнти для яєшні.

Саме тому я вирішила повністю переробити концепт.
Для початку мені треба було змінити силует, спираючись на власний стиль та основні правила (цікаві форми, зрозуміла поза). Старий силует, що я колись обрала найбільш вдалим, мені все ще подобався. Але він був занадто прямим та містив забагато дрібних деталей. Збирач – підводна істота, подібна до восьминога чи медузи, тому їй треба було додати якомога більше гнучкості та руху. У неї під ногами немає твердої опори (та й самих ніг нема), тому вона мала справляти враження легкості, невимушеності. Низ та верх мали бути врівноваженими, не «переважувати» одне – одного.

Одночасно із силуетом я взялась виправляти лайн. Особливо багато роботи було з її головою.
Від ідеї посадити зверху восьминога – помічника я відразу відмовилась. Занадто сильно він нагадував якогось хижака – мозгоїда. Після недовгих роздумів, я вирішила позичити «зачіску» Медузи Горгони та перетворила мацала восьминога на своєрідне «волосся», яким Збирач може маніпулювати на кшталт додаткових рук.
Обличчя із загрозливого перетворилось на максимально можливо миле (великі круглі очі, маленький ротик). У всіх формах мінімум гострих кутів та прямих ліній. Як каже мій хлопець, навіть монстри, яких я малюю перетворюються на милоту ))

Наступний крок – колір. Із цим у мене завжди було важко, але програє лише той, хто здається. Тому я міцно засіла за пошук відповідних референсів. Мене цікавили кольорові корали, медузи, глибоководні риби (здебільшого колір їх очей) та інші підводні істоти. Найважливіше, чого я хотіла уникнути – занадто яскравих, «отруйних» кольорів, що в природі зазвичай сигналізують про небезпеку. Або сірих відтінків, які нагадують морське дно та скелі.
В решті-решт, основним кольором я обрала блакитний, а додатковим – рожевий. Як на мене, ці кольори загалом дуже вдале поєднання. А в цьому випадку вони підходили якомога краще.

Тепер лишалось тільки фіналізувати концепт. Мій стиль на сьогодні подібний до коміксного. З чітко видимими лініями (лайн) та легкими тінями. І цей малюнок не став виключенням.

Можливо ще через три роки я із жахом закопаю цей концепт десь подалі в лісі, але сьогодні мені дуже подобається результат. Після всіх перемальовок та роздумів в процесі над філософським питанням «а нафіга воно мені взагалі здалось?» я бачу перед собою чудовий образ підводної няньки та захисниці. Персонажа, який добре передає початкову ідею та нагадує мені про довгий шлях, який я не даремно пройшла.