Остання із трійці, про яку я вам розповідала раніше (про Лі Вея та “демона” Ідіра можете почитати мою статтю та попередню нотатку відповідно).
Роздумуючи над третім персонажем для курсів, я зрозуміла, що хочу розбавити суто чоловічу компанію крихтою краси. Хто ж не любить малювати гарних дівчат?😉 Питання лише в тому, ким саме буде ця дівчина. Щось сучасне робити не дуже хотілось, а декілька класичних середньовічних та фентезійних принцес/ельфійок/чарівниць вже було мною помічено серед ідей одногрупників. Як і з піратом, тут потрібен був незвичний кут погляду. Наприклад, інша культура. Чому ні? У мене вже є китайський вампір та африканський пірат. Що заважає зробити японську наречену? Чи послушницю в храмі? 🤔 Детальний пошук інформації на тему привів мене до несподіваного рішення – я можу сумістити обидві ідеї в одну! Юна дівчина, яка, згідно сімейних традицій, готувалась стати послушницею в храмі, але змушена була відмовитись від цього шляху через зовнішні обставини.
До пошуку референсів я підійшла максимально відповідально. Зачіски потрібного історичного періоду, весільне вбрання та одяг послушниць, ритуальні інструменти, традиційні прикраси… Чесне слово, з кожним новим концептом моя пошукова історія стає дедалі дивніше. Там є все - від весільних суконь та Маріанської впадини до питання “скільки людина має втратити крові, щоби знепритомніти, але не вмерти” 😂 Не питайте про останнє 😅
Помічали коли-небуть таку цікаву річ: коли всі рефи знайдено та зібрано на один лист, починаєш краще уявляти собі персонажа. Із аморфної та розмитої ідеї він перетворюється на щось більш реальне та “відчутне”. Починають проявлятись деталі та особливості характеру. Хоча тло, на якому він має бути намальований, все ще чисте… І, звісно ж, відразу стає легше підібрати герою відповідне ім’я. Бажано із сенсом. Люблю це діло 😁
Я вирішила назвати свою японочку Сора Мото (Sora – небо та Moto – основа, корінь, походження) - як натяк на те, що вона завжди лишається вірною божеству храму та родині.
Сора народилась наприкінці епохи Едо (18 століття) в сім’ї, багато поколінь якої були жрецями в одному з рідкісних синтоїстських храмів (на той час синтоїзм був практично забутий, основною релігією був буддизм). Коли дівчині виконалось 16 років, молодий самурай забажав одружитись на ній. Проте Сора йому відмовила, оскільки вона мріяла стати послушницею та готувалась до ритуалу, який мав зв’язати її із божеством храму. Та самурай не прийняв відмови і під час ритуалу на територію храму увірвались озброєні люди та забрали дівчину. Сорі довелось погодитись вийти заміж, щоби уникнути ганьби для своєї родини та врятувати храм.
Її вбрання – це поєднання Shiromuku (кімоно, яке раніше одягали на весілля в сім’ях самураїв) та святкового кімоно, яке й досі носять під час свят і офіційних заходів. Золоті квіти, якими воно прикрашене – улюблені квіти дівчини, що ростуть біля її храму.
Віяло у неї в руці – це прикраса, яка символізує втрачену мрію (тому що в подібних храмах велике віяло – один з атрибутів жриці).
Традиційна зачіска прикрашена шпилькою з двома пташками, що символізують собою наречених – одна пташка дивиться на іншу, але друга сидить до неї боком).
Трагічна, проте красива історія. Сподіваюсь, вона надихнула вас на якісь цікаві думки 🙂
Топ коментарі (0)