Витвір мистецтва чи симулятор пошуку пасхалок? Рецензія на "Людина-павук: Крізь Всесвіт"

"Людина-павук: Навколо всесвіту" був ковтком свіжого повітря у світі великих комерційних фільмів про супергероїв. Перед сиквелом стояла складна мета: елементи його новаторського візуала запозичили всі великі студії, а історії про мультивсесвіт приїлися. Здавалося б продовження мультфільму про Майлза Моралеса (Шамеік Мур) потребує якихось нових ідей. Але автори вирішили інакше, і при створенні "Людини-павука: Крізь Всесвіт" керувались принципом "Якщо не можеш перемогти — очоль". І це при тому, що майже всі режисери та сценаристи нової частини не працювали над першим фільмом.
Тож розповідаю, як Люди-павуки водночас притримаються та борються з канонами.

Гвен Стейсі (Гейлі Стайнфельд) та Майлз Моралес знаходяться кожен у своєму світі, та сумують один за одним, адже поряд з ними немає нікого, хто міг би їх зрозуміти. Звісно ж по ходу сюжету їм знову доведеться зустрітись, але на їх шляху знову виникнуть перепони. Ці герої не розгубили у сиквелі свою чарівність чутливих розумних підлітків, тому хімія між ними доволі приваблива. Нам більше розповідають про Гвен, і показують її світ, в якому постійно переливаються різні кольори та образи, в залежності від емоцій персонажів. Також велику частину хронометражу займають відносини юних супергероїв з батьками.
Тож будьте готові до того, що перша половина мультфільму це здебільшого підліткова мелодрама з елементами супергероїки. Повільне занурення у життя героїв та купа експозиції можуть збити з пантелику, якщо не знати, що цей фільм частина дилогії, продовження якої вийде у наступному році, тому це по суті пролог до масштабної історії.

Далі нас чекає знайомство з безліччю нових світів та павуків. Більшість з них миготять на кілька секунд, та існують скоріше у якості пасхалок. Кількість фансервісу у вигляді відсилок приймає дійсно небачений до цього масштаб. Можете пригадати будь-яку версію "доброзичливого сусіда" з коміксів, мультсеріалів, фільмів, ігор, і з дуже великою вірогідністю ви побачите його або щось з ним пов’язане. Підрахунок кількості пасхалок та їх розшифровка стане чудовою розвагою для фанатів. На жаль, якоїсь іншої мети у рамках історії цей фансервіс немає, що прикро, адже у першій частині було значно менше персонажів та світів, але про кожного/ий надали загальне уявлення.


Лише кільком новим Павучкам приділили більше уваги. Серед
нових персонажів гіперактивний Людина-Павук Індія (Каран Соні), бунтарний анархіст Павук-Панк (Даніель Калуя), та прагматична Джессіка Дрю (Іса Рей). Вони яскраві самі по собі, але на сюжет майже ніяк не впливають. На відміну від похмурого Мігеля О’хари (Оскар Айзек), одного з антагоністів фільму.
Взагалі в "Крізь всесвіт" цілих три антагоністи, і жодного з них складно назвати таким, що вражає. Стерв’ятник (Йорма Такконе) існує тільки для того, щоб в першій половині була екшен сцена. Пляма (Джейсон Шварцман) це карикатурний геніальний вчений-невдаха, для якого випадково отримані надздібності стали можливістю довести всім, який він класний. Що стосується Мігеля, то над його серйозністю глузують інші Павуки навіть коли він розповідає свою драматичну передісторію. Фільм ніби грає в піддавки, одразу даючи зрозуміти, що цей герой не становить загрози, та у наступному фільмі в якийсь момент знову стане "хорошим".

Сиквел нетипово підійшов до розвитку Майлза Моралеса. Навіть опинившись в оточенні буквально таких, як він, він залишається білою вороною. Але тепер він прийняв свою інаковість, і готовий боротися з головним супротивником — канонічним шаблоном. По ходу історії його намагаються запевнити, що він всього лише герой коміксу, чия доля вже вирішена. Звісно ж Майлз не погодиться з фатумом. Це і цікавий метакоментар стосовно всіх типових супергеройських історій, і очевидний соціальний коментар, і головна інтрига "Крізь всесвіт".
Хоча з інтригою в останні 20 хвилин фільм перегинає палицю, коли починає закидати глядача кліфгенгерами та хибними кінцівками. Ніби Sony так хочуть продати квитки на продовження, що замість фіналу ввімкнули трейлер другої с половиною частини. І їм це безперечно вдалося.

Якщо до сценарію мультфільму можуть виникнути питання, які можливо залатає продовження, то аудіовізуал як і раніше вражає. Нічого кардинально нового сиквел не пропонує — це та сама кислотна динамічна анімація в поєднанні з божевільною кількістю стилей мальовки. Але тепер мішанина зі стилей досягає небаченого масштабу. Попарт, імпресіонізм, експресіонізм змішались на одному екрані, і все постійно пульсує, мерехтить, переливається. Вкупі з тривожним електронним саундтреком візуал викликає гіпнотичне відчуття. Було б перебільшенням сказати, що кожний кадр виглядає приголомшливо, але деякі сцени це неймовірний витвір мистецтва. Вже заради цього "Крізь всесвіт" вартий перегляду, і бажано у кінотеатрі.


Сиквел містить все, за що полюбили першу частину, тільки більше. Візуально це вдале вдосконалення власних ідей. Сюжет же під вагою власних амбіцій, сюжетних ліній, кількості героїв, пасхалок просідає по темпоритму та сфокусованості. Поки що розділення на дві частини здається не виправданим. Але у другої частина дилогії ще можуть бути тузи в рукаві, завдяки яким і ставлення до першої частини зміниться.
До того ж сиквел продовжує тримати естафету найкращого втілення духу супергеройських коміксів на великому екрані, оскільки анімація здатна краще передати чарівність мальописів, ніж лайв-екшен.