До кінопрокату нарешті прийшов месія, щоб врятувати жанр наукової фантастики від забуття. Ім’я йому "Дюна: Частина друга". Дені Вільньов ("Прибуття", "Сікаріо") пророкував його прихід ще торік. Але через страйк фременів (сценаристів) орден Бене Ґессерит (студія Warner Brothers) був вимушений перенести пришестя месії.
Здавалося б до чого ці жартівливі паралелі між історією виходу картини на екран та сюжетом фільму?
Як в кожному хорошому жарті є лише часточка жарту, так і в кожній якісній науковій фантастиці є лише частка науки та фантастики. Наукова фантастика це не тільки про вигадані світи, сни про недосяжне майбутнє та ескапізм. Фантасти рефлексують минуле та теперішнє людство, щоб передбачити виклики майбутнього. І екранізація Дені Вільньова першої книги з культового циклу "Хроніки Дюни" Френка Герберта повертає на великі екрани фантастику про тут і зараз, а не про паралельні світи та "колись давно десь далеко-далеко".
Події другої частини розгортаються майже одразу після фіналу першої. Пол Атрід (Тімоті Шаламе) та його матір леді Джессіка (Ребекка Ферґюсон) дивом врятувався під час нападу Харконеннів. Тепер вони разом зі Стілґаром (Хав’єр Бардем) та його військом прибувають до поселення Сітч-Табор. Місцеве населення у своєму ставленні до новоприбулих розділилось на дві групи. Одні вважають їх небезпечними чужинцями та шпигунами. Інші в релігійному екстазі радіють приходу Пола Атріда, якого вважають магді — пророком, лідером та наставником в одній особі, що створить прекрасний Арракіс майбутнього. Джессіка вирішує підлити масла у вогонь віри фременів в те, що її син месія. Пола Атріда ця релігійна метушня бентежить, адже він бачить у видіннях, що вона призведе до кривавих наслідків. Він пізнає силу пустелі фременів, та силу кохання до фременки Чані (Зендея). Однак також він прагне помститися Харконеннам та імператору, які своєю чергою прагнуть позбутися фременів, що диверсійними нападами заважають видобувати прянощі. Божі млини історії незворотно призведуть до ескалації конфлікту та масштабної війни.
Кіноадаптація майже бездоганно плавно подає історії світу та персонажів. Парадоксальним чином кількість імен та власних назв, якими переповнені обидві частини "Дюни", не заплутують. Навпаки, коли кіно презентує нових персонажів чи місця, одразу хочеться дізнатись про них більше.
Так в "Дюні: Частина друга" багато цікавих персонажів, про яких можна робити окремий фільм чи серіал. Велика кількість персонажів призводить до того, що вони показані квапливо та схематично, без належної глибини.
Ситуацію рятують актори, які навіть за 5-10 хвилин екранного часу створюють потужні образи. Тут і Леа Сейду (Готель «Гранд Будапешт», "Опівночі в Парижі") в ролі звабливої прискіпливої маніпулянтки леді Марго з ордену Бене Гессеріт, і Остін Батлер ("Елвіс"), що грає жорстокого амбітного воїна Фейд-Раута Харконнена, і обережна розумна донька імператора Ірулан Корріно у виконанні Флоренс П’ю ("Сонцестояння", "Маленькі жінки").
Деякі герої суттєво відрізняються від своїх книжкових прототипів. Що навряд можна вважати мінусом, адже книга була написана у 1965 році, і потребувала свіжого погляду.
Але ж яка наукова кінофантастика без величезних космічних кораблів та мегаломанської архітектури. Перша "Дюна", як і більшість робіт Дені Вільньова, славилася як своїми масштабними захопливими панорамами, так і тактильним дизайном костюмів, приладів і т. д. Другий фільм такий само неперевершено гарний та сповнений деталями. До цього додались візуальні експерименти, як то чорно-біла сцена битви на арені, що відсилає до пропагандистського документального фільму Лені Ріфеншталь "Олімпія" (1938).
Сиквел також є хрестоматійним прикладом принципу "показуй, а не розповідай".
Наприклад: в якийсь момент нам крупним планом показують пустельну мишу, що мешкає на Арракісі, та те як вона збирає росу зі своїх вух, яка там утворюється на світанку. Потім миша майже не зриває маскування схованого під піском Пола Атріда, коли зацікавлено чіпає трубку, завдяки якій той дихає. Сцена перетікає в екшен з нападом фременів на Харконеннів, і не вибивається з динамічного оповідання. Десь через пів години хронометражу Пол Атрід згадує цю мишу, коли йому потрібно вигадати собі фременське ім’я, а Стілґар каже, що це сильне створіння, адже воно пристосувалось до пекельних природних умов.
Ніякої нудної експозиції, тільки гармонійно сценарно та візуально вивірене оповідання.
Динамічність та напруженість другої частини зумовлені тим, що перша частина створила передумови для такого насиченого розвитку історії.
Однак у такого підходу є і свої недоліки. Фільм захоплює своєю героїчною епічністю, та особами, що вершать долі мільйонів. Коли ж справа доходить до зображення типового населення різних домів ми бачимо узагальнені карикатурні образи. Так, нам трохи показують чим живуть різні дома та як влаштоване їх суспільство. Мовляв, Харконени це войовничі загарбники з культом сили, такий собі мультикультурний сплав нацистської Німеччини, Римської та Російської імперії. А Фремени ісламо-буддісти кочівники, чий релігійний фанатизм виправданий жорстокими умовами життя. Однак по суті це дуже ефектно проілюстровані записи в енциклопедії чи підручнику.
Тим дивніше виглядає фінал фільму, де замість епічної битви дві групи позбавлених людського обличчя NPC біжать одне на одного, а вирішує долю людства одна дуель на ножах.
З одного боку смішно, що масштабна космоопера на повірку обертається сумбурною невигадливою бійкою двох банд. А з іншого, це доволі емоційний момент з неочікуваним розвитком Пола Атріда та переростанням справедливої антиколоніальної війни у війну різних угрупувань за владу. Хоча симпатії глядачів здебільшого залишаться на боці фременів та Пола Атріда, все ж таки "Дюна" пропонує значно більш складний погляд на світ, ніж бійка хороших хлопців з поганцями, та імперії зла з демократичними силами.
З рівняння виключили героїчних добряків. Ще в першому фільмі був знищений демократичний та справедливий дім Атрідів. Чані виступає голосом наївного розуму в другій частині, але її волання в пустелі не будуть почуті.
"Дюну" доречно порівнювати з найвідомішою кіношною космооперою, з "Зоряними Війнами", адже у неї є потенціал стати великою медіафраншизою. Що іронічно, бо для Джорджа Лукаса творіння Френка Герберта було одним з джерел натхнення. У той час як "Дюна" донедавна відома найлегендарнішим незнятим фільмом в історії, екранізацією першої книги від сюрреаліста Алехандро Ходоровскі, та знятим посереднім фільмом іншого сюрреаліста Девіда Лінча.
Чим схожа "Дюна" на "Зоряні Війни", так це тим, що вони створюють яскраві образи, що врізаються в пам’ять та стають мемами. В "Дюні" це і піщаний хробак (Шай-Хулуд), і Владімір Харконен, і прянощі, і спосіб пересування фременів в пустелі і т. д.
Також їх об’єднує універсальність. Френк Герберт створював
свій всесвіт та будував сюжет спираючись на різні історичні епізоди, міксуючи та переплавляючи їх у щось нове. Сьогодні "Дюна: Частина друга" корелює з подіями в Україні та світі. При чому ідеологічно різні люди побачать в цій історії щось своє.
Однак річ у тому, що цей світ та сюжет був би актуальним щодо новинних заголовків свого часу і двісті років тому, і буде актуальним ще через двісті. Текст Герберта наділений властивостями міфу або казки, та говорить на загальнолюдські теми. Та ще й робить це в розважально-захопливій манері. Тож "Дюна" була приречена на видовищну екранізацію, і нарешті ми її отримали.
Претензії до фільму залежать, по-перше, від вашого суб’єктивного не вподобання жанру або конкретно твору Френка Герберта.
По-друге, від вашого відношення до робіт Дені Вільньова, та зокрема до його погляду на першоджерело. Якщо вас бісять якісь аспекти у творчому підході режисера, то з великою ймовірністю вони будуть вас дратувати й в цьому фільмі. А у знайомих з оригінальним твором незадоволеність може викликати те, як режисер розставив акценти та змінив деякі сюжетні лінії.
Однак "Дюна: Частина друга" однозначно є одним з найкращих блокбастерів останніх років. Також це серйозна заявка на потужну франшизу, та відродження тренду на наукову кінофантастику в цілому. І це експіріенс створений для кінотеатрів, тож бажано подивитись його на великому екрані.
Топ коментарі (0)