Людство все більше залежить від ШІ (штучного інтелекту). Інтегрує його майже у всі сфери життя. Аж поки ШІ не скидає бомбу на Лос-Анджелес, знищуючи пів міста. Після цього країни Заходу приймають рішення обмежити використання ШІ, та заборонити дослідження і розробку в цій сфері. У той час як азійські країни продовжують використовувати ШІ. Західний світ вважає подальше існування ШІ небезпечним, тому оголошує війну роботам на території Азії.
Ось така цікава зав’язка фільму "Творець", яку рекламна компанія не змогла презентувати належним чином, через що фільм вийшов у прокат доволі непомітно.
Хоча серйозна наукова фантастика на актуальні теми в сучасному кіно рідкість, тож робота Ґарета Едвардса ("Бунтар Один. Зоряні війни. Історія","Ґодзілла", "Монстри") привертає до себе увагу.
Розповідаю про черговий фільм на тему війну у В'єтнамі. Ой, тобто про фільм, в якому меншини борються за своє право бути вільними. Чи все ж таки про наукову фантастику з елементами кіберпанку...
Протагоністом історії є Джошуа у виконанні Джона Девіда Вашингтона ("Чорний куклукскланівець", "Тенет"). Він під прикриттям працював на роботів, щоб вийти на їх лідера. Однак під час виконання місії він закохався у Маю (що відсилає нас до античної героїні) роль якої виконує Хемма Чан ("Вічні", "Не хвилюйся, серденько"). Місія завершується провалом, Мая вважається загиблою, а Джошуа частково втрачає пам’ять та йде зі збройних сил. Далі сюжет стрибає на п’ять років вперед, коли Джошуа змушений повернутися на службу, але буде інколи повертатись до минулих подій.
Історія розділена на глави, та нагадує розподіл по місіям в шутері. Таке враження складається, оскільки головний герой потрапляє з однієї локації до іншої, там проходить 20-30 хвилин хронометражу, і потім переходить до наступної. Ці локації дуже колоритні та відрізняються за настроєм: руїни Лос-Анджелеса; підземна лабораторія, де виготовлять секретну суперзброю; кіберпанкове азійське місто; невеличкі поселення серед пагорбів, де роботи живуть немов буддійські монахи; величезна космічна станція та ін. Оператор Грег Фрайзер ("Бетмен (2022)", "Дюна", "Мисливець на лисиць") завжди находить спосіб зобразити місце подій таким, що вражає та захоплює.
Потрібно враховувати, що бюджет фільму для свого жанру доволі скромний — 86 мільйонів. Тож коли справа доходить до екшену, то місцями ріже око поганенька комп’ютерна графіка та рваний монтаж. Однак завдяки креативності та видатній операторській роботі бойові сцени все одно залишають скоріше приємне враження.
Чого не скажеш про сюжет, який здебільшого викликає лише збентеження. По-перше, заявлена на початку тема ШІ презентована дуже погано.
Питання виникають в перші ж хвилини фільму, коли нам показують андроїдів, які керують автомобілями, працюють на заводах, роблять операції. Це уявлення про розвиток ШІ в кращому випадку на рівні середини минулого століття. Навіщо створювати антропоморфних роботів, якщо можна просто встановити автопілот з ШІ в автомобілях, приладах, станках.
І подібні питання до ЛОРу "Творця" будуть накопичуватись наче сніжний ком. Серйозно, неприступна космічна супер-пупер станція, якій задля того щоб запустити ракети потрібно буквально прилетіти безпосередньо до місця, в яке потрібно поцілити? Серйозно, роботи це "теж люди", роботичність яких зводиться до косметичних відмінностей від людей у вигляді дірок в голові та металевого тіла? Роботи як метафора несправедливо пригнічених верств населення це банальщина та моветон.
Місцева особлива (робо)дівчинка, яка слідує за головним героєм, похмурим чоловіком середніх років з трагічною історією.(™)
А якщо ви розраховуєте на розкриття теми ШІ, то його не буде, оскільки по суті це навіть не "м’яка" наукова фантастика, а фентезі. І щоб отримати задоволення від перегляду потрібно просто прийняти незрозумілі правила цього світу, та не ставити зайвих питань. Не кажучи вже про дрібні сюжетні дурниці або ліниві сценарні рішення та роялі в кущах. "Творець" стане чудовим пацієнтом для роликів на ютубі про кіногріхи.
Прикро, що сценарій має стільки недоліків. Адже підхід до розкриття світу та розвитку історія через події, локації, та змістовні діалоги, замість нудних пояснень та брифінгів, чудовий. Однак реалізація з купою дірок та відсутністю оригінальних ідей перекреслює всю привабливість такого підходу.
"Творець" непоганий попкорновий блокбастер категорії Б. Головне не очікувати від нього чогось оригінального та свіжого. Це така собі спроба поєднати класику кіно- та літературної фантастики з успішними фільмами та іграми у цьому жанрі останніх років.
Хоча візуальна презентація фільму сильна сторона, ви не багато втратите, якщо дочекаєтесь його виходу на стрімінгах.
Топ коментарі (3)
Якось і сподівань не було на цей фільм.
Можу припустити, що зробили антропоморними щоб люди швидше адаптувались до присутності Ші у повсякденності, ну й щоб картинка була футуристичніша)
Побуду занудою, який розповідає очевидні речі, про які мене ніхто не питав)
У фільмі є андроїди з людським обличчям:
Можна замовити робота з обличчям померлої людини або улюбленого актора/акторки. Це не проговорюється, однак і так зрозуміло, як вони використовуються. До цього претензій в мене немає.
А є роботи як на верхньому скриншоті рецензії. І от вони працюють або як обслуговуючий персонал, або на тих самих посадах, що і люди. Претензія саме до цього.
В дійсності коли тільки виникли комп’ютери, стало зрозуміло, що робити для цих цілей людиноподібних роботів немає сенсу. Навіщо потрібна прокладка у вигляді цього робота, якщо можна просто встановити комп'ютер, який буде всім керувати. Ми можемо дуже скоро побачити, як люди сідаючи в авто натискають кілька кнопок, і воно їх везе куди потрібно, або як ціла фабрика працює сама, а люди лише займаються технічним обслуговуванням та спостереженням. Вже зараз багато пасажирських літаків працюють на автопілоті, а на автозаводах майже не використовується людський фізичний труд, тож це буде закономірний технологічний розвиток, до якого ми швидко звикнемо.
Зображені ж у фільмі людиноподібні побутові та промислові роботи — це уявлення про майбутнє на рівні п’єси Карела Чапека "Р.У.Р.", якій вже понад сто років. Ось в ній роботи це з одного боку метафора на робочий клас задля висвітлення соціальних проблем, та водночас створена людьми завдяки технологіям живі істота, тобто автор роздумує про майбутнє людства та людську природу. І цей твір значно глибше та цікавіше розкриває ці теми, ніж зазначений фільм.
В масовій культурі побутові та промислові андроїди якось прижились. Мабуть, завдяки Зоряним війнам, та через привабливість самої концепції. Також завдяки роботам легко транслювати прямолінійні метафори про соціальну справедливість, рівноправ'я та ін. Особисто я тільки за транслювання цих ідей в розважальному кіно, однак ця метафора — уживаний товар, який переходить із рук в руки упродовж століття. Хотілося б щоб навіть розважальне кіно намагалось продати щось більш свіже.
Зрештою, чи не був би цікавіше Detroit: Become Human, якби головними героями були робот-пилосос, поліцейська машина та інвалідне крісло? А хорошою кінцівкою була б та, де вони знищують Росію та засновують на її місці власну державу з блекджеком та хвойдами.
Ось що трапляється, коли ChatGPT називає Крим "спірной терріторією".