Темна конячка серії Dark Souls

#ігри #огляд #лонґрід #darksouls #soulslike

Мої дописи про першу та третю частини серії Dark Souls:
Історія мого знайомства з Dark Souls
Dark Souls III - найкраща гра в серії ?
Та мій допис про доповнення до Dark Souls III:
Доповнення, котрі завершили серію Dark Souls
Про ELDEN RING теж почитайте:
ELDEN RING - це практично Dark Souls 4

Go Beyond Death

Дивні в мене відносини з DARK SOULS II, з одного боку я пройшов цю частину найбільшу кількість разів, в порівнянні з першою і третьою, а з іншого, вона мені найменше подобається. Справа в тому, що гра відрізняється від інших і це пов’язано з відсутністю творця і головного геймдизайнера серії - Хідетаки Міядзакі. Він тоді працював над Bloodborne, а його місце на чолі розробки, зайняли Томохіро Сібуя та Юі Танімура. Саме інший творчий підхід і бачення серії від цих розробників, виділяє другу гру на фоні інших SOULSів та і особисто я, більше поділяю бачення Міядзакі. Та всі ці відмінності не роблять DARK SOULS II поганою грою, просто вона інша і я це приймаю.

Сюжет

У центрі історії знаходиться Проклятий персонаж, який відправляється в далекі землі королівства Дранглік, щоб знайти зцілення. Та потрапивши в королівство, досить незвичайним способом скажу я вам, а саме через велетенську водоверть, персонаж розуміє, що все не так просто. Загадкова дівчина говорить, що для зцілення, йому потрібно знайти короля, бо тільки король може йому в цьому допомогти. Та от біда, король зник і щоб відшукати його потрібно заволодіти чотирма душами Повелителів, прямо як в першій DARK SOULS. На цьому і починається пригода.

Головною ідеєю сюжету другої частини, на мою думку, є циклічність. Тобто, неважливо була продовжена Епоха Вогню чи розпочата Епоха Пітьми, пройдуть роки чи навіть тисячі років і все почнеться спочатку, знову знайдуться душі Повелителів і знову прийде герой, якому доведеться робити черговий вибір і так без кінця. В плані сюжету, до DARK SOULS II в мене нарікань немає.

Ґеймплей

Тут кардинальних змін я не помітив. Так само потрібно заробляти душі, шляхом знищення ворогів і босів, прокачувати персонажа та купувати речі за ці ж самі душі. Єдина відмінність в тому, що тепер прокачка здійснюється не біля вогнища, а у тієї загадкової дівчини, яка завжди знаходиться в центральній локації гри. Тож тепер, назбиравши потрібну кількість душ, потрібно телепортуватися до цієї дівчини, а переміщення між вогнищами доступне з самого початку гри, і вже потім поговоривши з нею прокачатися. У всьому іншому, все лишилося приблизно таким же як і в першій частині.

Графіка і дизайн

Графічно, гра виглядає досить добре, а от до дизайну, в мене є претензії. В чому тут діло, приблизно половина локацій і босів виглядають шикарно, а от інша половина, навіть гірше ніж в першій частині, причому і в технічному і в графічному плані також. А ще логіка переходу між різними зонами, буває дивна. Наприклад, іду я по лісу і світить сонце, проходжу через 10 метровий тунель і от вже небо затягнуте хмарами та йде дощ, причому навколишній ландшафт сильно відрізняється від того, що був у лісі. І такі переміни, дуже часте явище у грі. В першій частині DARK SOULS таких нелогічностей не було.

З босами така ж біда. Одні виглядають і граються шикарно, а деякі ну дуже погано і викликають більше розчарування ніж захоплення, знову ж таки, в першій грі з цим було все в порядку. Битви з босами – це серце серії SOULS і те, що в другій частині з цим аспектом проблеми мене засмучує.

Музика

Ех, це ще один момент гри, який мене розчарував. Проходячи гру останнього разу, я спеціально прислуховувався до музики і сподобались та запам’ятались мені всього декілька композицій, та що грає в Маджулі - центральній локації гри, та що грає в стартовій локації, та що звучить під час фінальних титрів і ще кілька композицій в битвах з босами, а на решту просто не звертаєш уваги, бо вони дуже не виразні і це сумно. В порівнянні з першою і третьою частинами, в DARK SOULS II найслабший музичний супровід в серії.

Scholar of the First Sin і DLC

Що таке DARK SOULS II: Scholar of the First Sin? Це перевидання гри для консолей PS4, Xbox One і PC, в якому покращили графіку, перемістили деяких противників в інші локації, змінили опис деяких предметів, додали нового боса, а ще перевидання включає в себе всі три випущені DLC.

Сюжетно, всі доповнення об’єднанні єдиною ціллю, зібрати корони трьох королів, щоб з їхньою допомогою вийти за рамки циклу переродження всесвіту. В пошуках цих корон, персонаж побуває в підземному місті Шульва (розробники явно надихалися архітектурою ацтеків, бо в центрі міста стоїть велетенська ацтецька піраміда) в Імлистій Вежі, яка оточена з усіх боків попелом і лавою (дуже красиве місце) і в Крижаному королівстві Елеум Лойс (моя улюблена локація в грі, бо тут все покрито снігом).

В кожному DLC по три боси, але як і в основній грі з ними не все в порядку. В першому доповнені хороші боси це: Кепська королева Елана і Дрімаючий дракон Сін, битви з ними цікаві і досить складні, а от третій бос, то просто паскудство, там доводиться битися з трьома NPC і це не цікаво, бо вони численністю беруть, добре що вони не обов’язкові для проходження.

В другому доповненні, як на мене найсильніші боси в грі, це: Димний лицар Рейме і сер Алонн (особисто для мене сер Алонн виявися найскладнішим, бо він швидкий, прудкий і дорога до нього досить довга), а третій, то просто копія одного боса з основної гри, одним словом – халтура, та він теж не обов’язковий.

В третьому доповненні, вже по традиції, два хороших боса: Аава улюбленець короля та фінальний бос - Згорілий Король Слонової Кістки, і один кепський, скажу навіть більше, третій бос DLC це точна копія першого, тільки в подвійному екземплярі… А про локацію перед ним, я взагалі мовчу, хто грав мене зрозуміє.

В підсумку, про доповнення можу сказати, що вони вийшли хорошими. Є на що подивитися, локації вийшли різноманітними і досить красивими, є з ким повоювати, нові боси і противники досить цікаві, тож в цілому все досить непогано. Хоча в порівнянні з DLC для першої, та тим паче для третьої частини, ці три виглядають значно слабше.

Підсумок

Ось такі в мене думки стосовно DARK SOULS II. Вона не погана гра, навіть незважаючи на всі недоліки, але на фоні першої та третьої вона виглядає трохи біднувато. Можливо, якби Хідетака Міядзакі працював над нею, то гра вийшла б набагато кращого, але цього ми ніколи не дізнаємось. А так, мені все рівно подобається грати в цю частину і насолоджуватися її кращими сторонами, а вони в неї є і цього не відняти!